Дата документу 21.02.2020 Справа № 554/8545/18
Провадження № 1-кс/554/2446/2020
21 лютого 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
скаржника - ОСОБА_3 ,
адвоката скаржника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_5 від 20.09.2019 р. про закриття кримінального провадження № 12018170030001138 від 22.09.2018 року, порушеного за ч. 1 ст. 122 КК України, -
14.02.2020 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла вищевказана скарга у порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді від 14.02.2020 р. поновлено скаржнику процесуальний строк на звернення до суду із вказаною скаргою, відкрито провадження у скарзі, витребувано матеріали кримінального провадження № 12018170030001138, в межах якого подана скарга.
В обґрунтування скарги скаржником зазначено, що в межах кримінального провадження № 12018170030001138 він є потерпілим, копію оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження отримав лише 31.01.2000 року, з якою не погоджується з огляду на наступне. Скаржником зазначено, що слідчим не було допитано в якості свідків гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , покази яких можуть мати значення для встановлення істини, про яких він вказував слідчому під час свого допиту. Також, зазначено, що слідчим не до кінця досліджено обставини події злочину, не надано оцінку всім обставинам, у тому числі щодо здійснення ним самозахисту з урахуванням експертного висновку щодо спричинених йому тілесних ушкоджень. Разом із тим, скаржником зазначено, що кримінальне провадження закрито за п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак постанова про закриття кримінального провадження від 20.09.2019 р. не містить в резолютивній частині висновку про те у чиїх саме діяннях (за версією слідчого) відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Адже, твердження про відсутність складу кримінального правопорушення в діяннях вимагає встановлення особи і встановлення її дій, і лише за результатом встановленої особи та визначення конкретної ролі чи дій такої особи в спричинених наслідках для потерпілого можливо робити висновок про наявність чи відсутність складу злочину. В описовій частині постанови слідча не встановила конкретних дій кожного із осіб, що були присутні на місці події, але зробила абстрактний висновок про відсутність складу кримінального правопорушення в діях особи, яку не визначено. Також, скаржником зазначено, що слідчим було проігноровано факт наявності у нього тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, характеру та кількості нанесених йому тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні 21.02.2020 року скаржник ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали, прохала скасувати постанову слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_5 від 20.09.2019 р. про закриття кримінального провадження № 12018170030001138.
Слідчий, постанова якого оскаржується, будучи належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.02.2020 року не з'явився, що, в силу вимог ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження № 12018170030001138, що надані до суду 21.02.2020 року, встановив наступне.
Слідчим СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_5 здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12018170030001138, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за фактом спричинення в ніч з 13.07.2018 р. на 14.07.2018 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , тілесних ушкоджень.
Постановою слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_5 від 20.09.2019 р. кримінальне провадження № 12018170030001138 закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
В мотивувальній частині вказаної постанови слідчим зазначено, що з точки зору достатності та взаємозв'язку, з огляду на встановлені обставини, в діях ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не вбачається складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за фактом спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, за ознаками тривалого розладу здоров'я ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України резолютивна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Посилання скаржника на те, що в резолютивній частині рішення слідчим зроблено абстрактний висновок про відсутність складу кримінального правопорушення в діях особи, яку не зазначено, не можуть бути підставою скасування оскаржуваної постанови, оскільки про підозру в межах кримінального провадження жодній особі не було повідомлено, а в мотивувальній частині постанови слідчим зазначено про осіб, в діях яких не було встановлено складу кримінального правопорушення.
Щодо посилання скаржника на неповноту проведеного досудового розслідування з підстав того, що слідчим не було допитано в якості свідків гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , слідчий суддя виходить з наступного.
При дослідженні кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що зазначені особи дійсно не допитувались слідчим в якості свідків. Серед іншого, вбачається, що потерпілий не звертався до слідчого із відповідним клопотанням про проведення такої слідчої дії, як допит в якості свідків гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Разом із тим, скаржником зазначено, що їх покази можуть мати значення для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, спростування відомостей вже допитаних свідків. Необхідність проведення вказаної слідчої дії має бути вирішена слідчим під час здійснення досудового розслідування.
Разом із тим, на думку слідчого судді, слідчим у постанові недостатньо досліджено обставини щодо першочерговості подій (здійснених ОСОБА_3 пострілів та спричинення йому тілесних ушкоджень іншими особами), не надано оцінку доказам, зібраним з цього приводу. Покази ОСОБА_3 та допитаних свідків в цій частині суперечливі. Слідчим не надано оцінку у постанові показам потерпілого про те, що після отримання тяжких ударів він був вимушений застосувати пістолет та не наведено доказів, чим такі покази спростовуються.
Також, з матеріалів кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що слідчий експеримент за участю спеціаліста СМЕ та потерпілого ОСОБА_3 не проведено з суб'єктивних причин (потерпілий ОСОБА_3 відмовився від проведення слідчого експерименту не за місцем події, а за місцем події власник домоволодіння відмовився надавати дозвіл на проведення слідчого експерименту). Висновки за результатом проведення слідчого експерименту можуть мати значення для підтвердження чи спростування важливих обставин справи. Відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей звернення слідчого до суду із відповідним клопотанням з метою надання дозволу на проведення слідчого експерименту за місцем події, що становить приватне домоволодіння особи.
Частиною 4 ст. 38 КПК України зазначено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування, а у ст. 9 КПК України закріплено положення про те, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість особи, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Обов'язок доказування зазначених обставин, відповідно до положень ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
На думку слідчого судді, постанова слідчого про закриття кримінального провадження недостатньо мотивована, досудове розслідування проведено без всебічного дослідження всіх обставин та проведення всіх необхідних слідчих дій, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_5 від 20.09.2019 р. про закриття кримінального провадження № 12018170030001138 від 22.09.2018 року, порушеного за ч. 1 ст. 122 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СВ ВП №2 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_5 від 20.09.2019 р. про закриття кримінального провадження № 12018170030001138 від 22.09.2018 року, порушеного за ч. 1 ст. 122 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 21.02.2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1