ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" лютого 2020 р. справа №300/2652/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
секретар судового засідання Гевак Л.І.,
за участю представника позивача Мушинського В.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
30.12.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем протиправно та у встановленому законом порядку не надано відповідь на запит про надання публічної інформації.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, суду пояснив, що 18.11.2019, позивач у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до розпорядника інформації - Оболонської сільської ради з інформаційним запитом про отримання публічної інформації, який зареєстровано в Оболонській сільській раді 18.11.2019 за вх. №42. У зазначеному інформаційному запиті просив розпорядника інформації надати йому завірену належним чином копію посадової інструкції землевпорядника Оболонської сільської ради, яка чинна на день звернення. У відповідь на вказаний запит, 10.12.2019 року позивачу надано Функціональні обов'язки спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, затверджені рішенням Виконавчого комітету від 27.01.2011 року №2, проте даний документ не є чинним, оскільки 07.03.2017 року затверджено Посадову інструкцію спеціаліста по землевпорядкуванню. На думку позивача, бездіяльність відповідача полягає в порушенні п'ятиденного строку надання інформації, а тому Оболонська сільська рада повинна усунути порушення закону та вжити заходів щодо надання публічної інформації.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проти заявлених вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 30.01.2020 року. Зокрема вказав, що 18.11.2019 позивачем до Оболонської сільської ради подано 35 запитів про надання публічної інформації. Листом від 22.11.2019 №347 Оболонською сільською радою повідомлено позивача, що дані запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на які буде надана протягом 15 днів. 10.12.2019 Оболонською сільською радою позивачу направлено відповідь до якої додано завірену копію Функціональних обов'язків спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, затверджених рішення Виконавчого комітету від 27.01.2011 року №2. Просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України для окремих категорій справ незначної складності.
Ухвалами суду від 04.02.2020 року в задоволенні клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження декількох справ відмовлено та постановлено перейти із розгляду справи незначної складності в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що 18.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Оболонської сільської ради з 35 інформаційними запитами, в тому числі про надання йому належно завіреної копії посадової інструкції землевпорядника Оболонської сільської ради, яка чинна на день звернення. Даний запит зареєстрований 18.11.2019 за вх.42.
Оболонською сільською радою листом від 22.11.2019 за №347 повідомлено позивача про те, що дані запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на них буде надана протягом 15 днів.
В подальшому, на вищевказаний запит 10.12.2019, за підписом сільського голови Куленича А.В., Оболонською сільською радою надано позивачу відповідь за №388 до якої додано копію Функціональних обов'язків спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, затверджених рішення Виконавчого комітету від 27.01.2011 року №2.
Проте, вважаючи дії розпорядника інформації - Оболонської сільської ради щодо недотримання встановленого п'ятиденного строку надання інформації на запит та ненадання публічної інформації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Закон України "Про доступ до публічної інформації".
За змістом ст. 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 5 цього ж Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст. 20 зазначеного Закону).
Відповідно частини 4 статті 20 Закону, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що отримавши 18.11.2019 від позивача 35 запитів на публічну інформацію, відповідач, з дотриманням п'ятиденного терміну, листом від 22.11.2019 за №347, повідомив ОСОБА_1 , що дані запити потребують додаткового опрацювання, а відповідь на них буде надана протягом 15-ти днів.
В подальшому, 10.12.2019 відповідачем, в межах зазначеного 15-ти денного строку позивачу надано відповідь до якої додано копію Функціональних обов'язків спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, а тому відповідно до приписів статті 20 вказаного Закону з врахуванням рішення про продовження строку розгляду запиту, відповідь на вищевказаний запит від 18.11.2019 позивачу надана з дотриманням терміну визначеного законодавством.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо дотримання строку надання інформації на запит до задоволення не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати публічну інформацію - копії посадової інструкції землевпорядника Оболонської сільської ради, яка чинна на день звернення, суд зазначає таке.
До повноважень виконавчих органів сільських рад, згідно ч.1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено, в тому числі, забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян.
Так на вищевказаний запит позивача Оболонською сільською радою надано копію Функціональних обов'язків спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, які затверджені рішенням Виконавчого комітету від 27.01.2011 року №2.
Проте в судовому засіданні встановлено, що надані відповідачем Функціональні обов'язків спеціаліста по землевпорядкуванню Оболонської сільської ради, які затверджені рішенням Виконавчого комітету від 27.01.2011 року №2 є нечинними, оскільки розпорядженням сільського голови 07.03.2017 року затверджено нову Посадову інструкцію спеціаліста по землевпорядкуванню, копія першої сторінки якої наявна в матеріалах адміністративної справи.
Будь-яких підстав, які б свідчили про неможливість надання вищевказаної Посадової інструкції від 07.03.2017 року у відзиві на позовну заяву відповідачем не зазначено.
З огляду на вказане, та надання відповідачем нечинної посадової інструкції землевпорядника Оболонської сільської ради, а також приймаючи до уваги те, що відповідач є розпорядником такої інформації, суд дійшов висновку про наявність права позивача на її отримання.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки відповідачем не надано позивачу чинну Посадову інструкцію землевпорядника Оболонської сільської ради, чим допущено порушення законодавства, які призвели до обмеження права позивача на інформацію, позовні вимоги в частині зобов'язання надати інформацію підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься договір №1/11 від 14.11.2019 про надання правової допомоги, акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.12.2019, копія ордеру на надання правової допомоги серія АТ №1001315, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №868, виданого ОСОБА_2 . 20.04.2012, посвідчення адвоката України.
На підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги представник позивача долучив до матеріалів позову квитанцію від 28.12.2019 до прибуткового касового ордера №29.
Однак, суд звертає увагу на те, що надана представником позивача квитанція від 28.12.2019 до прибуткового касового ордера №29 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана адвокатом Мушинським В.Т., а тому не є належним фінансовим документом, який підтверджує в даному випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Суд приймає до уваги те, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява №19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як уже зазначено судом, такий факт може бути доведено на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказана позиція узгоджується із висновками, наведеними в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №810/795/18 (адміністративне провадження №К/9901/8770/19) та від 20.06.2019 по справі №821/440/17 (адміністративне провадження №К/9901/34320/18).
Інших належних доказів, окрім квитанції від 28.12.2019, на підтвердження оплати витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 134, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації на запит №35 від 18.11.2019.
Зобов'язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати Горбаню Олександру Петровичу інформацію згідно запиту на публічну інформацію №35 від 18.11.2019.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Оболонська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області код ЄДРПОУ 04356030, вул. Шевченка, 64, с. Оболоня, Долинський район, Івано-Франківська область, 77550.
Рішення складене в повному обсязі 10.03.2020 року.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.