Справа № 420/1990/20
10 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг іновацій» до Одеської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг іновацій» до Одеської митниці Держмитслужби, про:
визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000014/2 від 11.02.2020 року.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження по адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною третьою ст.55 КАС України передбачено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно із частиною четвертою статті 59 КАС повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 року (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №36 від 17 грудня 2012 року, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону №5076-VI.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Як встановлено судом, позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг іновацій» підписана адвокатом Моргун Н.В.
На підтвердження повноважень адвоката на підписання та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду було надано ордер №122865 від 17.12.2019 року.
Слід зазначити, що у порушення вищевказаних норм, адвокатом Моргун Н.В., у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено не конкретну назву суду, а: «будь-яких судах України, правоохоронних органах, підприємствах усіх форм власності».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки ордер №122865 від 17.12.2019 року не містить назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу, даний ордер не є належним доказом підтвердження повноважень адвоката Моргун Н.В.
Вказана правова позиція повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду по справі №9901/847/18 від 05 червня 2019 року.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Поміж іншим суд зазначає, що копію договору про надання правової допомоги ТОВ «Холдинг іновацій» №17-12/19 до матеріалів позовної заяви надано не було.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
При цьому, суд зазначає, що частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 1312 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Одночасно суд зазначає, що повернення судом позовної заяви, з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 11 січня 2019 року у справі №820/3119/18 (адміністративне провадження №К/9901/119/19).
Керуючись статтями 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг іновацій» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська 1-е, код ЄДРПОУ 41319909) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ 4333459), про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000014/2 від 11.02.2020 року - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з адміністративним позовом та всіма доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Балан Я.В.