Справа № 420/1295/20
10 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання - Мельника Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження питання щодо зупинення провадження по справі до отримання витребуваних судом доказів по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо закінчення виконавчого провадження, скасування постанови від 03.06.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 17 лютого 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження №49868375;
- скасувати Постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження №49868375;
- встановити датою остаточного розрахунку Держави щодо перерахунку та сплати пенсії, згідно з рішенням національного суду від 17.12.2012 року по справі №2а/1570/8165/2011, відповідно до мирової угоди згідно з рішенням Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 року - 27.12.2019 року;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження №49868375; звернутись з Вимогою до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України Кабінету Міністрів України щодо розрахування та сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі пені за період з моменту спливу тримісячного строку - 20.04.2016 року і до моменту остаточного розрахунку - 27.12.2019 року - у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти, а саме: за період з 20.04.2016 року по 06.05.2017 рік із суми 152 953, 46 грн., за період з 07.05.2017 року по 27.12.2019 рік із суми 72 277,46 грн., відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справи проти України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №408 від 07.03.2007 року.Ухвалою судді від 09 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України. Судове засідання по справі призначено на 16 жовтня 2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року судом витребувано з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №49868375 з примусового виконання рішення Європейського Суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 року.
В судове засідання 10.03.2020 року сторони не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.
В матеріалах справи наявні довідки, складені секретарем судового засідання про відправлення 02.03.2020 року на офіційну електронну адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - themis@minjust.gov.ua та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М.Є. - m.kyselov@minjust.gov.ua: копію ухвали про відкриття провадження від 02.03.2020 року; повістку про виклик до суду на 10.03.2020 року об 11 год. 00 хв.; копію ухвали про витребування доказів від 02.03.2020 року.
06 березня 020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (вхід. №ЕП/2218/20).
Враховуючи не надання Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України доказів витребуваних ухвалою суду від 02.03.2020 року, розглянуто питання щодо зупинення провадження по даній справі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Приписами ч.4 ст.9 КАСУ визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
З урахуванням того, що судом витребувані важливі документи, а саме належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №49868375 з примусового виконання рішення Європейського Суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 року, без надання яких суд вважає неможливим продовжити розгляд цієї справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі з метою дотримання процесуальних прав осіб, що приймають участь у справі, а також надання сторонам можливості бути обізнаними, про докази, які наявні у спірних правовідносинах та не надані відповідачем по справі, як того вимагає закон.
Право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час («Krim Бш та інші проти Чеської республіки», § 42; «Іммебль Груп Коссер проти Франції», § 26), за необхідності, отримати відкладення справи («Івон проти Франції», § 39).
Довіра сторін суду заснована на знанні того, що у них була можливість висловити погляди щодо кожного документа у справі (у тому числі документи, що суд отримав за своїм клопотанням: («К. С. проти Фінляндії», § 22, «Нідерьост-Хубер проти Швейцарії», §29; «Пеллеґріні проти Італії», § 45).
Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях («Фелдбрюгге проти Нідерландів», § 44).
Зміст забезпечення «справедливого балансу» між сторонами: рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента: («Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів», § 33).
Кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом («Кресс проти Франції», «Ф.С.Б. проти Італії», «Т. проти Італії» та «Кайя проти Австрії»).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).
З огляду на необхідність дотримання судом вказаних процесуальних гарантій, враховуючи те, що дана адміністративна справа відноситься до категорії термінових справ, відповідно до ст.287 КАС України, якою передбачено вирішення судом справи протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, а також з метою забезпечення принципу рівності сторін по справі та забезпечення справедливого балансу, суд доходить до висновку про необхідність зупинення провадження по даній справі.
Статтею 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі:
об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Положення цієї норми передбачає обов'язок суду зупинити провадження у разі об'єктивної неможливості розгляду справи.
При цьому, ця норма також передбачає умову - коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На думку суду, витребування письмових доказів, а саме належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №49868375 з примусового виконання рішення Європейського Суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 року становить об'єктивну неможливість розгляду справи без отримання цих доказів.
Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
На другій стадії процесу правозастосування - при виборі та аналізі норми права, яка має бути застосована до конкретного випадку, іноді виявляється відсутність такої норми. Тобто, виникає ситуація, в якій конкретне рішення спірного питання повністю або в якійсь частині законом не передбачено - є прогалина в законодавстві.
Способи ж подолання прогалин - це ті правові інструменти, які дозволяють в процесі правозастосування миттєво вирішити казус, що перебуває у сфері правового регулювання, якщо нормами права його безпосередньо не передбачено. Правозастосувач - долає прогалину. Тому суду надається право вирішувати такого роду справи за допомогою аналогії закону.
Вказане знайшло своє відображення у ч.6 ст.7 КАС України, яка визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, застосовуючи аналогію закону, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі до отримання витребуваних доказів на підставі ч.1 ст.236 КАС України з метою дотримання конвенційних принципів щодо забезпечення справедливого балансу і рівності сторін.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
Гарантії Статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є вчинення операцій із доказами на процесуальному рівні. Прийнятність доказів або спосіб їх оцінки за обставинами справи, у першу чергу - питання національних судів, чиїм завданням є оцінка доказів у процесі слухання справи (Garcнa Ruiz v. Spain (Гарсіа Руїз проти Іспанії) [ВП], § 28; Farange S.A. v. France (Фаранж проти Франції) (dйc.)).
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч.3 ст.129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч.7, 8 ст.80 КАС особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Стаття 147 КАС України передбачає, що у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.
Таким чином, з огляду на необхідність дотримання судом вказаних процесуальних гарантій, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з метою дотримання приписів ЄСПЛ та КАС України, враховуючи не надання доказів витребуваних ухвалою суду від 02 березня 2020 року станом на 10 березня 2020 року, а також враховуючи стислі строки розгляду даної категорії термінових адміністративних справ, передбачених ст.287 КАС України, суд вважає необхідним повторно направити до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копію ухвали від 02 березня 2020 року про витребування доказів та направити директору Департаменту державної виконавчої служби України копію ухвали від 02 березня 2020 року по справі №420/1295/20 для здійснення контролю за його виконанням та прийняттям мір реагування.
Керуючись ст.ст.2, 6-9, 80, 147, 149, 236, 256, 295, 297 КАС України, суд -
Повторно направити до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копію ухвали від 02 березня 2020 року про витребування доказів.
Направити директору Департаменту державної виконавчої служби України копію ухвали від 02 березня 2020 року про витребування доказів по справі №420/1295/20 для здійснення контролю за її виконанням та прийняттям мір реагування.
Зупинити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо закінчення виконавчого провадження, скасування постанови від 03.06.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії до отримання доказів витребуваних ухвалою суду від 02 березня 2020 року по справі №420/1295/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов