про повернення позовної заяви
04 березня 2020 року м. Київ № П/320/730/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
визнати протиправними дії щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;
зобов"язати виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 49 537,65 грн. та за весь час прострочення три процента річних, яка складає 1 486,10 грн., всього виплатити 51 023,75 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 даний позов було залишено без руху, у зв"язку з його невідповідності та запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення та докази на їх підтвердження про нараховані та виплачені йому розміри основної та додаткової пенсії із чітким розмежуванням розміру основної пенсії, розміру додаткової пенсії, періоду та суми їх виплати окремо за кожний рік, починаючи з 2014 року по 2018 рік; пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яка сума недоплати станом на дату звернення до суду набула статусу заборгованості або була несвоєчасно виплачена; на підставі якої норми права чи рішення суду позивач повинен був би отримувати додаткову пенсію у період з 2014 року по 2018 рік включно; яким чином позивачем був розрахований коефіцієнт індексації, який застосований ним на другому аркуші адміністративного позову; якими нормами права були врегульовані правовідносини до 2019 року в частині інфляційних виплат чи індексації; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України або надати пояснення яким чином та за яких обставин, з конкретизацією на такі обставини він дізнався про порушення своїх прав, що перешкоджало йому звернутись до відповідача, починаючи з 2014 року та з'ясувати стан справ.
20 лютого 2020 року на виконання вимог ухвали суду позивачем направлено заяву, відповідно якої зазначає, що позов є юридично та документально обгрунтований. На думку позивача розрахунок виплати додаткової пенсії з урахуванням інфляційних виплат у позові чітко зазначено. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вважає, що строк звернення до адміністративного суду не порушено.
Вказана заява була переданна на розгляд 02.03.2020, у зв"язку з перебування судді у відпустці.
Розглянувши матеріали позову та заяву, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: обґрунтований розрахунок суми, що стягується; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018. Разом з цим, обґрунтованого розрахунку сум, на які претендує позивач, матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять довідки відповідача про нараховані позивачеві розміри основної та додаткової пенсії; не надано пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яку суму було виплачено позивачеві та яка станом на дату звернення до суду набула статусу заборгованості, або була несвоєчасно виплачена; на підставі якої норми права чи рішення суду позивач повинен був би отримати додаткову пенсію; яким чином позивачем був розрахований коефіцієнт індексації, який застосований ним на другому аркуші адміністративного позову; якими нормами права були врегульовані правовідносини до 2019 року в частині інфляційних виплат чи індексації.
У своїй заяві, яка надійшла до суду 20.02.2020 позивач зазначає, що у позові чітко наведено розрахунок виплат додаткової пенсії з урахуванням інфляції, з чим суд погодитись не може.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У ч. 2 ст. 122 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, судом було вказано, що у позовній заяві позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду, однак не вказано причини такого пропуску та не надано доказів на обгрунтування.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Як зазначив Верховний Суд у наведеному рішенні "позивачем вказано, що про порушення своїх прав дізнався з листа УПФУ в м. Вінниці від 14.03.2016 № 39/Ш-2, в якому відповідачем відмовлено проводити перерахунок пенсії на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірах, в яких зазначає позивач. Проте, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом відбувається щомісячно, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись 30.06.2016 до суду з позовними вимогами за період з січня 2014 року, пропустив строк звернення до суду"
Слід зазначити, що за результатами розгляду касаційної скарги даний позов був залишений без розгляду.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Позивачеві було запропоноважно, в обгрунтування свого заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду, надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ починаючи 2014 року при отриманні щомісячних пенсійних виплат у розмірі, що, відповідно до тверджень позивача, є меншим за законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України. Надати пояснення яким чином та за яких обставин він дізнався про порушення своїх прав, що перешкоджало йому звернутись до відповідача, починаючи з 2014 року та з'ясувати стан справ.
Однак, позовивачем не було надано до суду обгрунтованих пояснень або доказів щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд наголошує на тому, що позивачеві було роз"яснено яким чином усунути недоліки позовної заяви для ефективного забезпечення захисту його порушеного права, однак позивачем не було усунуто недоліки, визначенні судом, а лише вказані ті самі позовні вимоги в іншому порядку.
Також суд звернув увагу позивача, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
В урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач проігнорував вимоги закону, а також належним чином не усунув недоліки позовної заяви, у зв"язку з чим дана позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2.Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3.Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.