11 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/11434/19
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та карти відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00550.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на підставі рахунку фактури/договору купівлі-продажу від 18.06.2019 №А00050 він придбав у Німеччині на комісійній площадці з продажу вживаних автомобілів "Yasmin Automobile Bille" легковий автомобіль марки - Volkswagen, модель - Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 3500 євро. Автомобіль був пропущений на митну територію України та з метою митного оформлення доставлений до митного посту "Житомир-Центральний " Житомирської митниці ДФС. Позивач вказує, що під час митного оформлення уповноваженою ним особою - ФОП ОСОБА_2 до відповідача були подані всі необхідні документи та електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/036433 від 24.06.2019, в якій на підставі поданих документів, визначена митна вартість автомобіля, який ввозиться в Україну, за основним методом (за ціною угоди) в загальній сумі 3500 євро.
Однак, 10 липня 2019 року відповідачем було винесене спірне рішення №UA101000/2019/200214/2 про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість належного позивачу автомобіля було скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 8201,00 євро. В якості підстави для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо ціни, що сплачена за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Зокрема вказано, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 №ЕН495468 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру від 18.06.2019 №А00050, що викликає сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру, на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Крім того в рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України.
Також відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00550, якою позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем безпідставно, в порушення норм Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, в той час як декларантом були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не було враховано, що ввезений автомобіль мав пошкодження а також використовувався як таксі, у зв'язку з чим його ціна була нижча ніж за аналогічні автомобілі.
З огляду на зазначене, позивач вважає рішення від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови митному оформленні (випуску) товарів №UA101070/2019/00550 протиправними, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді від 11 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.
20 листопада 2019 року, у межах строку встановленого судом, ОСОБА_3 усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у справі №240/11434/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 18 грудня 2019 року о 12:00.
16 грудня 2019 року до відділом документального забезпечення суду був зареєстрований відзив Житомирської митниці ДФС на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову.
Свою позицію аргументував тим, що після реєстрації електронної митної декларація ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/036433 від 24.06.2019 в базі даних електронної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів та початку здійснення митного контролю спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, яка визначила такі форми управління контролю, як: "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу митної вартості митниці, для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8950,00". У зв'язку з цим, реалізуючи повноваження щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля, працівниками митного органу було досліджено долучені позивачем до митної декларації документи та виявлено, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 №ЕН495468 попереднім власником автомобіля зазначено особу ОСОБА_5, натомість рахунок-фактуру від 18.06.2019 №А00050 склало Yasmin Automobile Bille, що викликало у відповідача сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру, на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Після спрацювання ризиків та встановлення розбіжностей у поданих документах, декларанту було надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену мину вартість автомобіля. На вимогу митного органу декларантом ОСОБА_4 було надано копію митної декларації країни відправлення від 24.06.2019 №19DE460508369196E8, яку за результатами розгляду не було використано відповідачем як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а в самій декларації відсутня цінова інформація про оцінюваний товар. З огляду на зазначене та відповідно до вимог ст. 57 Митного Кодексу України відповідач провів з декларантом процедуру консультацій, в результаті якої було встановлено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи вказане, митна вартість автомобіля була визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і склала 8201,00 євро. У зв'язку з цим, й були прийняті рішення від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в митному оформленні випуску товарів №UA101070/2019/00550. На підставі вищенаведеного відповідач зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень Житомирська митниця ДФС діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 66-72).
В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 18 грудня 2019 року за участі представників сторін, було оголошено перерву до 15:00 14 січня 2020 року у зв'язку з неотриманням представником позивача відзиву на позовну заяву.
09 січня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивачем зазначено, що посилання відповідача на зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником особи, відмінної від тієї, що склала рахунок-фактуру є необґрунтованим, оскільки відповідач не врахував, що Yasmin Automobile Bille є юридичною особою, яка здійснює комісійну діяльність з продажу вживаних транспортних засобів, та фактично при продажу виступало в статусі посередника з продажу автомобіля (а.с.109-113).
Призначене на 14 січня 2020 року підготовче судове засідання, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Черняхович І.Е. у відпустці було перенесено на 30 січня 2020 року о 14:30.
Під час підготовчого судового засідання, що відбулося 30 січня 2020 року, було винесено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Житомирської митниці ДФС копії документів, на підставі яких було розмитнено транспортний засіб за митною декларацією від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076.
Крім того, протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 30.01.2020, було продовжено підготовче судове засідання на строк до 25.02.2020.
В подальшому, в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 11:00 19 лютого 2020 року.
В судове засідання, що було призначено на 19 лютого 2020 року, з'явився представник позивача, однак ним до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
В свою чергу, представник відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.
З огляду на зазначене та керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд адміністративної справи №240/11434/19 здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рахунку фактури/договору купівлі-продажу від 18.06.2019 №А00050 придбав у Німеччині на комісійній площадці з продажу вживаних автомобілів "Yasmin Automobile Bille" легковий автомобіль марки - Volkswagen, модель - Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об'єм двигуна 1968 см3, за ціною 3500 євро, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вищезазначеного рахунку фактури/договору купівлі-продажу від 18.06.2019 №А00050 (а.с.17-18).
З метою здійснення митного оформлення товару довіреною особою позивача - ФОП ОСОБА_2 24.06.2019 було подано до Житомирської митниці ДФС електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/036433, у якій визначено вартість вказаного транспортного засобу за основним методом (за ціною договору) в розмірі 3500 євро (а.с.73-74).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA101070/2019/036433 від 24.06.2019 митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:
- рахунку фактури/договору купівлі-продажу від 18.06.2019 №А00050 (а.с.17-18);
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/41014 від 19.06.2019 (а.с.29-31);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.04.2014 (а.с19-20, 23);
- довідку про транспортні витрати від 24.06.2019 (а.с.81)
- паспорт фізичної особи, що дає право на претин державного кордону України;
- паспорт фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України.
За результатами аналізу поданої декларантом до митного оформлення митної декларації №UA101070/2019/036433 від 24.06.2019 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема: 103-1 щодо перевірки поданих товаро-супровідних та товаро-транспортних документів (в тому числі наданих на вимог митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що їх заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС ДФС; 105-2 щодо контролю правильності визначення митної вартості" та 106-2 щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (а.с.84).
Так, за наслідками опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем було встановлено наступне:
- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 № НОМЕР_2 попереднім власником зазначено особу - ОСОБА_5 , натомість рахунок-фактуру від 18.06.2019 №А00050 склало Yasmin Automobile Bille, що викликало у митного органу сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру, на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу.
- за наданим рахунком-фактурою набуто право власності на товар (транспортний засіб), що дає підстави вважати, що сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар, а покупець оплатив товар, однак всупереч вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару.
З огляду на зазначене та керуючись ч. 3 ст. 53, ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України довіреній особі позивача ФОП ОСОБА_4 було надіслано повідомлення (а.с.87) про необхідність подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; 4) копії митної декларації країни відправлення. З вказаним повідомленням ФОП ОСОБА_4 була ознайомлена, що підтверджується її підписом та печаткою (а.с.87) на цьому повідомленні.
На вимогу митного органу довіреною особою декларанта ФОП ОСОБА_4 було додатково надано попереднє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу МТК-К-0-085/18-00174, яке підтверджує експлуатацію даного автомобіля в якості таксі. Крім того, довіреною особою декларанта було повідомлено, що інших документів вона надати не може (а.с.87)
Розглянувши додатково надані позивачем документи, митний орган з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару, провів консультацію, в ході якої декларанту була надана інформація щодо вартості аналогічного товару (а.с.88).
Крім того, під час консультації було визначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 8201,00 €/шт. (а.с.88).
В свою чергу, довірена особа позивача ФОП ОСОБА_4 повідомила, що з консультацію отримала та додаткових документів надати не може (а.с.88).
З огляду на зазначене, 10 липня 2019 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200214/2, відповідно до якого митниця за резервним методом, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості за МД від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429, визначила, що митна вартість ввезеного позивачем автомобіля становить 8201,00 євро (а.с.89).
В графі 33 вказаного рішення відповідачем зазначено наступне:
"Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною п'ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів І зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 №ЕН495468 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру від 18.06.2019 №А00050, що викликає сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру, на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу.
Частиною 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
За наданим рахунком-фактурою набуто право власності на товар (транспортний засіб). Таким чином є підстави вважати, що сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Разом з тим, до митного органу не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч.2 ст.53 та ч.1 ст.368 Митного кодексу України.
Надана копія митної декларації країни відправлення від 24.06.2019 №19DE460508369196Е8 не може бути використана, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі відмінна від заявленої.
На письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України не надано інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведена консультація, в ході якої декларанту надається інформація щодо вартості аналогічного товару.
Крім того, під час консультації було визначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 8201,00 €/шт." (а.с.89-90).
У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101070/2019/00550, в якій вказано, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом невірно розрахована митна вартість товару, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у графі 9 Митного кодексу України (а.с.36).
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості автомобіля та картку відмови протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно з ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частина 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як вже було встановлено судом, позивачем разом із митною декларацією було подано наступні документи: рахунок-фактуру/договору купівлі-продажу від 18.06.2019 №А00050 (а.с.17-18); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/41014 від 19.06.2019 (а.с.29-31); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.04.2014 (а.с19-20, 23); довідку про транспортні витрати від 24.06.2019 (а.с.81).
Крім того, на вимогу митного органу позивачем було додатково надано копію митної декларації країни відправлення митної декларації країни відправлення від 24.06.2019 №19DE460508369196Е8 (а.с.27-28) та попереднє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу МТК-К-0-085/18-00174 (а.с.25-26).
Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101070/2019/036433 від 24.06.2019 декларантом вказано цифру 1, що відповідає основному методу визначення митної вартості (за ціною договору).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком-фактурою/договором купівлі-продажу транспортного засобу 18.06.2019 №А00050 на рівні 3500,00 євро. Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 8201,00 євро було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.
При цьому, в рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200214/2 від 10.07.2019 відповідачем було зазначено, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 2 ст. 53, ч.5 ст. 54, ч. 1 ст. 368 МК України документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару.
Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР, а також у зв'язку з тим, що:
- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 №ЕН495468 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру від 18.06.2019 №А00050, що викликає сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру, на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу;
- декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України.
Однак, суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача та зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем автомобіль Volkswagen Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 було придбано у компанії "Yasmin Automobile Bille" за ціною 3500 євро, що підтверджується рахунком - фактурою від 18.06.2019 №А00050 (а.с. 17-18).
При цьому в ході розгляду справи судом було безспірно встановлено, що компанія Yasmin Automobile Bille є юридичною особою, яка здійснює комісійну діяльність з продажу вживаних транспортних засобів та фактично при продажу вищезазначеного автомобіля виступало в статусі посередника між позивачем та зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 №ЕН495468 попереднім власником автомобіля - ОСОБА_5.
Суд відмічає, що правовідносини, що виникли між компанії "Yasmin Automobile Bille" та ОСОБА_5 не можуть впливати на права ОСОБА_1 .
Вказаний в рахунку-фактурі від 18.06.2019 №А00050 правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законодавством порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону.
Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, сумніви у достовірності вказаного в рахунку-фактурі від 18.06.2019 №А00050 правочину, як і сумніви у праві "Yasmin Automobile Bille" розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу, є безпідставним.
Водночас, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Натомість, митним органом у своєму рішенні не було обґрунтовано зазначено, в чому саме полягали об'єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.
При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).
Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2014 №ЕН495468 щодо особи власника, відмінної від тієї, що склала рахунок-фактуру, рівно як і зазначення відправником транспортного засобу митній декларації країни відправлення 19DЕ460508369196Е8 від 24.06.2019 особи, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Також у оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 8201,00 €/шт.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).
Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту).
За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.
Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
З огляду на зазначене суд вважає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, зазначено лише номери та дати митних декларацій (від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429), на підставі яких здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати рік випуску транспортного засобу, тип двигуна, його пошкодженість, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано.
Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митних декларацій від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429 відповідач використав лише базові дані автомобіля: марку модель та тип автомобіля. Проте, митний орган не звернув увагу на те, що автомобіль, зазначений позивачем у спірній митній декларації №UA101070/2019/036433 від 24.06.2019 використовувався як таксі, що вплинуло на його зношеність
В свою чергу, відповідач був зобов'язаний врахувати ці обставини при прийнятті спірного рішення.
Всупереч цьому, митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митних декларацій від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429, яка, з огляду на вищезазначені обставини, була складена не на ідентичні чи на подібні, задекларованому позивачем автомобіль. У зв'язку із чим митні декларації від 23.04.2019 №UА805180/2019/012076 та від 20.06.2019 №UА204010/2019/221429 не могли бути застосована для здійснення на їх підставі коригування митної вартості задекларованого позивачем автомобіля.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв'язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом зокрема: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства прийнятих рішень, недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, здійснення коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митних декларацій складеної не на ідентичний чи на подібний автомобіль, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля.
З огляду на що, суд вважає, що висновок митного органу про необхідність застосування другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним, оскільки, проаналізувавши усі вищевикладені обставини, слід дійти висновку, що позивачем як декларантом було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
При цьому, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Відтак, суд приходить до висновку, що рішення Житомирської митниці рішення від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00550 є протиправними та підлягають скасуванню, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не спростовано наявність правових підстав для скасування рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00550, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 04.11.2019 (а.с.4) та від 18.11.2019 (а.с.6) ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплатив судовий збір у розмірі 2150,82 гривень.
Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для цілей розподілу судових витрат, до витрат на правничу допомогу, включається:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ордеру серії ЖТ № 078609, адвокатом ОСОБА_1, який надає послуги у відповідності до умов договору від 26.11.2019 №26/11 є ОСОБА_8 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №001136).
З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2019 року Між ОСОБА_1 та адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем укладено договір про надання правової допомоги №26/11.
За умовами п. 2.1 вказаного Договору адвокат Касянчук Сергій Вікторович взяв на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги щодо оскарження у Житомирському окружному адміністративному суді рішення від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00550.
Відповідно до п. 4.8 вказаного Договору сторони домовились, що вартість та ідентифікація юридичної допомоги становитиме: адвокатський запит - 500,00 грн., позовна заява - 2000,00 грн., клопотання про витребування доказів - 500,00 грн., участь у одному судовому засіданні - 700,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи - 300,00 грн., відповідь на відзив - 1000,00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.02.2020 за договором від 26.11.2019 №26/11, адвокат Касянчук Сергій Вікторович надав позивачу наступні послуги:
- підготовка позовної заяви 04.11.2019 - 2000,00 грн.;
- адвокатський запит 03.01.2020 - 500,00 грн.;
- відповідь на відзив 09.01.2020 - 1000,00 грн.;
- клопотання про витребування доказів 30.01.2020 - 500,00 грн.;
- ознайомлення з матеріалами справи 18.02.20020 - 300,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 18.12.2019 - 700,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 14.01.2020 - 700,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 30.01.2020 - 700,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 19.02.2020 - 700,00 грн.
Таким чином, загальна вартість наданої правової допомоги була визначена у розмірі 7100,00 гривень.
Вказані послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме: в сумі 7100,00 грн., що підтверджується квитанцією від 20.02.2020.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судове засідання по справі, призначене на 14 січня 2020 року не відбулося та було перенесене на 30 січня 2020 року у зв'язку з перебуванням головуючої судді Черняхович І.Е. у відпустці.
Судове засідання, що було призначено на 19.02.2020 також не було проведено, оскільки представник відповідача до суду не прибув, а представник позивача 19 лютого 2020 року подав до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, у зв'язку з чим, розгляд адміністративної справи №240/11434/19 здійснювався судом в порядку письмового провадження.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що до складу витрат на правову допомогу адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем була включена вартість послуг з участі в судових засіданнях 14.01.2020 та 19.02.2020, які адвокатом надані не були, а тому їх вартість в загальному розмірі 1400,00 грн. не підлягає відшкодуванню.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми та беручи до уваги задоволення позову, суд приходить до висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС підлягають судові витрати в розмірі 7850,82 гривень, з них: 2150,82 грн. - судовий збір, який був сплачений позивачем при зверненні з даним позовом до суду; 5700,00 грн. - витрати позивача на правничу допомогу.
Крім того, в поданому до суду клопотанні про відшкодування судових витрат, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 також були понесені витрати щодо підготовки справи до розгляду, зокрема: 16.07.2019 позивач замовив переклад документів з німецької на українську мову у Приватного підприємства «Перекладацька агенція «Грейт», вартість якого становила 1200,00 гривень, а також 06.08.2019 позивач замовив у Приватного підприємства «Україна-Експерт-Центр» висновок про вартість не розмитненого автомобіля, вартість якого становила 1500,00 гривень. У зв'язку з цим, представник позивача просив відшкодувати вказані витрати.
Однак, з даного приводу суд зазначає наступне.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема й те, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат, додатково понесених у зв'язку з розглядом справи, суд виходить з їх реальності (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/WestAllianseLimited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати Скульським Сергієм Георгійовичем послуг Приватного підприємства «Україна-Експерт-Центр» щодо підготовки висновку про вартість не розмитненого автомобіля, так само як і відсутні докази оплати ним Приватному підприємству «Перекладацька агенція «Грейт» послуг з перекладу документів з німецької на українську мову.
Натомість, з приводу наданої позивачем, на підтвердження витрат на послуги з перекладу документів, копії замовлення №160719-АZ158, суд зазначає, що вказаний доказ не є достатніми для встановлення понесення позивачем додаткових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які виразились у витратах на переклад документів, оскільки з його змісту не можливо встановити, переклад яких саме документів здійснювався, та чи стосувалися такі документи розгляду даної справи. Крім того, саме по собі замовлення №160719-АZ158 не підтверджує, що послуги з перекладу були виконані та оплачені.
З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено понесення ним при розгляді даної справи витрат на послуги з перекладу документів та витрат щодо отримання висновку про вартість не розмитненого автомобіля, а тому ці витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39421140) про визнання протиправним та скасування рішення та карти відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 10.07.2019 №UA101000/2019/200214/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00550.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул.Перемоги, 25, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39421140) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) документально підтверджені судові витрати в розмірі 7850,82 гривень (сім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень вісімдесят дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович