Дата документу 06.03.2020 Справа № 554/1767/20
Провадження № 1-кс/554/3213/2020
06 березня 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020170030000182 від 29.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -
Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням погодженим прокурором Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020170030000182 від 29.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Підставами для арешту майна слідчий вказує, що 29.02.2020 року до ВП № 2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від стрільця групи швидкого реагування воєнізованої охорони ОСОБА_5 , про те що в районі Сортувального парку ст. Полтава-Південна він затримав ОСОБА_6 котрий викрав металеві вироби із залізничних шляхів.
29.12.2019 року відомості про дану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 120200030000182 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено місце знаходження решту викрадених виробів з металу : а саме кришки кріплення ролікової букси з залізничних потягів
На підставі заяви, яка надійшла від ОСОБА_6 03.03.2020 року слідчим було проведено огляд місця події де було виявлено та вилучено запчастини від потягу а саме: шість кришок кріплення « ролікової букси».
03.03.2020 року постановою слідчого про визнання речовими доказами та приєднання речових доказів до кримінального провадження вищевказані речі було визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12020170030000182.
В даному випадку вищевказані металеві вироби являються предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті ОСОБА_6 кримінально протиправним шляхом, їх збереження у кримінальному провадженні необхідне для подальшого проведення у ході досудового розслідування судових експертиз, з метою встановлення виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що відповідно до ст.91 КПК України входить в обставини, які в обов'язковому порядку підлягають доказуванню.
У зв'язку з вищевикладеним є необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно із забороною розпоряджатись ним, оскільки є достатні підстави вважати, що не застосування такого заходу може призвести до можливої втрати майна та його відчужено третім особам. Таке обмеження права власності буде відповідати завданням кримінального провадження, співрозмірним з огляду на обставини кримінального провадження.
На підставі викладеного слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, слідчий надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, клопотання підтримала, просила задовольнити.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Встановлено, що у провадженні СВ відділення поліції № 2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170030000182 від 29.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Слідчим доведено, що майно, а саме:шість кришок кріплення ролікової букси, вилучені під час проведення огляду від 03.03.2020 року, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Постановою слідчого від 03.03.2020 року майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020170030000182 від 29.02.2020 року.
Вилучене, відповідно до протоколу огляду від 03.03.2020 року майно, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020170030000182 від 29.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - задовольнити.
Накласти арешт шість кришок кріплення ролікової букси, з позбавленням права відчуження та розпорядження, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1