справа№1.380.2019.006597
04 березня 2020 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Коморний О.І.,
секретар судового засідання Бабич Ю.Б.
з участю:
представника позивача Каверін С.М.
представника відповідача Хиря В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, передбаченої ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також, підйомної допомоги у 2016 році, передбаченої ч. 3 ст. 9/1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, та підйомну допомогу за 2016 рік у сумі 9478,53 грн;
- визнати дії Львівського прикордонного загону протиправними, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 12.11.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 12.11.2018 включно, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Львівський прикордонний загін вчинити дії щодо перерахунку та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 12.11.2018 включно грошове забезпечення та грошову допомогу при звільненні передбачену ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік вислуги виходячи із розмірів грошового забезпечення обрахованого з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом начальника Львівського прикордонного загону від 07.11.2018 № 303-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби через сімейні обставини та наказом начальника цього ж загону від 12.11.2018 № 307 - ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Вказує, що із наданих Львівським прикордонним загоном документів з питань грошового та матеріального забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї Львівським прикордонним загоном не у повному обсязі виплачувалося ОСОБА_1 грошове забезпечення, право на яке позивач набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби. Зазначає, що до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 здійснено обчислення допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та у липні 2017 року, підйомної допомоги у 2016 році не включено щомісячну додаткову грошову винагороду в загальній сумі 9478,53 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», яку ОСОБА_1 отримував щомісячно з 01.01.2016 до березня 2018 року. Також зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889, згідно копій особистих карток грошового забезпечення за 2016 - 2018 роки, виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця з дня застосування у Держприкордонслужбі нової Інструкції (січень 2016 року) до зміни на законодавчому рівні у березні 2018 року грошового забезпечення, тобто мала постійний характер, а тому вважає, що в силу положень ст. 9 Закону № 2011, повинна була включатися до розрахунку допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги. Стверджує, що такі дії відповідача призвели до виплати належної ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги у меншому розмірі, ніж це належить, згідно законодавством.
Також зазначає, що відповідачем з 01.03.2018 всупереч п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправно встановлено (перерахунок) посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, у той час як відповідач зобов'язаний був встановити посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Вважає, що суть порушення полягає у тому, що відповідно до Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн, а мінімальна заробітна плата - 3723 грн. Отже, 50% мінімальної заробітної плати складає 1861,50 грн. Таким чином, вихідний показник, який повинен враховуватися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням є 1861,50 грн. Вважає, що шляхом розрахунку, слід дійти висновку, що посадовий оклад ОСОБА_1 повинен складати: 1861,50 грн х 1,8 = 3350 грн, а не 3170 грн, як встановлено відповідачем. Також стверджує, що оклад за військовим званням, в свою чергу, повинен складати: 1861,50 грн х 0,58 = 1080 грн, у той час, як відповідачем встановлено суму 1020 грн. Враховуючи викладене вважає, що Львівський прикордонний загін протиправно з 01.03.2018 до 12.11.2018 не застосував п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018. Як наслідок таких протиправних дій відповідача, стверджує, що грошове забезпечення ОСОБА_1 , яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення у період із 01.03.2018 до 12.11.2018 виплачувалося у меншому ніж законодавчо визначеному розмірі. Крім того вважає, що вказані порушення призвели до зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплачується в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік вислуги.
Ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження у справі.
Представник відповідача проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначено, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім ч. 2 ст. 19 Конституції України, звертає увагу на ч. 1 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Вказує, що на день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, 12 листопада 2018 року, старшого прапорщика ОСОБА_1 , спору між позивачем та Львівським прикордонним загоном щодо зазначених в адміністративному позові позовних вимог не було. Зазначає, що згідно з п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 (далі - Інструкція № 73), винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Вказує, що системний аналіз положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового убезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347, дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошова допомога на оздоровлення. Також зазначає, що відповідно до поточної, діюча редакції Постанови № 704 п. 4, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Виданим пізніше нормативно-правовим актом (Постановою №103) того ж самого органу (Кабінетом Міністрів України), що прийняв первісну Постанову №704, чітко визначений механізм обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями (пункт 4 Постанови № 704). Виходячи з роз'яснення Міністерства юстиції України, що викладено в листі від 30.01.2009 N Н-35267-18 «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами», у разі існування неузгодженості між підзаконними актами, між нормами, виданими одним і тим самим, нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Саме тому в даному випадку застосуванню підлягає механізм, який передбачений пунктом 4 Постанови № 704, який визначає множення саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Саме пункт 4 Постанови № 704 є основною нормою, яка підлягає застосуванню. Це також пояснюється тим, що відповідно до абз. 4 пп.2 п. 20 Правил № 870 пункт є базовим елементом нормативно-правового акту.
Також зазначає, що посилання позивача на примітку є помилковим, оскільки така застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пунктом 4 і не повинна суперечити змісту основної норми яку вона супроводжує. Пункт 4 Постанови № 704 в чинній редакції не містить нормативних положень, що обрахування посадового окладу, а так само окладу за військовим званням здійснюється з врахуванням мінімальної заробітної плати. Крім того зазначає, що за загальним правилом пріоритетними перед нормами загального законодавства є норми спеціального законодавства.
Вказує, що єдиним правовим підходом для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Тому в період з 01.03.2018 по 12.11.2018 позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови № 704 та підпунктом 1 пункту 2 Глави II Інструкції №558. Проводити, розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням з використання іншого суперечив би статті 19 Конституції України.
Також зазначає, жоден нормативно-правовий акт, на який посилається позивач не містить норму, яка б передбачала механізм обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням з врахуванням мінімальної заробітної плати саме у місячному розмірі. Вказує, що навіть примітка, на яку посилається позивач не містить такого механізму. Жодних доводів або міркувань щодо застосування саме мінімальної заробітної плати в місячному розмірі в позові не наведено. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову.
20.01.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у одному випадку відповідач застосовує примітки як норму, а в іншому вважає, що така не підлягає застосуванню. Вважає, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», оскільки Уряд вносячи зміни Постановою № 103 до Постанови № 704, примітки до додатків вказаної постанови залишив у первинній редакції, такі є чинними на даний час, слід прийти до висновку про те, що в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи з урахуванням вищезазначеної практики Європейський Суд з прав людини. Наголошує, що оскільки примітка до додатків до Постанови № 704 є чинною на даний час та становить частину даного нормативного акту, і саме примітка уточнює у повній мірі порядок визначення та спосіб обрахунку відповідних окладів військовослужбовцям, то жодних законних підстав немає для неврахування вказаних Приміток при визначенні грошового забезпечення військовослужбовців.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав наведених у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та
встановив:
ОСОБА_1 , старшого прапорщика, інспектора прикордонної служби - старшого техніка групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Амбуків» (тип Б) відділу прикордонної служби «Амбуків» І категорії (тип Б), звільнено в запас на підставі підпункту «ґ» (через такі сімейні обставини або поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу): наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», відповідно до наказу № 303-ос від 07.11.2018 «По особовому складу», згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (а.с.15).
ОСОБА_1 старшого прапорщика, інспектора прикордонної служби - старшого техніка групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Амбуків» (тип Б) відділу прикордонної служби «Амбуків» І категорії (тип Б) виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, відповідно до наказу № 307-ос від 12.11.2018 «По особовому складу», згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (а.с.16).
Із особистих карток грошового забезпечення за 2016 - 2018 роки (а.с.19-21) встановлено, що до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 здійснено обчислення допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та у липні 2017 року, підйомної допомоги у 2016 році не включено щомісячну додаткову грошову винагороду в загальній сумі 9478,53 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», яку ОСОБА_1 отримував щомісячно з 01.01.2016 до березня 2018 року.
Згідно копії особистої картки грошового забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 за 2018 рік також з'ясовано, що за посадою «інспектор прикордонної служби 1 категорії», яку він обіймав у Львівському прикордонному загоні йому встановлено посадовий оклад у березні 2018 року у розмірі 3170 грн, оклад за військовим званням (старший прапорщик) складає 1020 грн.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача, щодо не включення до розрахунку допомоги на оздоровлення та зменшення розміру виплати додаткових видів грошового забезпечення, звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів з даною позовною заявою.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV, в редакції чинній на час звільнення позивача із служби, встановлено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства (ч.3 ст.25).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, в редакції чинній на час звільнення позивача із служби, (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до пункту 1 ст. 10і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 статті 9і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, (далі - Інструкція №73) відповідно до п.2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).
Відповідно до п. 6 Інструкції №73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Відповідно до п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Таким чином, враховуючи положення Інструкції №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Таким чином вимоги про визнання протиправними дій Львівського прикордонного загону в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, передбаченої п. 1 ст. 10і Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підйомної допомоги у 2016 році, передбаченої п. 3 ст. 9і Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 не підлягають задоволенню.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17 (К/9901/2181/17).
Враховуючи наведене не підлягає задоволенню похідна позовна вимога щодо стягнення з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, та підйомну допомогу за 2016 рік у сумі 9478,53 грн.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Львівського прикордонного загону, які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_2 з 01.03.2018 по 12.11.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного доку, а саме встановленої Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою Кабінету Міністрів України №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до постанови КМУ №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ №704 було викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується зокрема у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.
Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.
Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб'єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов'язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.
Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.
У пункті 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.
Так, згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Підпунктом 6 пункту 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.
Відповідно до пункту 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.
Як передбачено пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Як з'ясовано зі структури постанови Кабінету Міністрів України №704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).
У пункту 4 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України №704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Так, відповідно до норми пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 до пункту 4 постанови КМУ №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Суд зауважує, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тому згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.
Доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, суд відхиляє, оскільки ці примітки не містять норм права та суперечать п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII.
Відтак, суд дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення позивача відповідачем правильно розраховано з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
А відтак, з огляду на те, що відповідач діяв правомірно застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, то підстав для визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 12.11.2018 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 - не встановлено.
Таким чином не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача щодо зобов'язання Львівського прикордонного загону вчинити дії щодо перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням та вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 12.11.2018 включно грошове забезпечення та грошову допомогу при звільненні передбачену ч. 2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік вислуги виходячи із розмірів грошового забезпечення обрахованого з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” на 01.01.2018.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відтак судові витрати згідно ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
ухвалив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.03.2020.
Суддя Коморний О.І.