Справа № 559/1206/19
2/559/138/2020
11 березня 2020 року
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря Крушняк О.С.
розглянувши в судовому засіданні в м. Дубно в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовною заявою адвоката Пащука Тараса Сергійовича - представника позивача ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ),
до ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 ),
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування позову посилається на те, що вона є власником житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 05 березня 2019 року та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно..
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області № 596/02-28 від 20.05.2019 р., у вказаному будинку окрім позивачки та членів її сім'ї, зареєстрований відповідач по справі- ОСОБА_2 , хоча фактично з лютого 2018 року і по даний час в зазначеному будинку не проживає та, на даний час, місце його знаходження не відоме.
Вказане підтверджується актами обстеження на предмет не проживання ОСОБА_2 у будинку, що належить позивачу на праві власності. Відповідач не проживає у вказаному будинку більше двох років.
Відповідно до ст.48 Конституції України - кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Наявність реєстрації відповідача в будинку позбавляє позивача можливості повноцінно розпоряджатися належним йому об'єктом нерухомого майна. Реєстрація відповідача у належному їй житловому будинку носить лише формальний характер.
Представник позивача- адвокат Пащук Т.С. до суду подав заяву, де просив розгляд справи проводити без участі позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився. До суду повернувся конверт з відміткою «за даною адресою не проживає».
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Дослідивши докази, представлені позивачем на виконання вимог ст.81 ЦПК України і які сторона вважають достатніми для обґрунтування позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтями 71, 72 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 05 березня 2019 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 158554766 від 05.03.2019 року (а.с.8-12).
В даному будинку, окрім позивача та членів його сім"ї, зареєстрований відповідач ОСОБА_2 що підтверджується довідкою про склад сім'ї (а.с.13)
Факт відсутності відповідача ОСОБА_2 у спірному житлі підтверджується актами обстеження на предмет не проживання відповідача (а.с.14-16).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Об'єкт права власності (спірний будинок) є житловим приміщенням, тому режим мешкання в нім регулюється нормами Житлового кодексу України.
Згідно ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювань. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільно господарство
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятим Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки позивачем надано суду переконливі докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 107, 150, 163 ЖК України, ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст. 1-18, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282,354, 355ЦПК України, суд, -
Позовну заяву адвоката Пащука Тараса Сергійовича - представника позивача ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга подається до Рівненського Апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.В. Ралець