Справа № 210/4324/19
Провадження № 2/210/542/20
іменем України
"09" січня 2020 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ступак С.В.,
за участі секретаря судового засідання Драгунової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади, в особі Криворізької міської ради, третя особа Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади, в особі Криворізької міської ради, третя особа Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування та просила суд встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , за життя, була матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавши ОСОБА_1 спадкоємицею, після смерті ОСОБА_2 , що є підставою для визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом,після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку загальною площею 2, 77 га, що розташована у с. Кривошиї, Хмільницького району, Вінницької області, державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 0000233 виданий 23.01.2003 року на підставі розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації, що зареєстрований в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 0-49.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, щопозивач по справі, народилася у шлюбі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , після смерті матері позивач звернулася до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та для її оформлення, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, так як відсутнє підтвердження родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як донькою і матір'ю оскільки в свідоцтві про смерть та всіх інших документах, отриманих за життя, спадкодавець зазначена як ОСОБА_2 , а в свідоцтві про народження спадкоємиці вказано, прізвище матері прізвище « ОСОБА_4 ».
Так як прізвище спадкодавця у паспорті та інших наданих документах не співпадає з прізвищем, зазначеним у свідоцтві про народження позивача, нотаріус не має можливості встановити родинні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може встановити факт прийняття спадщини, а отже: не може видати свідоцтво про право на спадщину.
Тобто, нотаріальна дія може бути вчинена після встановлення судом факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , більш того, до спадкової маси, входить земельна ділянка загальною площею 2, 77 га, що розташована у с. Кривошиї, Хмільницького району, Вінницької області, державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 0000233, в заповіті складеному матір'ю позивача та посвідченому секретарем Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області помилково зазначено державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 0000514, окрім того, сам державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 0000233 містить виправлення у прізвищі матері, в зв'язку з вище переліченими перепонами позивач звернутись до суду із даною заявою.
Ухвалою суду від 06 серпня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином,причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2018 року, виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що 05 вересня 2018 року складено відповідний актовий запис № 747. (а.с. 9)
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24 серпня 1952 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 , про що Кривошиїським РАЦС, Хмільницького району, Вінницької області 28 січня 1952 року зроблено відповідний актовий запис № 8, батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_6 . (а.с. 10)
Згідно копії пенсійного посвідчення № 104228 яке видане Хмельницьким районом Вінницької області на ім'я ОСОБА_2 , 1933 року народження, вбачається, що вказане пенсійне посвідчення видане 30.11.1988 року про призначення пенсії. (а.с.13)
Як вбачається, з копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого Дзержинським районним бюро РАЦС м. Кривого Рогу 01 листопада 1972 року ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 . (а.с.15)
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя була матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від встановлення факту родинних відносин між померлою ОСОБА_2 та позивачем, залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав позивача, що пов'язанні з оформленням спадщини, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту родинних відносин, тому суд вважає, що позовна заява в частині встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений 22 червня 2009 року секретарем Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, яким заповіла ОСОБА_1 , земельну ділянку в розмірі 2,77 га., яка розташована на території Кривошиївської сільської ради і видана на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН 0000514, виданого на підставі розпорядження Хмільницької РДА від 17.12.2002 року за № 349. (а.с.18)
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю Серії ВН № 0000233, яке видане ОСОБА_2 , на підставі Розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації від 17 грудня 2002 року № 349, останній передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,77 га, в межах згідно плану. Земельна ділянка розташована на території с. Кривошиї Кривошиївської сільської ради. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0-49. (а.с.16)
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 ст. 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
ОСОБА_2 на момент смерті проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з листопада 2009 року по 05.09.2018 рік, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом складеним 21.02.2019 року мешканцями по АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та засвідченого головою вуличного комітету Сивак О.І. (а.с. 17).
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Крім того, 07.02.2019 року у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Третьої Криворізького державної нотаріальної контори, де позивач подала заяву про прийняття спадщини, за заповітом та за законом. Однак, Постановою державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О., було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,77 гектарів, яка розташована на території с. Кривошиї Кривошиївської сільської ради Хмельницької області, яка залишилась після смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.20)
В постанові державного нотаріуса зазначено, що спадкоємцем для оформлення свідоцтва пр. право на спадщину, було надано державний акт на право приватної власності на змелю, серії ВН 000233, виданий 23 січня 2003 року, на підставі розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністратиції № 349 від 17.12.2002 року, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1079. При огляді Державного акту на право приватної власності на землю, було виявлено наявність орфографічного виправлення (а саме: прізвище « ОСОБА_12 », виправлено на « ОСОБА_13 »). У заповіті ж, посвідченому Харковою М.М., секретарем Кривошиївської сільсокї ради Хмільницької районну Волинської області 22 червня 2009 року за реєстровим номером № 0-49, серія Державного акту на право приватної власності на землю зазначено ВН 0000514. Окрім того, відсутні документи, які б підтверджували фіакт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як між донькою та матір'ю. За данними спадкової справи, будь-які інші спадкоємці в установлений законодавством України строк, із заявами про прийняття спадщини не звертались та відповідно до даних наданих Відділом реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області, інші спадкоємці, які були б зареєстровані разом із померлою на день її смерті за однією адресою, та як наслідок фактично прийняли спадщину - відсутні.
У зв'язку з викладеним, зважаючи на перешкоди в підтвердженні права власності спадкодавця на земельну ділянку та перешкоди в оформленні права на спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину, позивач змушений звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Відповідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений Харковою М.М., секретарем Кривошиївської сільської ради Хмільницької районну Волинської області 22 червня 2009 року за реєстровим номером № 0-49, з якого вбачається, що остання заповіла ОСОБА_1 , земельну ділянку в розмірі 2,77 га., яка розташована на території Кривошиївської сільської ради і видана на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН 0000514, виданого на підставі розпорядження Хмільницької РДА від 17.12.2002 року за № 349.
Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч. 2 вказаної статті, способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом.
Норми європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивачки права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження на право власності, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В судовому порядку захист права власності спадкоємця на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права, зокрема - визнання права власності особи на майно.
Отже, позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними. Право особи на звернення до суду за захистом своїх прав також закріплено у ст. 4 ЦПК України.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на момент смерті проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з листопада 2009 року по 05.09.2018 рік, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом складеним 21.02.2019 року мешканцями по АДРЕСА_1 , тобто більше п'яти років.
Отже, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1221, 1247, 1257, 1261, 1264, 1268, 1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади, в особі Криворізької міської ради, третя особа Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , за життя, була матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом,після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку загальною площею 2,77 га, що розташована у с. Кривошиї, Хмільницького району, Вінницької області, державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 0000233 виданий 23.01.2003 року на підставі розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації, що зареєстрований в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 0-49.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С. В. Ступак