Справа №173/78/20
Провадження №2/173/316/2020
06 березня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
16.01.2020 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2
06.02.2020 року отримана адресна довідка про місце реєстрації проживання відповідача-фізичної особи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.02.2020 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 06.03.2020 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Згідно поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: він перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Їх шлюб зареєстрований 03.04.2006 року виконкомом Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний запис за № 1.
В період шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
З вересня 2012 року він з відповідачкою спільного господарства не ведене та проживають окремо. Син проживає разом з ним з лютого 2013 року та перебуває на його повному утриманні
Між ним та відповідачкою на час подання даної позовної заяви не досягнена згода з приводу матеріального утримання дитини. Стан здоров'я і матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати свого сина матеріально.
Відповідачка ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини, хоч є працездатною особою, тому має можливість надавати таке матеріальне утримання, що й стало причиною звернення до суду.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав,
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши зміст позовних вимог та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами зареєстрований 03 квітня 2006 року виконкомом Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний запис за № 1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
В період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому матір'ю дитини записана відповідач.
За доводами позивача, викладеними в позовній заяві встановлено, що сторони спільно не проживають та не ведуть спільного господарства з вересня 2012 року, на даний час домовленості щодо матеріального утримання дитини між сторонами не досягнено. За таких обставин знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача, щодо участі другого із подружжя в матеріальному забезпеченні дитини. З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини відповідно до способу захисту, обраному позивачем та який передбачений нормами Сімейного кодексу України.
Так як відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи, що позивач бажає отримувати аліменти з відповідача в частці від отримуваного прибутку, тобто позивачем обраний саме такий спосіб захисту прав, тому суд вважає, що аліменти на утримання дитини повинні бути стягненні в частці від прибутку відповідача. Оскільки спосіб стягнення аліментів у відповідності до норм Сімейного кодексу України обирається стягувачем аліментів.
Вирішуючи питання про розмір стягуваних аліментів, суд враховує обставини, визначені в ч. 1 ст. 182 СК України: доказів про розмір отримуваних прибутків сторони суду не надали, проте відповідач є особою працездатного віку, може працювати та отримувати прибуток та матеріально утримувати дитину. Доказів про наявність інших неповнолітніх дітей чи утриманців сторони суду також не надали. За даних обставин суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини. Дана сума з урахуванням обов'язку матері матеріально утримувати дитину на думку суду буде необхідною та достатньою для гармонійного розвитку дитини даного віку.
Доказів про необхідність стягнення аліментів на утримання однієї дитини в розмірі 1/3 частини заробітку відповідачки, суду не надано та в позовній заяві позивачем не необґрунтовано за якими підставами позивач просить стягнути аліменти у визначеному ним розмірі. На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Відповідно до реєстраційного номеру позивач звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів 16.01.2020 року. Тому аліменти на утримання дитини суд вважає за потрібне стягнути саме з цієї дати, так як відповідачкою не надано відомостей про надання коштів на утримання за попередній період.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.
Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць
Відповідно до ст. 140 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в суму 840 грн. 20 коп., так як позивач, звільнений від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».
На основі ст. 84, 180, 181, 182, 183 СК України. керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання : сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законом прожитого мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 16.01.2020 року і до досягнення дитиною повноліття .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в сумі 840 (вісімсот сорок ) грн. 20 коп.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 06.03.2020 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване: 06.03.2020 року
Оприлюднене: 11.03.2020 року
Дата набрання законної сили: 07.04.2020 року