10.03.2020 227/5436/19
(заочне)
10 березня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Харьковій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 18.02.2014 року у розмірі 12109,94 грн., яка складається з: 3673,75 грн. заборгованості за кредитом; 2922,18 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5514,014 грн. заборгованості за пенею, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов'язань з повернення кредиту.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.Відповідач до суду повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду був повідомлений належним чином, доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи без його участі до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.
Суд, вивчивши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем документів вбачається, що 27.08.2007 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою про відкриття карткового рахунку із проханням встановити кредитний ліміт, яку було задоволено банком та надано відповідачу в користування грошові кошти, на підтвердження чого позивачем було надано до суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 10,49-50).
Після цього, 18.02.2014 року між сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (а.с. 54). За умовами вказаного договору сторони погодили зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 558,24 грн., комісію на 211, 26 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 350,76 грн. Заборгованість за Договором 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 8226,84 грн. Дата кінцевого погашення заборгованості за Договором 1 29.02.2016 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується в день підписання генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в банку рахунку в розмірі 470,0 грн.
Відповідно до п. 1.3 Генеральної угоди, згідно ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених договорами і розділом 1 «Реструктуризація заборгованості» Генеральної угоди більш ніж на 1 день: строком повернення кредиту, який зазначений в п.п. 1.1.3 Генеральної угоди, є 2-й день з моменту такого порушення. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-й день), вважається простроченою. В день, наступний за днем повернення кредиту (2-й день) позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1147,26 грн. за Договором 1.
Згідно п. 2.1 Генеральної угоди банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 7756,84 грн. на строк 24 місяці, з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 7756,84 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи 3 «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 388,15 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, процентам, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 29.02.2016 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Генеральною угодою, «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у вищезазначеній заяві. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що 18.02.2014 року позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7756,84 грн. на умовах, які зазначені в Генеральній угоді, яка була підписана особисто відповідачем 18.02.2014 року, проте зобов'язання за вказаною угодою відповідачем належним чином виконані не були.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач станом на 27.11.2019 року має заборгованість за кредитом у розмірі 12109,94 грн., яка складається з: 3673,75 грн. заборгованості за кредитом; 2922,18 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5514,014 грн. заборгованості за пенею (а.с. 8-9).
Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту відповідачем в строки, передбачені Генеральною угодою, не погашена і тому існують підстави для стягнення суми тіла кредиту в розмірі 3673,75 грн
Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 2922,18 грн, які нараховані за період з 18.02.2014 року по 27.11.2019 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог в цій частині, виходячи з наступного:
Як вбачається з умов Генеральної угоди, кредит надано на строк 24 місяці, по 29.02.2016 року і датою останнього погашення заборгованості 29.02.2016 року, тобто строк дії договору сплинув 29.02.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.Проценти (плата за користування кредитом) можуть нараховуватися виключно в межах визначеного договором строку кредитування, після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України.
Вказана позиція також була викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа № 444/9519/12.
Враховуючи наведене, після 29.02.2016 року у позивача відсутні були підстави для нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, оскільки строк договору припинився.
З розрахунку заборгованості за договором (а.с. 8-9) вбачається, що станом на 29.02.2016 року заборгованість за відсотками склала 466,27 грн. Таким чином, розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню з відповідача, становить 466,27 грн, а саме відсотки, які були нараховані за період з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року.
У разі невиконання позичальником свого обов'язку щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування у строк кредитування, кредитодавець має право на нарахування неустойки (ст. 549 ЦКУ) та індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення на його користь з відповідача пені в розмірі 5514 грн.01 копійка за період з 01.10.2014 року до 27.11.2019 року .
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, виходячи з наступного:
Як вбачається з п.2.8 Генеральної угоди від 18.02.2014 року, при порушені позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, останній повинен сплатити банку пеню, розмір, якої вказаний в Умовах та правилах за кожний день прострочки. В той же час, в умовах Генеральної угоди конкретний розмір пені та умови її сплати не зазначено, а Генеральна угода відсилає до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку додані до позовної заяви. Позивач, обґрунтовуючи свій позов посилався на те, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку є невід'ємною частиною спірного кредитного договору, надавши «Витяг з Умов та правил надання банківських послуг», розміщених на сайті: https://privatbank.ua.
В той же час, надана позивачем копія Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису відповідача, тобто позивачем не надано підтвердження того, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральну угоду від 18.02.2014 року.Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг (витяг з них), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником, бо вказані умови встановлюють для ОСОБА_1 нові умови та правила його кредитування, надають можливість банку здійснювати додаткові заходи, які збільшують вартість кредиту, збільшують права та обов'язків кожної із сторін.
Враховуючи наведене, суд вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.02.2014 року у вигляді Генеральної угоди, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови ніж ті, що зазначені в Генеральній угоді.
Враховуючи наведене, доводи позивача про зобов'язання відповідача сплатити суми пені в розмірі 5514,01 грн, які нібито передбачені умовами Генеральної угоди, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому є не обґрунтованими.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4140,02 грн, яка складається з:3673,75 грн - заборгованість за кредитом; 466,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року, в іншій частині позовних вимог позивача слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 43).Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 656,37 грн. пропорційно розміру заявлених вимог.
На підставі ст.ст. 509, 526, 530, 611, 626, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.02.2014 року в розмірі 4140,02 грн, яка складається з: 3673,75 грн - заборгованість за кредитом; 466,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 656 гривень 37 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Сторони по справі:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
10.03.2020Суддя В.В.Корнєєва