Справа № 420/7698/19
10 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 18 грудня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.11.2019 року №951060860319 «Про відмову перерахунку пенсії»;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 21 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
02 січня 2020 року до суду від позивача за вх.№223/20 надійшла заява з доказами сплати 768,40 грн. судового збору та нотаріально засвідченою копією довіреності та апостилю.
Ухвалою від 09 січня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 19.06.2004 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію за віком. До вересня 2019 року ОСОБА_1 щомісячно перераховувалися пенсійні виплати. У вересні 2019 року на ім'я ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок в ПАТ АБ «Південний» для отримання пенсії. Проте, пенсійні виплати за вересень та жовтень 2019 року на картковий рахунок не надійшли. 06 листопада 2019 року ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про підстави невиплати пенсії та перерахунок недоотриманої суми пенсій на картковий рахунок ОСОБА_1 . Листом від 20.11.2019 року № 2948/М-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що ОСОБА_1 не надала особистої заяви на продовження виплати пенсії за довіреністю, тому виплата пенсії з вересня 2019 року припинена до з'ясування, при цьому, посилаючись на пункт 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846. ОСОБА_2 25.11.2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , надавши належним чином оформлену довіреність на представництво інтересів Молчанової Н.Є . , засвідчену в установленому законодавством порядку. Рішенням № 951060860319 від 28.11.2019 р. «Про відмову перерахунку пенсії» в перерахунку виплати пенсії за довіреністю відмовлено. При цьому відмова ґрунтувалась на підзаконних нормативно-правових актах та твердженні, що фактично ОСОБА_1 не проживає в Україні, тому виплата пенсії можлива лише через установу банку, за умови особистого звернення заявника надання відповідної заяви або згідно рішенням суду. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951060860319 від 28.11.2019 р. «Про відмову перерахунку пенсії» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а також грубо порушує конституційні права ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком.
24 січня 2020 року до суду від відповідача за вх.№3386/20 надійшов відзив на позов (а.с.43-45), у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_2 , як представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 25.11.2019 № 6933 про підстави невиплати пенсії та перерахунок недоотриманої суми пенсії позивача. Рішенням управління № 951060860319 від 28.11.2019 відмовлено представнику позивача у задоволенні вимог зазначених у вищевказаній заяві з тих підстав, що враховуючи те, що позивач фактично не проживає в Україні, то виплата пенсії повинна проводитися відповідно до «Порядку виплати пенсії та грошової допомоги» за згодою пенсіонерів та одержувачів пенсій через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами). Оскільки виплата пенсії здійснювалася через відділення поштового зв'язку, продовжувати виплату пенсії можливо лише через установу банку, за умови особистого звернення заявника та надання відповідної заяви або згідно рішенням суду.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.06.2004 року призначено пенсію за віком, що підтверджується копією протоколу 17530 від 02.08.2004 року (а.с.49).
У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки (а.с.90 зворот - 91), 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії за шість місяців наперед (а.с.90).
Відповідно до розпорядження № 141873 від 07.09.2016 року (а.с.89 зворот) ОСОБА_1 було виплачено пенсію наперед за 6 місяців починаючи з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 року та припинено виплату пенсії з 01.10.2016 року.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 року по справі №850/9302/17 (а.с.8-10, 95 зворот - 97 зворот), залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року (а.с.100 зворот - 102), адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 квітня 2017 року.
Розпорядженням № 860319 від 03.11.2017 року (а.с.99 зворот) ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.11.2019 року вих.№2948/М-11 (а.с.12), наданому у відповідь на заяву представника ОСОБА_1 за довіреністю Оставненко І.С. від 05.11.2019 року (а.с.11), повідомлено, що «…Оскільки Ви не надали особистої заяви на подовження виплати пенсії за довіреністю виплата пенсії з вересня 2019 року припинена до з'ясування.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто за місцем проживання (реєстрації). Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що, засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Отже, продовжувати виплату пенсії можливо за умови особистого Вашого звернення до Київського відділу в робочі дні і години за адресою: вул. Академіка Корольова, буд. 9 , м АДРЕСА_2 з наданням заяви про поновлення виплати пенсії».
25 листопада 2019 року представником за довіреністю Молчанової Н.Є. - Оставненко І.С. було подано заяву №6933 щодо виплати пенсії за довіреністю (а.с.13), до якої було додано паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_2 та довіреність (а.с.14).
Також до вказаної заяви було додано заву про перерахування суми належної ОСОБА_1 суми пенсії (грошової допомоги, іншої виплати) на поточний рахунок ОСОБА_1 , який відкрито у акціонерному товаристві акціонерному банку «Південний» (а.с.15).
Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 05.10.1961 р., до якої Україна приєдналася згідно Закону № 2933-III (2933-14) від 10.01.2002 р. (далі - Конвенція) поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Згідно ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 оctobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.
Судом встановлено, що довіреність від 26 травня 2020 року, згідно якої позивач уповноважила Оставненко Інну Сергіївну, зокрема, представляти інтереси позивача у підприємствах, установах, організаціях, державних, правоохоронних, адміністративних установах з правом подачі різних заяв та правом підпису за позивача, відповідає вимогам Конвенції, а саме: місить апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений (а.с. 30-35).
28 листопада 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення №951060860319 «Про відмову в перерахунку пенсії», в якому зазначено, що «Розглянувши заяву № 6933 від 25.11.2019 року, гр. ОСОБА_1 , 8.06.1949 р.н., яка мешкає за фактичною адресою: АДРЕСА_3 , за юридичною - Сполучені Штати Америки, у відповідності до п.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-V із змінами 2148 в перерахунку виплати пенсії за довіреністю - відмовлено.
Відповідно до п.17 Постанови Кабінету Міністрів України за № 1596 ( зі змінами) від 30.08.1999 р. «Порядок виплати пенсій та грошової допомоги»…
Відповідно до п. 5.6 Наказу Кабінету Міністрів за № 464/156 від 28.04.2009 року про «Про затвердження Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку»…
Враховуючи вище зазначене, Ви фактично не проживаєте в Україні, тому виплата пенсії повинна проводитися відповідно до «Порядку виплати пенсії та грошової допомоги» за згодою пенсіонерів та одержувачів пенсій через їх поточні рахунки у банках, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами). Оскільки виплата пенсії здійснювалася через відділення поштового зв'язку, продовжувати виплату пенсії можливо лише через установу банку, за умови особистого звернення заявника та надання відповідної заяви або згідно рішенням суду».
Таким чином, вищевказаним рішенням позивачу було відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009} 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Перелік підстав припинення виплати пенсії, встановлений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав, не визначених цією нормою, лише у випадках, передбачених законом.
З вищевказаного листа відповідача оскаржуваного рішення вбачається, що підставою припинення виплати позивачу пенсії є Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Таким чином, вищевказаними нормами передбачено можливість особи отримувати пенсію через іншу особу, яка представляє інтереси пенсіонера за довіреністю, за умови поновлення пенсіонером (особисто чи через представника) заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 10 Порядку заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
При цьому абзацом 3 пункту 19 Порядку передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі: невідповідності будь-яких реквізитів, зазначених у списку, даним поточного рахунка одержувача; наявності даних про смерть одержувача, набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; закриття поточного рахунка; письмової вимоги органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення; коли протягом року не відбулася ідентифікація та верифікація одержувача з обов'язковим пред'явленням ним паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання.
Суд зазначає, що вказаним Порядком не передбачено повноваження органу відмовити у виплаті пенсії на рахунок пенсіонера, відкритий у банківській установі та повноваження припинення виплати пенсіонеру виплати пенсії з тих підстав, що така заява була подана представником пенсіонера за довіреністю.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» № 1596 від 30 серпня 1999 року, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, не може визначати умови та порядок припинення (призупинення) виплати пенсії, які не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або йому суперечать. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, адже він має вищу юридичну силу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.11.2019 року №951060860319 «Про відмову перерахунку пенсії» та щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 вересня 2019 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції № СВ02769369/1 від 27 грудня 2019 року (а.с.29).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно квитанції №СВ02769369/1 від 27 грудня 2019 року.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є поновлення виплати позивачу пенсії, а не стягнення заборгованості по ній, суд вважає, що підстави для негайного виконання даного рішення відсутні.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито 09 січня 2020 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, враховуючи, що останній день розгляду даної справи припадає на неробочий день (9 березня), в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено суддею 10.03.2020 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.11.2019 року №951060860319 «Про відмову перерахунку пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 вересня 2019 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно квитанції №СВ02769369/1 від 27 грудня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя О.А. Вовченко
.