Справа № 211/7955/19
Провадження № 2-а/211/34/20
іменем України
10 березня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої - судді Н.О. Сарат
секретар - С.М. Зоріна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Федорова Артура Леонідовича, третя особа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в місті Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,
10 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до старшого лейтенанта поліції Федорова Артура Леонідовича, третя особа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в місті Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 30 листопада 2019 року близько 21-00 год. у м. Кривому Розі по вул. Криворіжсталі, на зупинці громадського транспорту "3 дільниця" керував транспортним засобом "ГАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 і зупинився неподалеку від зупинки для маршрутних транспортних засобів, для висадки пасажира. В цей час до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції і повідомили, що він здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на автобусній зупинці, тим самим порушивши п. 15.9 (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність по ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку із чим було складено постанову та накладено адміністративний штраф в розмірі 255 гривень. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 № 776292 від 30 листопада 2019 року підлягає скасуванню з наступних підстав. Позивач вказує, що зупинився лише на одну хвилинку, щоб висадити пасажирів і в цей час до нього під'їхали патрульні. Позивач не вважає, що він порушив правила ДР , так як зупинка для висадки пасажирів, на думку позивача, дозволяється навіть на зупинці громадського транспорту. Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Пунктом 5 Розділу III Інструкції "Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволення клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Однак, в порушення даної інструкції інспектор поліції не роз'яснив його права і обов'язки визначені ст. 63 Конституції України, 307, 308, 268, 287-289 КУпАП. У відповідності до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Врахував дорожні умови, наявність перешкод на даній ділянці дороги, інтенсивність та рівень організації дорожнього руху, крім того, врахувавши всі фактори не порушував Правил дорожнього руху, перешкод у здійснені права керування іншим особам не доставляв. Поліцейський не взяв до уваги його пояснення, в яких він зазначив, що не згоден з вказаними в постанові фактами, що здійснив вимушену запинку для висадки пасажиру, з врахуванням ПДР України. Винним себе не визнає, при цьому Правил дорожнього руху не порушував та його не було повідомлено про будь-яке вчинене порушення зазначених Правил, вважає, що його вина у скоєні правопорушення не була доказана поліцейським. Отже, при розгляді справи поліцейський не роз'яснив його права та обов'язки, не повідомив про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого при винесенні постанови поліцейським не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП. Просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі , справу про адміністративне правопорушення закрити.
В судове засідання позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити. Також, просить суд звернути увагу на те, що на зупинці громадського транспорту він зупинився лише на хвилину для висадки пасажирів, що не заборонено ПДР.
Відповідач - в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 30 листопада 2019 року перебував на службі близько 21:00 години, було виявлено порушення ПДР України, а саме: 30 листопада 2019 року близько 21-00 год. у м. Кривому Розі по вул. Криворіжсталі, на зупинці громадського транспорту "3 дільниця" Водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ГАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 і зупинився менше як 30 метрів від зупинки для маршрутних транспортних засобів, для висадки пасажира, тим самим порушивши п. 15.9 (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність по ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку із чим було складено постанову та накладено адміністративний штраф в розмірі 255 гривень. Вважає дану постанову законною, ним було роз'яснено водію ОСОБА_1 всі права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.ст.307,308,268,287-289 КУпАП, ст.59 Конституції України, роз'яснено право на захист. Постанова була складена на місці вчинення правопорушення, згідно ст.222 КУпАП. Долучив відеозапис правопорушення. Просить відмовити в задоволенні позову.
Від третьої особи надійшли пояснення, згідно яких в позові просили відмовити, вказали, що відповідно п. 15.9 (е) ПДР України, зупинка забороняється ближче ніж 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів , а коли їх немає - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Бринцев ОСОБА_2 зупинив ТЗ на зупинці маршрутного транспорту , як він вказує на хвилинку для висадки пасажирів, але це не передбачено ПДР України.
Враховуючи приписи ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, відносно позивача відповідачем 30 листопада 2019 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 776292, згідно якої, 30 листопада 2019 року близько 21-00 год. у м. Кривому Розі по вул. Криворіжсталі, на зупинці громадського транспорту "3 дільниця" Водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ГАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 і зупинився менше як 30 метрів від зупинки для маршрутних транспортних засобів, для висадки пасажира, тим самим порушивши п. 15.9 (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність по ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку із чим було складено постанову та накладено адміністративний штраф в розмірі 255 гривень.
Таким чином, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення водієм транспортного засобу правил зупинки.
В постанові зазначено дані про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, серію та номер посвідчення водія, суть правопорушення, відмітка про вручення ОСОБА_1 копії вказаної постанови 30 листопада 2019 року під підпис, на зворотній стороні оскаржуваної постанови, яка була вручена ОСОБА_3 А., перелічені всі права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема і ст. 63 Конституції України.
Посилання позивача на те, що відповідачем не були роз'яснені його права та обов'язки, не знайшли свого підтвердження. Посилання позивача на порушення відповідачем його права на захист, також не знайшли свого підтвердження , оскільки матеріали справи не містять клопотань, заяв позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з наданням можливості отримати фахову юридичну допомогу.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.ст.14,16 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.15.9 (е) ПДР України зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Позивач не заперечує той факт, що він 30 листопада 2019 року, приблизно о 21:00 годині, керував транспортним засобом "ГАЗ" д/з НОМЕР_1 у м. Кривому Розі по вул. Криворіжсталі, на зупинці громадського транспорту "3 дільниця" зупинився менше як 30 метрів від зупинки для маршрутних транспортних засобів, для висадки пасажира.
Цей факт підтверджується також відеозаписом , долученими до матеріалів справи відповідачем, на яких зображено транспортний засіб ОСОБА_1 , який зупинено ближче ніж за 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Таким чином, судом встановлено, що позивач дійсно порушив п.15.9 (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність по ч.1 ст.122 КУпАП.
Посилання позивача на те, що він зупинився для висадки пасажиру, суд не може взяти до уваги, оскільки такого не передбачено ПДР України, крім того позивачем не доведено, що він зупинився менш як на 5 хвилин. Посилання позивача на те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута на місці вчинення суд не може взяти до уваги, з наступних підстав.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
При цьому, варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, суд приходить висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ст. 121,122 і ст. 126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Факт вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, знайшов підтвердження під час розгляду справи.
Адміністративне стягнення накладено відповідачем на позивача у відповідності до санкції вказаної статті.
Згідно ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Таким чином, суд вважає постанову від 30 листопада 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ч.1 ст.122 КУпАП законною та такою, що не підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Відповідно ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд враховує як розподілити між сторонами судові витрати. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В даній справі судові витрати складаються із судового збору.
Відповідно ч.4 ст.288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
В ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" наведено перелік справ за подання яких судовий збір взагалі не справляється, а ст.5 Закону містить перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору при пред'явленні позову до суду. Позивача звільнено від сплати судового збору при пред'явленні позову даної категорії до суду та за оскарження рішення суду в судах вищих інстанцій.
З урахуванням вказаного судовий збір компенсувати за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9, 14, 77, 122, 123, 243, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Федорова Артура Леонідовича, третя особа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в місті Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його винесення.
Суддя: Н. О. Сарат