Дата документу 27.02.2020 Справа № 554/7573/18
Провадження № 4с/554/25/2020
Іменем України
27 лютого 2020 р. суддя Октябрського районного суду м. Полтави Г.В.Андрієнко,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Л.В.Яресько про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 1700 грн., як неправомірну,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
На спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16.
Таким чином, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Л.В.Яресько про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_2 оскаржує дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Л.В.Яресько про накладення на неї штрафу, як такого, що є неправомірним, дана справа не підсудна Октябрському районному суду м. Полтави, оскільки розгляд даної справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись п. 1 ст.186 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по скарзі на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Л.В.Яресько про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 1700 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення з даною скаргою до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 15 діб з моменту отримання її копії.
Суддя Г.В.Андрієнко