Справа № 420/292/20
11 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату різниці між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, -
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату різниці між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою суду від 16.01.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, 01.11.2018 року був звільнений з військової служби у запас. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років. Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахування та виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії з 02.11.2018 року. Відповідач листом відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті недоплаченої частини основного (загального) розміру пенсії. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та грубо порушують його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Представник відповідача 29.01.2020 року за (вхід.№4161/20) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет на 2019 рік” прожитковий мінімум установлений для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2018 року - 1373 гривень, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень. Таким чином, позивачу з 02.11.2018 року призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом № 2262 в розмірі 14350 гривень, оскільки такий максимальний розмір встановлений законодавством на період з 01.12.2018 року по 30.06.2019 року. Відповідно з 01.07.2019 року розмір пенсії позивача становить вже 15640 грн., оскільки такий максимальний розмір встановлений законодавством на період з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року. Відповідач у відзиві вказує, що законодавче обмеження пенсії позивача максимальним розміром є правомірним та відповідає нормам Конституції України і Законам України, забезпечує належний рівень пенсійного забезпечення позивача. А тому вважає, що дії Головного управління щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є правомірними та реалізовані в межах діючого законодавства України.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:
Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, з 01.11.2018 року був звільнений з військової служби у запас відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закон України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у зв'язку із закінченням строку контракту) та отримав право на призначення пенсії за вислугу років.
З 02.11.2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років. Окрім того, позивач є учасником бойових дій.
Судом встановлено, що згідно проведеного розрахунку пенсії, позивачу встановлено основний (загальний) її розмір (з надбавкою) станом на 02.11.2018 року в сумі 16835,05 грн. Однак, з обмеженням виплати максимального розміру пенсії, фактична сума виплати, станом на 01.12.2019 року складає 16380 гривень (в період 02.11.2018 року по 30.11.2018 року складала 14350 грн.,в період з 01.12.2018 року по 30.06.2019 року складала 14970 грн. (щомісячно), в період з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року складала 15640 грн. (щомісячно).
28.12.2019 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням перерахувати та виплатити йому недоплачену частину основного розміру пенсії з 02.11.2018 року, а також просив виплачувати в подальшому йому пенсію без обмеження максимальним розміром. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 11.01.2020 року № 3767/к-11 відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплаті недоплаченої частини основного (загального) розміру пенсії. Позивач вважає, що це є порушенням його прав та законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Приписами частиною 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Законі України від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлений законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які маю особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії з особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категорія осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Крім того, слід зазначити, що частина 7 статті 43 Закону України «Пр пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інши осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суд України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.
Розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змі до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудн 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, змін (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 1 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17.
Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 2262 XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадження регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розмір пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, станом на 02.11.2018 року (з моменту призначення позивачу пенсії), законодавством України не встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій.
Частиною 2 статті 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у виплаті ОСОБА_1 пенсії у повному її розмірі є протиправною.
У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 від 23.03.2002 року № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конститу України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Цe повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної її захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату різниці між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату різниці між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя К.С.Єфіменко
.