Справа № 565/898/19
Провадження № 2/565/165/20
11 березня 2020 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді Горегляд О.І.,
з участю:
- секретаря судового засідання - Алексейчик А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Вараш Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами та зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 17 червня 2003 року (запис за №125 від 17 червня 2003 року). Вказані вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з початку 2019 року вона з чоловіком проживає окремо, відносини не підтримують, спільного господарства та спільного бюджету не ведуть. Згідно з доводами ОСОБА_1 між нею та чоловіком відсутнє взаєморозуміння, вони мають протилежні погляди на шлюб, сім'ю та взаємні обов'язки, між ними втрачено почуття взаємної любові, поваги та взаємодопомоги. Окрім цього, позивачка вказала про те, що відповідач чинить психологічний і фізичний тиск відносно неї та спільних дітей, веде себе грубо та зухвало, постійно вживає алкогольні напої. За таких обставин, позивачка не вбачає за можливе зберігати цей шлюб та підтримувати в подальшому сімейні відносини із відповідачем.
У позовні заяві ОСОБА_1 також просила суд стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дітьми повноліття.
У заяві від 25 липня 2019 року позивачка просила суд повернути вказаний позов у частині вимог про стягнення аліментів на утримання дітей у зв'язку зі зміною обставин, зазначивши, що в іншій частині вимог, завлених до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вона підтримує позов.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дітей повернуто позивачці.
04 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами даної цивільної справи, що підтверджується його розпискою від 04 грудня 2019 року.
11 березня 2020 року позивачка ОСОБА_1 подала в суд письмову заяву, в якій просить розглянути дану цивільну справу без її участі на підставі наявних доказів. Зміст вказаної заяви також свідчить, що ОСОБА_1 повністю підтримує позовні вимоги про розірвання шлюбу, заявлені нею до ОСОБА_2 , із викладених у позовній заяві обставин. Зокрема, позивачка зазначила, що вона наполягає на розірванні шлюбу та вважає неможливим примирення із відповідачем. При цьому ОСОБА_1 просила суд врахувати, що з січня 2019 року вона із відповідачем проживають окремо. Причиною розірвання шлюбу позивачка вказала постійні образи з боку відповідача, вчинення ним фізичного та психологічного тиску відносно неї та спільних дітей, а також відсутність взаєморозуміння між подружжям через різні погляди на життя. Із письмової заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року також слідує, що вона не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення, так як відповідачу достеменно відомо про всі судові засідання в цій справі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився повторно, хоча був повідомлений судом про дату, час і місце судового розгляду даної справи, про причини своєї неявки не сповістив, відзиву проти позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу не подав, будь-яких клопотань не заявив.
Отже, за таких обставин з врахуванням відсутності заперечень позивачки проти заочного розгляду справи на підставі ч.4 ст.223 і ч.1 ст.280 ЦПК України справу необхідно вирішити на підставі наявних у ній даних і доказів, в результаті чого ухвалити заочне рішення.
З'ясувавши обставини, на які покликається ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог, дослідивши і оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Зазначений висновок суду ґрунтується на наступних підставах.
Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 17 червня 2003 року, свідчить, що 17 червня 2003 року ОСОБА_2 і ОСОБА_6 уклали між собою шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Кузнецовського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження 17 червня 2003 року зроблено запис за №125.
У період цього шлюбу у сторін народилися діти: ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_4 і ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_5 . Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 16 вересня 2004 року (відповідний запис за №410 від 16 вересня 2004 року), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області 01 серпня 2013 року (відповідний актовий запис №347 від 01 серпня 2013 року) і свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області 03 лютого 2015 року (відповідний актовий запис №51 від 03 лютого 2015 року), відповідно.
З даних, викладених ОСОБА_1 у позовній заяві та в заяві від 11 березня 2020 року слідує, що сторони проживають окремо, не підтримують сімейно-шлюбних відносин між собою та не ведуть спільного господарства і спільного бюджету тривалий період часу, починаючи з січня 2019 року. Між подружжям відсутнє взаєморозуміння. Сторони мають протилежні погляди на шлюб, сім'ю та взаємні обов'язки. Між ними втрачено почуття взаємної любові, поваги та взаємодопомоги.
Вказані обставини відповідачем не спростовано, ним не подано відзиву проти позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що примирення сторін на теперішній час не відбулося. ОСОБА_1 не бажає відновити сімейно-шлюбні стосунки із відповідачем і вважає неможливим збереження цього шлюбу, що зазначила у позовній заяві та в письмовій заяві від 11 березня 2020 року.
Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 1, 3, 4 ст.55 СК України передбачено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, враховуючи добровільність шлюбних відносин, шлюб не може бути збережений, якщо обоє з подружжя, або хоча б один із них не бажає і не погоджується на збереження шлюбу.
У цьому випадку судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам позивачки, яка наполягає на розірванні шлюбу, укладеного нею із відповідачем.
За таких обставин шлюб, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , слід розірвати.
Враховуючи наведене, на підставі ч.1 ст.24, ч.ч.1, 3, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий) про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 17 червня 2003 року, запис за №125 від 17 червня 2003 року, - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
На заочне рішення суду відповідачем може бути подана заява про його перегляд до Кузнецовського міського суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів позивачкою - з дня його проголошення, а відповідачем - в цей же строк з дати постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення і після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя О.І.Горегляд