Справа № 211/1424/20
Провадження № 1-кс/211/265/20
іменем України
11 березня 2020 року слідчий суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - ОСОБА_1 , секретар - ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відмову у визнанні потерпілим,-
встановив:
До Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу надійшла скарга ОСОБА_3 на рішення слідчого про відмову у визнанні його потерпілим, в якій він зазначив, що 12.02.2020 він звернувся до Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про обставини, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 384 КК України. 13.02.2020 черговий Довгинцівського ВП о 15-15 йому повідомив, що його заява не внесена до ЄРДР, а передана на розгляд до карного розшуку. 21.02.2020 слідчий суддя ухвалою суду задовольнив його скаргу щодо невнесення відомостей про злочин, на підставі вказаної ухвали 21.02.2020 слідчий Довгинцівського ВП ОСОБА_4 вніс відомості до ЄРДР. 28.02.2020 слідчим було вручено йому постанову від 25.02.2020 про відмову у визнанні його, заявника, потерпілим. Разом з тим він вважає, що неправдиві свідчення свідків в суді під присягою завдали йому моральної шкоди відповідно до п.п. 2,4 ч. 1 ст. 23 ЦК України. Він є адвокатом, юристом зі стажем більш ніж 20 років, має ділові стосунки з юристами в тому числі юридичного кола міста Кривого Рогу, має відповідну репутацію, як захисника прав третіх осіб в судах, зокрема репутацію юриста/правника, який негативно ставиться до брехні в суді. Всі колишні та теперішні споживачі його юридичних послуг знають, що у нього 100% не сприйняття брехні, зокрема під час розгляду справ в суді. Тому вважає, що тепер колеги будуть розповсюджувати інформацію, що ОСОБА_3 нездатний протидіяти незаконним діям, що вкрай негативно відобразиться на його репутації, яку він формував роками. Тому оскільки він зазнав шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, просить скасувати постанову слідчого від 25.02.2020, зобов'язавши визнати його потерпілим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 384 КК України.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 на вимогах наполягав, суду пояснив, що приймав участь у розгляді цивільної справи, де, як адвокат представляв інтереси позивача. Свідки, зі сторони відповідача, які надавали свідчення у цій справі, під присягою збрехали. Ці особи є працівниками поліції, а отже службовими особами. З боку відповідача також приймав участь адвокат, який був представником відповідача. Свідчення цих свідків було покладено в основу рішення суду, яке не набрало законної сили, так як він його оскаржив. Разом з тим, підтвердженням неправдивих показів свідків є письмові матеріали справи, такі як довідка голови житлового кооперативу та акти державного виконавця. Неправомірна поведінка свідків та адвоката підриває авторитет його як адвоката, заявдає моральної шкоди, тому просив скаргу задовільнити.
Слідчий в судовому засіданні пояснив, що відповідно до ст. 384 КК України , об'єктом злочину є правовідносини, що забезпечують процесуальний порядок отримання доказів у суді, тому ОСОБА_3 не може бути потерпілим у справі.
Заслухавши пояснення скаржника, слідчого, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, вважаю встановленим наступні обставини.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Частиною 4 ст. 38 КПК України визначено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
В свою чергу, ч. 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
З огляду на приписи чинного законодавства обґрунтованим слід визнавати рішення слідчого, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин підтверджених доказами, які були досліджені і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а також якщо рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 12.02.2020 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про кримінальне правопорушення.
21.02.2020 на підставі ухвали слідчого судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 (ЄО № 3201 від 21.02.2020) було розпочато кримінальне провадження № 12020040720000244 з правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 384 КК України (а.с.5).
24.02.2020 року ОСОБА_3 був допитаний як свідок щодо обставин про які він зазначив у своїй заяві про кримінальне правопорушення (дача свідками неправдивих показів у суді). Разом з тим, ОСОБА_3 не був допитаний щодо обставин заподіяння йому (на думку ОСОБА_3 ) моральної шкоди
Постановою від 25 лютого 2020 року про відмову у визнанні потерпілим, слідчий СВ Довгинцівського ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_5 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12020040720000244 від 21.02.2020, за ч. 1 статті 384 КК України.
В постанові про відмову у задоволенні заяви про визнання потерпілим, слідчий зазначив підстави, вказані ОСОБА_3 у своїй заяві та у звязку з чим, він вважає, що йому спричинена моральна шкода та у чому вона полягає. Також слідчий вказав що є моральною шкодою, немайновою шкодою та що є об'єктом злочину, відповідно до ст. 384 КК України. Разом з тим, мотивів, чому він приймає таке рішення (про відмову у визнанні потерпілим) слідчий не навів .
З огляду на вищевикладене, постанова про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, в порушення приписів ст. 110 КПК України, не містить належної мотивації з посиланням на обставини встановлені під час досудового розслідування та докази, якими ці обставини підтверджуються, зокрема щодо встановлення наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням моральної шкоди не заподіяно, а відтак скарга в цій частині підлягає задоволенню.
Обґрунтування скарги в частині зобов'язання визнання ОСОБА_3 потерпілим суд вважає необхідним відмовити, оскільки рішення повинно бути прийнято після з'ясування всіх тих обставин, на які посилається ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 25.02.2020р. про відмову у визнанні потерпілим в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020040720000244 від 21.02.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Зобов'язати слідчого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 провести слідчі дії необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання його потерпілим.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1