28 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 260/1262/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Калинич Я.М.,
при секретарі судового засідання - Попович М.М.,
позивач - не з'явився,
представник позивача - не звився,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через представника - адвоката Гайданку Тараса Михайловича - звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області №557 від 08.05.2019 року «Про відмову у передачі у власність земельних ділянок на території населеного пункту смт. Великий Березний», в частині відмови у безоплатній передачі у власність земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . 2. Зобов'язати Великоберезнянську селищну раду Великоберезнянського району Закарпатської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,10 га згідно заяви від 07.05.2019 року.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 07.05.2019 року позивач подав заяву до Великоберезнянської селищної ради, в якій просив надати йому безоплатно у власність земельну ділянку, розміром 0,1 га під забудову для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд із державної чи комунальної власності в існуючих межах селища. До заяви було додано: графічний матеріал, на якому здійснено бажане місце розташування земельної ділянки (№17), та копії ID картки, довідки про місце реєстрації, ідентифікаційний код, посвідчення учасника бойових дій, довідку про безпосередню участь особи в АТО. 08.05.2019 року на XXIV сесії VII скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області прийнято рішення № 557 «Про відмову у передачі у власність земельних ділянок на території населеного пункту смт. Великий Березний», зокрема яким відмовлено у безоплатній передачі у власність земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . З рішенням сесії селищної ради, в частині відмови у безоплатній передачі у власність земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 , жит. АДРЕСА_1 , позивач незгідний вважає таке незаконним, й таким, що порушує його право учасника бойових дій на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
03 жовтня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає такі безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що бажана земельна ділянка знаходиться у межах земель сільськогосподарського призначення, а тому рішення Великоберезнянської селищної ради № 557 «Про відмову у передачі у власність земельних ділянок на території населеного пункту смт. Великий Березний» є правомірним та таким, що прийняте відповідно до чинного законодавства.
11 жовтня 2019 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача зазначив, що лист відділу у Великоберезнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.09.2019 року №7778-7-0.18-126/104-19, який відповідач приєднав до відзиву, не може бути належним доказом у справі оскільки при прийнятті спірного рішення відповідач не опирався на даний лист.
15 жовтня 2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивачем не надано жодного спростування застосування відповідачем при відмові в задоволенні заяви позивача ще однієї причини відмови, а саме: відсутність зонування або детального плану території смт. Великий Березний, затвердженого відповідно до вимог Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, проте 27 лютого 2020 року подали спільне клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Позов підтримують та просять такий задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак 28 лютого 2020 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Проти позовних вимог заперечує повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та технічну документацію із землеустрою, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07 травня 2019 року позивачем було подано до Великоберезнянської селищної ради заяву про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки, розміром 0,1 га під забудову для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд із державної чи комунальної власності в існуючих межах селища (а.с.12). До заяви заявником було додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія ID картки; довідка про місце реєстрації; копія ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій та копія довідки про безпосередню участь особи в АТО.
08 травня 2019 року на XXIV сесії VII скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області було прийнято рішення №577 «Про відмову у передачі у власність земельних ділянок на території населеного пункту смт. Великий Березний», яким у зв'язку з відсутністю вільних територій у селищі для забезпечення потреб учасників АТО земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, а також враховуючи те, що селищною радою проводяться роботи по розробці проекту землеустрою щодо встановлення меж селища та Генерального плану перспективного розвитку смт. Великий Березний, враховуючи рекомендації постійної комісії селищної ради з питань земельних ресурсів, селищна рада відмовила ОСОБА_1 у безоплатній передачі у власність земельної ділянки (а.с.11).
Позивач вважає протиправною вказану відмову, просить скасувати рішення №577 від 08.05.2019 року в частині відмови у передачі у власність позивачу земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,10 га згідно заяви від 07.05.2019 року.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій, серед інших, надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина 2 статті 118 Земельного кодексу України).
Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України в відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як встановлено, 07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови Великоберезнянської селищної ради з заявою про надання позивачу, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,1 га під забудову для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд із державної чи комунальної власності в існуючих межах міста (селища).
За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням XXIV сесії VII скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області було прийнято рішення №577 «Про відмову у передачі у власність земельних ділянок на території населеного пункту смт. Великий Березний» від 08.05.2019 року відмовлено позивачу у безоплатній передачі у власність земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.
Оскільки позивач звернувся з вказаною заявою 07.05.2019 року, а відповідач прийняв рішення за результатами її розгляду 08.05.2019 року, то відповідач розглянув таку в межах місячного строку, який встановлений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем не було встановлено невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідне до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
У відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України позивачем до клопотання про отримання земельної ділянки у власність було додано графічні матеріали із зазначенням бажаного розташування земельної ділянки.
Із даних проведеної інвентаризації земель селища бажана земельна ділянка знаходиться у межах земель, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується відповіддю Відділу Держгеокадастру у Великоберезнянському районі від 27.09.2019 року, відповідно якої земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,1 га, відповідно до статті 19 Земельного кодексу України відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля) (а.с.36).
Судом 31.01.2020 року в судовому засіданні було зобов'язано представника відповідача надати оригінал технічної документації та довідку щодо цільового призначення земельної ділянки.
На виконання вимог суду представником відповідача було надано в судовому засіданні для огляду оригінал технічної документації та довідку виконавчого комітету Великоберезнянської селищної ради №140/02-07 від 11.02.2020 року.
Відповідно до наданої технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель в межах населеного пункту смт. Великий Березний, виготовленої у 2013 році Державним підприємством «Закарпатгеодезцентр» на підставі договору №82/11 від 08.07.2011 року вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля), що відображено на картографічних матеріалах, пояснюючій записці та карті - схемі, що є в розпорядженні та користуванні селищної ради. Окрім того, дана технічна документація із землеустрою затверджена рішенням Великоберезнянської селищної ради №710 від 11 жовтня 2013 року, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Великоберезнянської селищної ради №140/02-07 від 11.02.2020 року вбачається, що на момент подання ОСОБА_1 заяви від 07.05.2019 року цільове призначення земельної ділянки, зазначеної ним як бажаної не змінювалось і вона відносилась до земель с/г призначення (рілля) та, відповідно, такою і залишається.
Отже, суд констатує, що відповідачем відмовлено позивачу у безоплатній передачі у власність земельної ділянки з причини невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також судом встановлено, що другою причиною відмови, було відсутність зонування або детального плану території смт. Великий Березний, затвердженого відповідно до вимог Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі -Закон 3038).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №3038 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні : детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Частинами третьою та четвертою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Згідно з частиною десятою статті 17 Закону №3038-VI генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Відповідно до частини одинадцятої статті 17 Закону №3038-VI матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Отже, відповідно до ч.3 ст.24 Закону 3038 передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався документами, які знаходились у його віданні, зокрема технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель в межах населеного пункту смт. Великий Березний, виготовленої у 2013 році Державним підприємством «Закарпатгеодезцентр».
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що рішення XXIV сесії VII скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області було прийнято рішення №577 «Про відмову у передачі у власність земельних ділянок на території населеного пункту смт. Великий Березний» від 08.05.2019 року є вмотивованим та достатньо обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Великоберезнянську селищну раду Великоберезнянського району Закарпатської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,10 га згідно заяви від 07.05.2019 року, суд зазначає наступне.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Проте, оскільки у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення судом відмовлено, а позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії відповідачем є похідною від попередньої - суд відмовляє у задоволенні такої.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 березня 2020 року.
СуддяЯ. М. Калинич