10 березня 2020 року м. Київ Справа № 320/1233/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача, що виявились у зменшенні основного розміру пенсії за вислугу років шляхом зміни відсоткового показника, з якого обраховується пенсія, з 90 % сум грошового забезпечення до 70 %; зобов'язати відповідача з 01.01.2018 здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; зобов'язати відповідача виплатити позивачу різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за вислугу років з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 21.10.2004 отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
У квітні 2018 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідачем проведено перерахунок пенсійних виплат позивача та зменшено відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/1233/19 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 провадження у даній справі зупинено на підставі пункту 9 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 провадження в адміністративній справі № 320/1233/19 поновлено.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 16а, 16б).
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення з огляду на приписи частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
За наведених обставин, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 01.08.1974 по 26.04.2004 проходив службу в Збройних Силах України, що підтверджується даними, наведеними у розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію від 05.06.2004 (а.с. 35).
Наказом Міністерства оборони України від 30.09.2004 № 692 полковника ОСОБА_1 , заступника начальника служби (керівництва військово-навчальними закладами) управління (організації льотної підготовки) апарату управління бойової підготовки Головного командування Військово-Повітряних Сил звільнено з військової служби в Збройних Силах України у запас на підставі підпункту "б" пункту 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114. Загальна вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 30 років 01 місяць 00 днів, у пільговому обчисленні - 49 років 10 місяців 00 днів (а.с. 36).
З 21.10.2004 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, виходячи з 90 % сум грошового забезпечення (копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого позивачу 27.06.2013 Пенсійним фондом України (а.с. 11), розрахунку пенсії за вислугу років (а.с. 31) та протоколу за пенсійною справою ФК-1001007650 (а.с. 43).
Вказані обставини представником відповідача не заперечуються.
У квітні 2018 року у зв'язку з введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача та зменшено відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення (копія розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.01.2018 (а.с. 13).
Вважаючи дії відповідача, що виявились у зменшенні розміру пенсії шляхом зміни відсоткового показника, з якого обраховується пенсія, з 90 % сум грошового забезпечення до 70 % протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у тому числі осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої служби, базується на Конституції України і складається з Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-XII) держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України № 2262-XII, визначено статтею 12 цього Закону.
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону України № 2262-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 13 Закону України № 2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання положень статті 63 Закону України № 2262-XII постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивача) пенсії, призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 4, 5 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України № 2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що складові (види) грошового забезпечення, а також їх розміри не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
У свою чергу відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, визначається положеннями статті 13 Закону України № 2262-XII на момент призначення пенсії та не підлягає зміні у разі проведення перерахунку пенсії на підставі рішень Кабінету Міністрів України.
Аналогічні правові висновки висловлені судом касаційної інстанції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18), які в силу приписів частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи № 320/1233/19, враховуючи суб'єктний склад сторін, предмет та підстави позову, а також правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у жовтні 2004 року позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % сум грошового забезпечення.
При цьому, як вже зазначалось судом вище, за змістом частини другої статті 13 Закону України № 2262-XII на час призначення позивачу пенсії її максимальний розмір був обмежений 90 % відповідних сум грошового забезпечення, а на час здійснення перерахунку його пенсії - 70 %.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 проведено позивачу перерахунок пенсії за вислугу років та застосовано відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, визначений положеннями частини другої статті 13 Закону України № 2262-XII (в редакції, чинній на момент проведення такого перерахунку), тобто у розмірі 70 % сум грошового забезпечення.
Водночас наведений вище відсотковий показник підлягає застосуванню лише щодо пенсій, які призначаються вперше, а не пенсій, які підлягають перерахунку на виконання рішень Кабінету Міністрів України.
За таких обставин суд, оцінюючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у зменшенні основного розміру пенсії позивача за вислугу років шляхом зміни відсоткового показника, з якого обраховується пенсія, з 90 % сум грошового забезпечення до 70 % положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що відповідач, здійснивши позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 70 % сум грошового забезпечення, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України № 2262-XII.
З огляду на викладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у зменшенні основного розміру пенсії позивача за вислугу років шляхом зміни відсоткового показника, з якого обраховується пенсія, з 90 % сум грошового забезпечення до 70 %, суд вважає протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача з 01.01.2018 здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення та виплатити позивачу різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за вислугу років з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Враховуючи, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України під час здійснення перерахунку та виплати пенсій, призначених відповідно до положень Закону України № 2262-XII, чітко визначений чинним пенсійним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату вказаних вище пенсійних виплат з компенсацією втрати частини доходів задоволенню не підлягають, оскільки в силу положень частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV
право на отримання компенсації втрати частини пенсії виникає у особи лише у випадку невиплати вже нарахованих за минулий час сум пенсійних виплат з вини пенсійного органу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.04.2019 в адміністративній справі № 199/154/17-а.
З огляду на те, що відповідачем нарахування пенсійних виплат позивачу не здійснювалось, право на отримання компенсації втрати частини пенсії у позивача відсутнє.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 768,40 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071), що виявились у зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за вислугу років шляхом зміни відсоткового показника, з якого обраховується пенсія, з 90 % сум грошового забезпечення до 70 %.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) з 01.01.2018 здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.