Справа № 541/2283/19
Номер провадження 2/541/139/2020
іменем України
04 березня 2020 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміни порядку стягнення аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 ,
03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив, що 25 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції, актовий запис 208. Від цього шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду від 31.05.2018 року проживає разом з нею, також цим рішенням було розірвано шлюб. 15.01.2019 рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області було стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 і оскільки ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична-особа підприємець, тому позивачка просила стягувати аліменти у твердій грошовій сумі. І у зв'язку з тим, що на даний час відповідач ОСОБА_2 припинив свою підприємницьку діяльність, що суттєво змінює матеріальне становище відповідача, аліменти нікому не сплачує, стягнень по іншим виконавчим листам не проводиться, у шлюбі не перебуває, інших дітей і непрацездатних батьків не має, тому просила суд змінити кошти на утримання (аліменти) дитини ОСОБА_4 та стягувати з ОСОБА_2 в розмірі ј частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.10.2019 року відкрито провадження у цій справі та призначено судове засідання (а.с.17).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до суду подав відзив в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. У відзиві зазначив, що на момент проведення судового засідання він не вів підприємницьку діяльність, оскільки її припинив ще у 2018 році. Станом на 15.01.2019 року перебував на обліку в Миргородському міжрайонному центрі зайнятості. Також зазначив, що він не володіє майном і на даний час ним укладено трудовий договір за умовами якого, після проходження стажування та починаючи з 01 лютого 2019 року його заробітна плата становитиме 4200 гривень. Інших доходів він не має. У зв'язку чим просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.13-14).
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2012 року по 31 травня 2018 року, від даного шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2,3). На підставі виконавчого листа виданого 19.02.2019 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі розміром 1200 гривень щомісячно, починаючи з 15.11.2018 року до досягнення дитиною повноліття, однак не менше ніж мінімальний розмір встановлений чинним законодавством України на момент проведення стягнення (а.с.7). Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 знятий з обліку як фізична особа-підприємець 28.12.2018 року (а.с.10-11,25-27). З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за ОСОБА_2 нерухоме майно не значиться (а.с.29). 01 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем укладено трудовий договір, яким узгоджено заробітну плату у розмірі 4200 гривень (а.с.28). Згідно відомостей з ДРФО ДПС України №2295 ОСОБА_2 в період з 01.07.2019 року по 30.09.2019 року отримав дохід у розмірі 12519,00 гривень (а.с.36).
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, яка є обов'язковою для виконання в силу ст. 360-7ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Поряд з цим, відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років встановлено з 01 січня 2020 року у розмірі 1779,00 гривень, отже, на даний час розмір аліментів на дитину має бути не меншим ніж 889,50 грн.
За правилами ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що трудовий договір укладено ОСОБА_2 з роботодавцем на мінімальну заробітну плату, яка з 01.01.2020 року згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» становить 4723,00 грн, суд приходить до висновку, що в разі задоволення вимог ОСОБА_1 про зміну способу присудження аліментів, розмір грошових коштів на утримання дитини буде становити 1180,75 грн., що є меншим за встановлений рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року у розмірі 1200 гривень, що спричинить порушення інтересів дитини. У сукупності вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для зміни способу стягнення, що присуджені з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, позивач від сплати судових витрат звільнена, а тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. 192 СК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку нарахування аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми на частку від заробітку.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2020 року.
Суддя О. А. Городівський