221/7665/19
2/221/267/2020
04 березня 2020 року м.Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі: головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.
при секретарі - Гурова Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу -
В провадженні Волноваського районного суду Донецької області знаходиться позовна заява, подана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. В обгрунтування вимог, позивачем зазначено, що у квітні 2019 року у відповідача виникла заборгованість перед ним за 4 місяці за користування належною йому на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . За усною домовленістю, між сторонами, відповідач повинен був сплачувати позивачу 5000 грн. на місяць за користування його квартирою за вищевказаною адресою. На підтвердження наявної заборгованості, відповідачем ОСОБА_2 власноруч було написано розписку про наявність зобов'язання сплати боргу у 20000 грн. до кінця серпня 2019р. На даний час, відповідач борг не повернув, тому з посиланням на норми ст. 525, 526, 625, 1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 20000 гривень та судові витрати у справі.
Належним чином сповіщений про час та дату розгляду справи позивач ОСОБА_1 до зали суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином сповіщений про час та дату розгляду справи, до зали суду не з'явився.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини та вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін та відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, за усною домовленістю, між сторонами, відповідач повинен був сплачувати позивачу 5000 грн. на місяць за користування його квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2019 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за 4 місяці. На підтвердження наявної заборгованості, відповідачем ОСОБА_2 власноруч було написано розписку про наявність зобов'язання сплати боргу у 20000 грн. до кінця серпня 2019р.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст. 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
За змістом ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Як роз'яснив Верховний суд України у постанові від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц від 13 грудня 2017 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей від позикодавця із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів саме в позику - така правова позиція викладена у постанові ВС/КЦС, справа №369/3340/16-ц від 22.08.2019р.
Дослідивши розписку, суд, виявивши її справжню правову природу, незалежно від найменування документа, доходить висновку, що між сторонами договір позики, в розумінні викладених вище вимог Закону, не укладався.
Сам лише факт наявності розписки у ОСОБА_1 не може безумовно свідчити про існування договору позики між ним та відповідачем. Суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження факту укладання саме договору позики, а отже підстав для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_1 судом не встановлено.
З урахуванням викладених обставин, підстав для задоволення позову судом не встановлено.
Керуючись вимогами ст.ст. 13,81,263 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції, протягом 30-ти днів після проголошення рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В.Писанець