Дата документу 21.02.2020 Справа № 554/120/20
Провадження № 2/554/558/2020
13 лютого 2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.
за участю секретаря судового засідання - Кучеренко В.В.,
адвоката позивача - Зогаля О.М.,
представника відповідача - Шульги Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього розміру заробітної плати, -
08.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав суд визнати протиправним та скасувати наказ № 167-П ТОВ «Полтавахліб-3» від 25.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 оператора лінії у виробництві харчової продукції, 25.11.2019 року у зв'язку зі встановленням невідповідності займаній посаді під час випробування, стаття 28 КЗпП України; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» з дати звільнення 25.11.2019 року та виплатити ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати з дати звільнення; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивачем ОСОБА_1 зазначено, що з 25.10.2019 року наказом № 136-П від 24.10.2019 року він був прийнятий на роботу у ТОВ «Полтавахліб-3» на посаду оператора лінії у виробництві харчової продукції, з випробувальним терміном в один місяць. З 25.10.2019 року приступив до роботи. Звільнятися з посади не мав наміру, будь-яких заяв до роботодавця не подавав, роботодавець про майбутнє звільнення не повідомляв та не висував претензій щодо виконуваної роботи. 25.11.2019 року він закінчив роботу в зміні о 7 годині. Наступного дня, а саме 26.11.2019 року він отримав повідомлення, що його відібрано Машівським районним військовим комісаріатом для проходження військової служби та направлено до навчального центру. Про вказаний факт, 26.11.2019 року він особисто у відділ кадрів ТОВ «Полтавахліб-3» у приміщенні товариства повідомив начальника відділу кадрів ОСОБА_2 та надав другий екземпляр довідки Машіського районного військомату для роботодавця; разом із тим повідомив про те, що 27.11.2019 року буде відсутній на робочому місці, так як зобов'язаний з'явитися у військомат. Також, позивачем зазначено, що 27.11.2019 року він прибув до Машівського районного військомату та був направлений до навчального центру. 28.11.2019 року між ним та Міністерством оборони України було укладено відповідний Контракт. У подальшому, 12.12.2019 року він отримав поштовим зв'язком «Укрпошта» повідомлення ТОВ «Полтавахліб-3», що його звільнено 25.11.2019 року з посади (підстави звільнення, обставини звільнення у листі не було зазначено, копія наказу про звільнення не долучена до листа). 17.12.2019 року він, в особі свого представника, звернувся до ТОВ «Полтавахліб-3» із заявою про ознайомлення та надання копії наказу про звільнення, надання інформації про підстави звільнення. 26.12.2019 року він отримав копію наказу №167-П від 25.11.2019 року про звільнення, зі змісту якого дізнався, що звільнений як такий, що не пройшов випробування. Із вказаним наказом не погоджується, що і стало підставою звернення до суду з позовом за захистом свої трудових прав та інтересів. В обґрунтування незаконності звільнення позивачем зазначено, що, в супереч вимогам ст. 28 КЗпП України, його не було письмово попереджено за три дні про звільнення з підставі непроходження випробування. З доповідними записками, які зазначені у наказі про звільнення, він не був ознайомлений, службова перевірка за такими службовими записками не проводилась та претензій щодо його роботи у роботодавця не було. Копія наказу про звільнення не була йому видана у день звільнення, так само як і трудова книжка із записом про звільнення. Повідомлення про необхідність з'явитись до роботодавця для отримання трудової книжки було надіслано ТОВ «Полтавахліб-3» на його адресу із порушенням строку, встановленого Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, тобто надіслано не у день звільнення (25.11.2019 року), а пізніше - 09.12.2019 року. Позивач вважає, що на нього розповсюджувались гарантії ст. 119 КЗпП України, а саме щодо збереження за ним місця роботи та виплату середнього розміру заробітної плати у період військової служби. Позивач вважає, що оформлення його звільнення (видача наказу про звільнення, оформлення доповідних записок) здійснено роботодавцем зворотньою датою, а саме після 01.12.2019 року, за небажанням роботодавця дотримуватись гарантій трудових прав, встановлених ст.119 КЗпП України та статтями 17, 43 Конституції України, для працівників, які проходять військову службу.
Ухвалою суду від 11.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом всіх учасників справи.
В межах строку, встановленого судом, 27.01.2020 року до суду від представника відповідача ТОВ «Полтавахліб-3» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач повністю заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що працівник ОСОБА_1 , який працював оператором лінії у виробництві харчової продукції, не дотримувався норм ст. 21 КЗпП України. Так, майже протягом усього випробувального терміну щодо його роботи неодноразово надходили скарги на невідповідність його як спеціаліста займаній посаді. Від начальника виробництва ОСОБА_3 , якій ОСОБА_1 був безпосередньо підпорядкований, у період роботи останнього надійшло три Доповідних записки, в яких зазначається, що працівником ОСОБА_1 під час роботи на виробництві систематично допускаються грубі порушення, а саме: ОСОБА_1 не запам'ятовує, назву продукції та вимоги до неї, згідно з нормами державних стандартів; не може засвоїти принцип роботи пакувальної машини, витрати плівки на штуку продукції, розмір плівки, в яку запаковується готова продукція; не запам'ятовує послідовність пакування; не засвоїв технологічні процеси і режими миття, комплектування та пакування продукції і виробів; вимог до готової продукції; не контролював додержання норм витрат сировини і матеріалів; не міг виявити і усунути причини, які викликають погіршення якості продукції, перевищення норм витрат сировини та матеріалів. Вказані завдання та обов'язки оператора лінії у виробництві харчової продукції містяться у Посадовій інструкції Оператора лінії у виробництві харчової продукції від 07.03.2019 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під розписку; план проходження випробування міститься у Додатку № 1 до Посадової інструкції. Окрім посадової інструкції завдання та обов'язки оператора лінії у виробництві харчової продукції визначені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП), а саме випуском № 7 «Загальні професії виробництв харчової промисловості», затверджений постановою Державного комітету України по харчовій промисловості від 19.02.1997 року та погоджений з Міністерством праці та України. Працівник ОСОБА_1 неодноразово порушував виробничий процес, що призводило до не раціонального використання матеріальних ресурсів підприємства та, як наслідок, до матеріальних втрат ТОВ «Полтавахліб-3». Щодо повідомлення роботодавцем працівника ОСОБА_1 про звільнення останнього, як такого, що не пройшов випробування, зазначено, що 21.11.2019 року ОСОБА_1 було надано (вручено) таке повідомлення, однак ознайомлюватись із ним останній відмовився, у зв'язку із чим працівниками ТОВ «Полтавахліб-3» у складі комісії було складено відповідний Акт. У подальшому таке повідомлення не вдалось вручити ОСОБА_1 , оскільки він з 23.11.2019 року по 25.11.2019 р. на робочому місці не з'являвся, що підтверджується Табелем обліку використання робочого часу за листопад 2019 року. 25.11.2019 року був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 . Щодо призиву ОСОБА_1 на контрактну військову службу зазначено у відзиві, що Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України був укладений з ОСОБА_1 28.11.2019 року, тобто після звільнення останнього (25.11.2019 року), та про наявність такого контракту ТОВ «Полтавахліб-3» стало відомо лише після отримання позовної заяви, що розглядається. Відповідач вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою.
Відповідь позивача на відзив, а також інших заяв по суті справи, відповідно до ст. 174 ЦПК України, до суду від сторін не надходило.
У судовому засіданні 13.02.2020 року адвокат позивача Зогаль О.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні 13.02.2020 року заперечувала проти позовних вимог та прохала відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, письмові заяви по суті справи, а також зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.
На підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 24.10.2019 року наказом директора ТОВ «Полтавахліб-3» від 24.10.2019 року № 136-П ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 25.10.2019 року на посаду оператора лінії у виробництві харчової продукції з випробувальним терміном один місяць, з оплатою праці згідно штатного розпису.
Відповідно до ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
У заяві ОСОБА_1 про прийняття на роботу, а також у наказі про прийняття його на роботу застережено про встановлення випробувального строку в один місяць.
З посадовою інструкцією оператора лінії у виробництві харчової продукції ОСОБА_1 ознайомлений під розписку 24.10.2019 року.
Посадовою інструкцією визначений План проходження випробування (Додаток №1), відповідно до якого визначено наступне: 1. Перед початком роботи змінний оператор приймає зміну (пакувальні матеріали) та перевіряє справність пакувальної машини; 2. Під час роботи повинен бути чіткий план організації пакування (відповідно до замовлення); 3.Мітки розмежування дати по позиціям продукції до строку реалізації (кількості годин); 4.Чітке використання пакувальної плівки, пакування згідно встановленої норми; 5.Підтримання робочого місця в санітарному стані; 6. В кінці зміни, всі пакувальні матеріали та робоче місце передається змінному майстру.
Таким чином, між сторонами у справі з 25.10.2019 року виникли трудові правовідносини.
Запис про прийняття позивача на роботу на ТОВ «Полтавахліб-3» внесений у трудову книжку останнього.
Наказом директора ТОВ «Полтавахліб-3» від 25.11.2019 року № 167-П ОСОБА_1 , оператора лінії у виробництві харчової продукції, звільнено з посади 25.11.2019 року у зв'язку зі встановленням невідповідності займаній посаді під час випробування. Пунктом другим вказаного наказу зазначено про проведення бухгалтерією повного розрахунку заробітної плати, у тому числі компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2 календарних дні, за період роботи з 25.10.2019 р. по 22.11.2019 р. Підставою звільнення, відповідно до вказаного наказу, зазначено: доповідні записки від 15.11.2019 р., 17.11.2019 р., 19.11.2019 р., акти, табеля обліку робочого часу.
Звільнення працівника із займаної посади, як такого, що не пройшов випробування, є правом роботодавця, та відповідає порядку припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України.
У наказі про звільнення, що оскаржується, не міститься посилання на п. 11 ст. 40 КЗпП України, як на підставу звільнення, при цьому у наказі зазначено про звільнення працівника у зв'язку зі встановленням невідповідності його займаній посаді під час випробування із посиланням на ст. 28 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу; у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
В день звільнення, 25.11.2019 року, роботодавцем не було вручено ОСОБА_1 наказ про звільнення та трудову книжку із відповідним записом про звільнення.
Позивач зазначав у позові, що 25.11.2019 року відпрацював у зміні та закінчив роботу о 7 год. Натомість, відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 23.11.2019 р. по 25.11.2019 р. включно, на підтвердження чого надано Табель обліку використання робочого часу за листопад 2019 року, у якому проставлено відмітку прогул за вказані дати). На рахунок свого заперечення проти цього доказу (невідповідності його дійсним обставинам) стороною позивача належних доказів не надано до суду.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Всупереч передбаченим вказаною Інструкцією строкам надіслання роботодавцем працівнику, який не був на роботі у день звільнення, поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, встановлено, що ТОВ «Полтавахліб-3» не було надіслано таке повідомлення ОСОБА_1 у день звільнення останнього (25.11.2019 року). Повідомлення ТОВ «Полтавахліб-3» надіслано на адресу ОСОБА_1 лише 09.12.2019 року за вих. № 09/463 без долучення до листа копії наказу про звільнення. Вказане повідомлення отримане ОСОБА_1 12.12.2019 року.
Копію наказу про звільнення отримано ОСОБА_1 на вимогу його представника (адвокатський запит адвоката Зогаля О.М. від 14.12.2019 р.) лише 26.12.2019 року.
Щодо підстави звільнення ОСОБА_1 та дотримання роботодавцем вимог законодавства при звільненні працівника, як такого, що не пройшов випробування, судом встановлено наступне.
Судом досліджено зазначені у наказі про звільнення документи, які стали підставою звільнення ОСОБА_1 , як такого, що не пройшов випробувальний строк. Позивач взагалі ставив під сумнів їх оформлення у період проходження ним випробувального строку, оскільки про наявність доповідних записок та складених актів йому не було відомо взагалі, будь-які претензії до виконаної ним роботи чи зауваження під час роботи не надходили від начальника виробництва, та 26.11.2019 року, перебуваючи у відділі кадрів товариства, жодних відомостей про його звільнення через невідповідність займаній посаді під час випробування, не надано.
Судом досліджено доповідну записку начальника виробництва ОСОБА_3 від 15.11.2019 року складену на ім'я директора ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_5 , відповідно до якої викладено відомості про допущення ОСОБА_1 низки порушень у роботі з вимогою до директора прийняти міри.
Надаючи оцінку доповідній записці від 15.11.2019 року, судом встановлено відсутність на документі внутрішнього реєстраційного номеру вхідної кореспонденції ТОВ «Полтавахліб-3» або резолюції директора товариства із зазначенням дати отримання такого документу, що не виключає можливості його складення зворотньою датою. Зі змісту вказаної доповідної записки не вбачається коли саме такі порушення були допущені працівником ОСОБА_1 , яким чином здійснено ОСОБА_3 виявлення таких порушень (особисто під час роботи працівника чи при проведенні відповідної перевірки, тощо). Також, відсутні будь-які належні і достатні докази доведення начальником виробництва ОСОБА_3 до відома працівника ОСОБА_1 відомостей про допущені ним порушення, зазначені у доповідній записці.
Аналогічний висновок зроблено судом при дослідженні інших доповідних записок також складених начальником виробництва ОСОБА_3 від 17.11.2019 року, 19.11.2019 року, практично аналогічного змісту як у доповідній записці від 15.11.2019 року.
Будь-які розписки про ознайомлення працівника ОСОБА_1 із вказаними доповідними записками про виявлені начальником виробництва порушення у роботі останнього відсутні.
Докази проведення роботодавцем відповідних перевірок роботи ОСОБА_1 у випробувальний термін також відсутні.
Посилаючись у доповідних записках про недотримання працівником ОСОБА_1 норм витрат пакувальної плівки, а також не контролювання норм витрат сировини і матеріалів виготовлення продукції, відсутні будь-які належні докази понесення товариством таких витрат.
Посилаючись у доповідних записках про відсутність у працівника ОСОБА_1 певних знань та здібностей запам'ятовувати (норм пакування, принципів роботи пакувальної машини, технологічних процесів та режиму миття, комплектування та упакування продукції та виробів, вимог до готової продукції), стороною відповідача не надано доказів здійснення роботодавцем перевірки цих знань та здібностей працівника.
На переконання суду, доповідні записки, які стали підставою встановлення роботодавцем факту невідповідності працівника ОСОБА_1 займаній посаді протягом строку випробування, є недостатніми доказами для підтвердження такого факту.
Щодо посилання у наказі про звільнення, як на підставу звільнення, на табель обліку робочого часу, слід зауважити, що порушення працівником трудової дисципліни не є підставою невідповідності працівника займаній посаді, а є окремою підставою для звільнення.
Відповідно до вимог ст. ст. 77-80, ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, з огляду на їх належність, допустимість, достовірність та достатність, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також, слід зазначити, що законодавством передбачено, а саме ст. 28 КЗпП України, вразі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.
Тобто, законом передбачено обов'язок роботодавця попередити працівника за три дні про звільнення на підставі невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято.
Стороною відповідача у справі надано копію письмового повідомлення працівника ОСОБА_1 про звільнення останнього за результатами випробування (далі - Повідомлення роботодавця), датованого 21.11.2019 року, підписаного директором ТОВ «Полтавахліб-3» Р.В. Коломійцем.
Згідно з Табелем обліку використання робочого часу за листопад 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував 21.11.2019 року на роботі, однак розписка про вручення ОСОБА_1 вказаного вище Повідомлення роботодавця відсутня.
Як зазначалось представником ТОВ «Полтавахліб-3» у відзиві від ознайомлення із вказаним Повідомленням роботодавця ОСОБА_1 відмовився, про що комісією у складі трьох працівників ТОВ «Полтавахліб-3» було складено відповідний Акт від 21.11.2019 року.
Надаючи оцінку вказаним письмовим доказам судом було встановлено, що копію Повідомлення роботодавця не було вручено під розписку ОСОБА_1 21.11.2019 року, а також не було направлено поштовим відправленням на адресу працівника взагалі, що не заперечується стороною відповідача.
На думку суду, належні, допустимі та достатні докази підтвердження факту належного повідомлення роботодавцем працівника ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 28 КЗпП України про звільнення останнього з підстави непроходження випробувального строку, - відсутні.
Складений комісією у складі працівників товариства Акт від 21.11.2019 року не є, на думку суду, доказом належного повідомлення працівника відповідно до вимог ст. 28 КЗпП України.
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення роботодавцем вимог ст. 28 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 .
Разом із тим, суд дійшов висновку про недоведеність факту невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді, на яку його було прийнято.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом із тим, судом було встановлено, згідно з довідкою військового комісаріату Машівського району Міністерства оборони України № 2/1497 від 26.11.2019 року, що ОСОБА_1 відібрано кандидатом для проходження військової служби за контрактом та направлено останнього до 169 навчального центру 26.11.2019 року.
У подальшому, 28.11.2019 року у зв'язку з тривалістю особливого періоду та необхідністю виконання державного та громадянського обов'язку Міністерством оборони України із ОСОБА_1 було укладено Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних силах України на посадах рядового складу.
На підтвердження того факту, що ОСОБА_1 завчасно (26.11.2019 року) повідомляв відділ кадрів ТОВ «Полтавахліб-3» про виклик його до навчального центру Міністерства оборони України, стороною позивача надано диск із відеозаписом розмови ОСОБА_1 із начальником відділу кадрів ОСОБА_2 .
З відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 26.11.2019 року повідомляв начальника відділу кадрів ТОВ «Полтавахліб-3» Пришляк О.В. про його виклик 26.11.2019 року, як військовозобов'язаної особи, до військомату про що надано довідку військового комісаріату Машівського району Міністерства оборони України від 26.11.2019 року № 2/1497 про відібрання ОСОБА_1 кандидатом на проходження військової служби та направлення останнього до навчального центру 26.11.2019 року. З відеозапису вбачається, що кадровий працівник ознайомилась зі змістом цієї довідки для прийняття подальшого рішення. З діалогу вбачається, що речі з боку кадрового керівника про факт звільнення ОСОБА_1 25.11.2019 року із займаної посади не йшло, що обґрунтовано ставить суд під сумнів добросовісність дій роботодавця у правовідносинах із працівником.
Також, стороною позивача надано до суду докази про надіслання 28.11.2019 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Полтавахліб-3» рекомендованим листом № 1702401099881 (Укрпошта) Витягу з наказу Міністерства оборони України № 247 від 28.11.2019 року та довідку № 244 від 04.12.2019 року про перебування ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом з 28.11.2019 року. Однак, поштове відправлення було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання без вручення адресату.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що підстави для звільнення позивача за пунктом 11 статті 40 КЗпП України були відсутні, невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді під час випробування не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, а процедура звільнення, передбачена чинним трудовим законодавством, не була дотримана роботодавцем ТОВ «Полтавахліб-3».
За таких обставин, наказ № 167-П ТОВ «Полтавахліб-3» від 25.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 оператора лінії у виробництві харчової продукції, 25.11.2019 року у зв'язку зі встановленням невідповідності займаній посаді під час випробування, стаття 28 КЗпП України підлягає скасуванню, як незаконно винесений, а працівник має бути поновлений на вказаній посаді з дати звільнення - з 25.11.2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
У разі призову працівника на військові навчальні збори за ним на увесь період зборів, включаючи час проїзду до місця проведення зборів і назад, зберігається місце роботи, посада і середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Такі гарантії працівникам передбачені ст. 119 КЗпП України та ч. 11 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232. Крім цього, важливим нюансом для роботодавця є винесення наказу про увільнення працівника від роботи на час проходження зборів та збереження за ним середнього заробітку за весь період зборів за рахунок бюджетних коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи доведені під час розгляду справи обставини виклику ОСОБА_1 на навчальні збори з 26.11.2019 року, а також прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 смт. Десна з 28.11.2019 року, на ОСОБА_1 , як працівника ТОВ «Полтавахліб-3», з 26.11.2019 року розповсюджуються гарантії, передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а також ст. 17 Конституції України.
В силу того, що під час розгляду справи було доведено обізнаність представника кадрового керівництва ТОВ «Полтавахліб-3» про виклик ОСОБА_1 на навчальні збори, роботодавцем мав бути виданий відповідний наказ про увільнення працівника від роботи на час проходження зборів та виплачена такому працівнику середня заробітна плата на цей період. Оскільки такий наказ винесено не було, середній заробіток не виплачено, таким чином трудові права та інтереси працівника підлягають судовому захисту шляхом стягнення з роботодавця середнього заробітку за час перебування працівника на військових навчальних зборах з 26.11.2019 року по день укладення з ним Контракту 28.11.2019 року.
Разом із тим, ч. 3 ст. 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За таких вимог закону, з моменту укладення Контракту по час винесення рішення суду (тобто за період проходження позивачем військової служби) з відповідача (як роботодавця) на користь позивача (як працівника, що прийнятий на військову службу за контрактом)підлягає стягненню середній заробіток.
З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 25.11.2019 р. по день винесення рішення у даній справі - 13.02.2020 р.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з п. 8 вказаного вище Порядку середньоденна заробітна плата працівника визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьований протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
З урахуванням наданого позивачем розрахунку, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 291,73 грн. (місячна заробітна плата позивача у розмірі 6 126,34 грн./21 робочий день).
За період розрахунку середнього заробітку - з 25.11.2019 р. по 13.02.2020 р. встановлено 56 робочих днів (листопад 2019 р. - 5 робочих днів (р/д); грудень 2019 р. - 21 р/д; січень 2020 р. - 21 р/д; лютий 2020 р. - 9 р/д). Таким чином, загальна сума стягнення середнього заробітку з 25.11.2019 р. по 13.02.2020 р. становить 16 336,88 грн. (розрахунок: 56 р/д х 291,73 грн. середньоденна заробітна плата).
Враховуючи задоволення позовних вимог, а також те, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн. за кожну із позовних вимог майнового та немайнового характеру, що становить загальну суму 1 681,60 грн.
Також, стороною позивача заявлено до стягнення з відповідача документально підтверджені (квитанцією № 8 від 12.02.2020 р. та Актом надання правової допомоги від 13.02.2020 р.) витрати на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у загальній сумі 7 700,00 грн.
На думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду даної справи, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, та підтверджений належними доказами, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 28, 40, 47, 119, 235 КЗпП України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст. ст. 1-5, 10, 76-83, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього розміру заробітної плати - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» № 167-П від 25.11.2019 року про звільнення 25.11.2019 року ОСОБА_1 з посади оператора лінії у виробництві харчової продукції у зв'язку зі встановленням невідповідності займаній посаді під час випробування, на підставі статті 28 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» з дати звільнення - з 25.11.2019 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2019 р. по 13.02.2020 р. у сумі 16 336,88 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7 700,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» на користь держави судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення розміру заробітної плати за один місяць.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 30.12.1997 року, адреса зареєстрованого м/п: Полтавська обл., Машівський р-н, с. Михайлівка; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» (Код ЄДРПОУ 38667449, юридична адреса 36008 м. Полтава вул. Комарова 10А).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено та проголошено 21.02.2020 року.
Суддя М.О. Материнко