Справа № 420/77/20
10 березня 2020 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Код ЄДРПОУ 37471912, адреса: 01133, бульвар Лесі Українки 26, м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 20.01.2020 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).
21.02.2020 року за вх.№7846/20 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
У прохальній частині відзиву, відповідач просить суд залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ДАБІ України про зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування заявленої вимоги, відповідач зазначає, що позивачем при первинному зверненні до суду про визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту «Про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання робіт» та наказу Держархібудінспекції «Про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання робіт» позивачем не заявлено вимоги щодо поновлення реєстрації повідомлення про початок виконання робіт від 21.09.2017 року. Від так, на думку відповідача, ОСОБА_1 без поважних причин пропущено строк звернення до суду з вимогою про поновлення реєстрації повідомлення про початок виконання робіт від 21.09.2017 року.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 03.03.2020 року не з'явився. Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечував, просив суд продовжити розгляд вказаного клопотання в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм Міжнародного права, з урахуванням викладених відповідачем підстав для залишення позову без розгляду та обставин викладених позивачем в клопотанні про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а також запереченнях на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строків звернення до адміністративного позову з цим позовом та як наслідок, про безпідставність заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання вчинити певні дії без розгляду - відмовити.
Визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом поважними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не належить до оскарження в апеляційному порядку окремо від судового рішення по справі.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.03.2020 року.
Суддя Л.М. Токмілова