20 лютого 2020 року Справа № 160/12782/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у місті Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-
18.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію по втраті годувальника з дня подачі першої заяви №3445 від 05.12.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію по втраті годувальника з дня подачі першої заяви № 3445 від 05.12.2018 року за період з 05.12.2018 р. по 18.09.2019 року включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення останньої на пенсію по втраті годувальника з 05.12.2018, тобто, з дати її першого звернення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії даної ухвали, для подачі відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог вищенаведеної ухвали, 10.01.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі пославшись на те, що під час першого звернення позивача, а саме: 05.12.2018 року, до суб'єкта владних повноважень з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, останньою не було надано відповідну довідку, яка б підтверджувала факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її померлого чоловіка. Зазначений факт був встановлений рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019 року у справі №202/1725/19, яке набрало законної сили 19.07.2019 року. 19.09.2019 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, долучивши до вказаної заяви наведене рішення суду. Тому, на підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивача було переведено на пенсію по втраті годувальника саме 19.09.2019 року. З огляду на викладене, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача щодо переведення останньої з одного виду пенсії на інший з дати її першого звернення, а саме: з 05.12.2018 року.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , 21.04.1954 року, з 10.08.2004 року отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується відомостями, наявними в матеріалах пенсійної справи.
Відповідно до довідки №1239002109 від 17.12.2014 року має статус внутрішньо переміщеної особи, з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Згідно з розпорядження №13173 від 29.12.2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи, позивач з 01.09.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності.
11.03.2015 року позивачем отримано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 , де фактичне місце проживання/перебування якої зазначено: АДРЕСА_2 .
05.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника. До вказаної заяви позивачем було додано трудову книжку, паспорт, ІПН, свідоцтво про шлюб з ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 263170, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 11.03.2018 року серії НОМЕР_3 , рішення суду від 22.05.2008 року у справі №2-1124/2008 про стягнення аліментів.
31.01.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №5 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та надано відповідь, оформлену листом №266/03-9/20. В зазначеній відповіді позивачу повідомлено, що для переведення з одного виду пенсії на інший немає законних підстав, адже останньою не надано документів, які підтверджують факт її перебування на утриманні у померлого чоловіка. Крім цього, позивачу, з метою здійснення переведення з одного виду пенсії на інший, запропоновано подати такі документи або відповідне рішення суду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019 року у справі №202/1725/19 (провадження №2о/202/78/2019) встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .
Зазначене рішення набрало законної сили 19.07.2019 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
19.09.2019 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника. До вказаної заяви було додано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019 року у справі №202/1725/19 з відміткою про набрання законної сили.
Відповідно до відомостей ІКІС ПФУ: Підсистема призначення пенсії, позивача переведено на пенсі. по втраті годувальника з 19.09.2019 року.
30.09.2019 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме: по втраті годувальника з дати її першого звернення до органу, що призначає пенсію.
10.11.2019 року Лівобережним відділом обслуговування громадян у м. Дніпро (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача в порядку звернення громадян та надано відповідь, оформлену листом №7261/М-09.
В зазначеній відповіді відповідачем повідомлено позивача, що останню переведено на пенсію по втраті годувальника 19.09.2019 року, згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з 05.12.2018 року управління не має законних підстав.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач оскаржила їх в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 23 ч. 1 Європейської Соціальної Хартії (переглянутої) та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Форма заяви про призначення/перерахунок пенсії визначена Додатком №3 до Порядку №22-1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу ІV), в редакції Постанови Пенсійного фонду №13-1 від 07.07.2014; із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду №13-2 від 30.07.2015; в редакції Постанови Пенсійного фонду №11-1 від 23.05.2018.
Відповідно до пункту 1.7 розділу I Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з п. 2.11 Порядку №22- 2.11 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи про встановлення, зокрема, факту перебування фізичної особи на утриманні.
Приписами ч. 2 цієї ж статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 318 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що з метою переведення з одного виду пенсії на інший особа (пенсіонер) повинна звернутись до відповідного структурного підрозділу управління Пенсійного фонду України з письмовою заявою встановленого зразка з доданими до неї документами. Якщо, особа (пенсіонер) прагне перейти на такий вид пенсії як по втраті годувальника, то в даному випадку остання повинна долучити до заяви документ, який би підтверджував факт перебування такої особи на утриманні в померлого. В разі відсутності відповідного документу/доказу, такий факт встановлюється в судовому порядку. При наданні повного пакету документів, датою переведення з одного виду пенсії на інший є дата звернення особи (пенсіонера) з письмовою заявою до органу, що призначає пенсію.
Як встановлено судом, під час першого звернення ОСОБА_1 з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: 05.12.2018 року остання долучила до заяви такі документи: трудову книжку, паспорт, ІПН, свідоцтво про шлюб з ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 263170, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 11.03.2018 року серії НОМЕР_3 , рішення суду від 22.05.2008 року у справі №2-1124/2008 про стягнення аліментів.
У зв'язку з тим, що позивачем не було надано документів, які підтверджували б факт перебування останньої на утриманні в свого померлого чоловіка, відповідачем повідомлено листом від 31.01.2019 року №266/03-9/20 про відсутність законних підстав для переведення останньої на пенсію по втраті годувальника.
Так, факт перебування ОСОБА_1 на утриманні в ОСОБА_2 встановлено в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019 року у справі №202/1725/19 (провадження №2о/202/78/2019) на підставі наступних доказів: копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_4 , виданого 13.12.2000 року Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, довідки про встановлення заявникові інвалідності серії ДОН-07 №060338 від 06.07.2009 року, копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 , серії НОМЕР_5 , виданого 22.12.2000 року Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серії ЇІІ НОМЕР_6 від 23.09.1978 року, довідки про склад сім'ї від 31.05.2018 року, рішення Петровського районного суду м. Донецька від 22.05.2008 року, трудової книжки ОСОБА_2 , довідки про доходи ОСОБА_1 , виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 та на підставі показань свідків.
Означене рішення набрало законної сили 19.07.2019 року.
Копію вищенаведеного рішення позивачем було долучено до другої заяви від 19.09.2019 року.
Отже, оскільки позивачем при першому зверненні не було надано відповідного доказу, який підтверджував факт перебування останньої на утриманні в її померлого чоловіка, в даному випадку рішення суду або інші документи, що стали підставою для прийняття такого рішення, то в Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника з 05.12.2018 року, тобто, з дати її першого звернення.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський