10 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/108/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головка А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
08 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 травня 2019 року; зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 травня 2019 року.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.19-20/.
05.02.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилався на те, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Окрім цього, наголошував на тому, що законом не передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
17.02.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій останній посилався на те, що у зв'язку з настанням особливого періоду він не мав змоги скористатися додатковою відпусткою як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби. Також, вважає, що право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки не обмежується жодним строком.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З 30.10.2015 ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення УМВС України в Полтавській області серія НОМЕР_2 /а.с.8/.
Позивач з 31.05.2016 по 31.05.2019 проходив військову службу за контрактом ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з послужного списку старшого солдата ОСОБА_1 /а.с.9/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 травня 2019 року №120 старшого солдата ОСОБА_1 , механіка майстерні регламенту та ремонту технічно-експлуатаційної частини автомобільної техніки, звільненого з військової служби у запас (у зв'язку із закінченням строку контракту) наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 07 травня 2019 року №16-РС відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ввважати таким, що справи та посаду здав та направлено його на військовий облік до Полтавського ОМВК м. Полтава. Крім цього, ОСОБА_1 виключено з усіх видів забезпечення та списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 05 листопада 2018 року та направлено до Решетилівського районного військового комісаріату Полтавської області. Зокрема, виплачена щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати службу в розмірі 138 % до посадового, щомісячну надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % до посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 31 травня 2019 року. Серед іншого, виплачена грошову компенсацію за 04 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік /а.с.10/.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2016 року по 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 162 Закону України «Про відпустки» передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно з частинами 8, 14, 17, 18, 19 статтею 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі № 620/4218/18 зазначив, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі № 620/4218/18, у постанові від 21.08.2019 погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Встановлені вище обставини спору свідчать про те, що ця справа є типовою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №620/4218/18.
Обставини, що виключали б типове застосування норм матеріального права до цього спору, відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Судом встановлено, що з 30.10.2015 ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення УМВС України в Полтавській області серія НОМЕР_2 /а.с.8/, а відтак, останній має право на отримання додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Враховуючи те, що позивач під час проходження військової служби не міг скористатися правом на додаткові відпустку у силу дії особливого періоду в Україні та те, що при звільненні відповідач не здійснив виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а тому суд констатує наявність у позивача права на отримання грошової компенсації.
Відповідач не надав доказів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а так само не обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження відсутності підстав для виплати такої компенсації.
З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, - то позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору.
Отже, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Разом з цим, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8711,00 грн., у тому числі вимога про стягнення витрат у розмірі 4291,00 грн заявлені при поданні позовної заяви та 4420,00 грн при подання відповіді на відзив.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Малофєєвим А.І. надані копії: договору від 09.12.2019 про надання професійної правничої допомоги, звітів №08/01 та №12/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, ордеру, квитанції від 08.01.2020 та від 12.02.2020.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
У звіті №08/01 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом та квитанції від 08.01.2020 зазначено, що адвокатом надано такі послуги: проведення юридичної консультації клієнту стосовно звернення до суду з позовом (час затрачений на виконання роботи - 55 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/641,00); вивчення та аналіз наданих доказів (час затрачений на виконання роботи - 45 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/525,00); підбір нормативної бази. Аналіз судової практики у даній категорії справ шляхом пошуку та перегляду судових рішень у Єдиному державному реєстру судових рішень (час затрачений на виконання роботи - 1 год 15 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/875,00); написання позовної заяви, виготовлення її копій та копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи (час затрачений на виконання роботи - 3 год 24 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/2379,00). Всього до сплати - 4420,00 грн.
Також, згідно зі звітом №12/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом та квитанції від 12.02.2020 зазначено, що адвокатом надано такі послуги: вивчення та аналіз відзиву військової частини НОМЕР_1 . Проведення юридичної консультації Клієнту стосовно складення відповіді на відзив (час затрачений на виконання роботи - 49 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/571,00); вивчення та підбір нормативної бази (час затрачений на виконання роботи - 55 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/641,00); написання відпові на відзив, виготовлення її копій та копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи (час затрачений на виконання роботи - 4 год 24 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/3079,00). Всього до сплати - 4291,00 грн.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Разом з цим, суд враховує, що даний спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, з питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику, про що, зокрема, свідчать посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у цій категорії справ, зокрема, наявне зразкове рішення по справі №620/4218/18 від 16.05.2019.
Підготовлена адвокатом позовна заява містить цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини без їх ґрунтовного аналізу, а доказова база фактично складається з копій незначного обсягу документів, з урахуванням чого суд вважає, що тривалість їх підготовки 3 години 24 хвилин, визначена представником позивача, є завищеною.
З урахуванням наведеного, суд визнає безпідставними та юридично необґрунтованими доводи представника позивача про те, що ним витрачено загалом 3 год. 24 хв. на представництво інтересів позивача у цій справі.
Разом з тим згідно зі звітом №12/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом та квитанції від 12.02.2020 зазначено, що адвокатом надано такі послуги: вивчення та аналіз відзиву військової частини НОМЕР_1 . Проведення юридичної консультації Клієнту стосовно складення відповіді на відзив (час затрачений на виконання роботи - 49 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/571,00); вивчення та підбір нормативної бази (час затрачений на виконання роботи - 55 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/641,00); написання відпові на відзив, виготовлення її копій та копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи (час затрачений на виконання роботи - 4 год 24 хв, вартість 1 години виконання роботи (надання послуг) відповідно до Договору, через дріб - реальна вартість згідно фактично витрачених годин роботи - 700/3079,00). Всього до сплати - 4291,00 грн.
Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, що визначені у звіті №12/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом та квитанції від 12.02.2020 є необгрунтованими з огляду на те, що відповідь на відзив містить аналогічні обгрунтування, що і позовна заява, не містить деталізованого аналізу норм права та наявних доказів та, в цілому, посилається на зразкове рішення від 16.05.2019 по справі №620/4218/18, що, у свою чергу, не потребувало 4 год 24 хв для її складення та підготовки, а тому суд вважає, що витрати, пов'язані із підготовою відповіді на відзив у розмірі 4291,00 грн є завищеними та не розумними.
Суд враховує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З урахуванням наведеного, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 травня 2019 року;
Зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 травня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко