ЄУН 174/49/20
н/п 3/174/14/2020
06 березня 2020 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
з участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,
потерпілого- ОСОБА_1 ,
законного представника- Соловей Ю.С.,
правопорушника- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла Вільногірського ВП ЖвВП ГУНП в Дніпропетровській області по ст.124 КУпАП відносно:
неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студент 1 курсу ВМетАУ, мешкає по АДРЕСА_1 ,-
якому згідно ст.268 КУпАП роз'яснені його права та обов'язки,-
21.12.2019 р., о 19.45, пішохід - неповнолітній ОСОБА_3 , в м.Вільногірську по вул.Центральна,54, раптово вибіг на проїзну частину поза пішохідним переходом не переконавшись в тому, що його рух буде безпечним, він не створить аварійної обстановки, внаслідок чого автомобіль RENAULT MEGANE н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись по вул.Центральна, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності неповнолітній ОСОБА_3 вину не визнав та пояснив, що 21.12.2019 року, приблизно о 20 год. йшов по вулиці із знайомим дівчатами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , вони йшли трохи позаду нього, підійшов до пішохідного переходу, машину не бачив, був туман. Почав переходити дорогу, в цей час почув крики дівчат: «Машина їде !», зупинився і боковим зором зліва побачив машину сірого кольору, що наближалася, побіг в сторону «Альтаїра», бо думав, що встигне перебігти дорогу, але трапилося зіткнення. Машина їхала по правому боці дороги, ближче до «Альтаїра». Побіг через дорогу, а не назад, бо розгубився. Внаслідок зіткнення впав на лобове скло автомобіля, машина зупинилася і він впав на дорогу. Його підняли, посадили біля дерева, викликали поліцію і «швидку», яка забрала його до лікарні. Чому на схемі ДТП місце зіткнення позначено в 10 м від пішохідного переходу, пояснити не може.
Вислухавши особу, яка притягується до відповідальності ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Так, потерпілий ОСОБА_1 показав, що 21.12.2019 року, приблизно о 19-19.30 год. їхав з м. П'ятихатки, заїхав у м. Вільногірськ, швидкість була 30-40 км/год., їхав по своїй смузі руху, ближче до середини дороги. Раптово біля перехрестя, що біля 6-поверхового будинку, на дорогу перед самою машиною вискочив ОСОБА_3 , чув, як дівчата, що стояли біля знака «Поступися дорогою», кричали йому: « ОСОБА_6 , куди ти побіг, там машина». Трохи встиг вивернутися ліворуч, щоб уникнути зіткнення, але зіткнення таки трапилося, ОСОБА_3 підстрибнув на лобове скло, яке розбилося. Пішохідний перехід попереду від місця зіткнення, в метрах 20-30. Тормозного шляху не було, швидкість була невелика, зіткнення трапилося посередині дороги, зразу з'їхав в сторону і зупинився. Жінка викликала швидку та поліцію. Претензій матеріального характеру до ОСОБА_3 та його батьків не має.
Відповідно до схеми місця ДТП та фототаблиці до неї від 21.12.2019 року /а.с.4, 15-16/, встановлено місце ДТП - в 10,4 м від пішохідного переходу по вул.Центральна м.Вільногірськ, поблизу ТЦ «Альтаїр». Внаслідок ДТП автомобіль RENAULT MEGANE н/з НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження правої частини капоту з переду, розбито лобове скло.
Згідно листа огляду лікаря приймального відділення КЗ «Вільногірська ЦМЛ» ДОР», 21.12.2019 року о 20.15 год. у ОСОБА_3 виявлено забій верхньої треті лівої голені, лівого колінного суглобу, садна в зовнішній ділянці кісточки праворуч.
В судове засіданні неодноразово викликалися неповнолітні свідки події правопорушення - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , про місце і час розгляду справи повідомленні належним чином в установленому порядку, однак в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, заходи процесуального примусу чинним КУпАП не передбачені, тому можливості допиту вказаних осіб в судовому засіданні, судом вичерпані.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд критично оцінює покази ОСОБА_3 щодо перетинання ним дороги по пішохідному переходу, оскільки ці покази спростовуються показами потерпілого ОСОБА_1 , підстав сумніватися у правдивості яких у суду відсутні, а також даними схеми місця ДТП від 21.12.2019 р., згідно з якими місце зіткнення ОСОБА_3 та автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , знаходиться у 10,4 м від пішохідного переходу, на який вказує ОСОБА_3 , що дає суду підстави для висновку, що останній перетинав дорогу саме за межами вказаного пішохідного переходу, оскільки, поза розумним сумнівом, переходячи дорогу по цьому переходу, помітивши автомобіль та побігши в напрямку ТЦ «Альтаїр», що знаходиться на протилежному боці дороги, як стверджує в судовому засіданні ОСОБА_3 , він не зміг би фізично здолати вказану відстань (від пішохідного переходу до місця зіткнення) у короткий проміжок часу, тому саме винна поведінка ОСОБА_3 , яка полягала у тому, що він раптово вибіг на проїзну частину поза пішохідним переходом, не переконавшись у тому, що його рух буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, тобто порушення ним вимог п. 4.14 «б» ПДР України, і стало безпосередньою причиною вищевказаної події дорожньо-транспортної пригоди та спричинило пошкодження транспортного засобу, належного потерпілому ОСОБА_1 .
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення- порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Враховуючи обставини справи та особу правопорушника, який є неповнолітнім, до адміністративної відповідальності притягується вперше, суд дійшов висновку, що відносно нього слід застосувати заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП у вигляді суворої догани.
Оскільки вказаний захід впливу не є адміністративним стягненням, то судовий збір з правопорушника стягненню не підлягає.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.13, 24-1, 40-1, 124, 284 КУпАП, суддя,-
Неповнолітнього ОСОБА_3 визнати винним за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, піддавши заходу впливу у вигляді суворої догани.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя : підпис А.А.Борцова