04.03.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1795/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 (повний текст рішення складено 16.12.2019, суддя Корсун В.Л.) у справі
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
до відповідача публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
про стягнення 1 038 858,36 грн
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області звернулось з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 1 038 858,36 грн., з яких: 302 817,96 грн. - плата за користування вагонами, а також 736 040,40 грн. - збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що відповідно до перевізних накладних № 45698925, № 45698917 у лютому 2019 року залізницею було прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", зі станції Рядова Придніпровської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування вагонами за відомостями (6 шт.) форми ГУ-46 за № 22029062, № 25029088, № 21029034 № 21029036, № 21029039, № 21029043 у розмірі 302 817,96 грн. та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 19029015 від 18.02.2019 в сумі 736 040,40 грн.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у даній справі позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" - 302 817,96 грн. плати за користування вагонами, 736 040,40 грн збору за зберігання вантажу та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, а також 15 582,88 грн витрати зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано посиланням на те, що розрахунки плати за спірними відомостями плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також наявність підстав для звільнення його, як вантажовласника, від плати за користування вагонами і контейнерами, встановлених п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що накази №49 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019 про затримання поїзду 2052 індекс 4572+013+4600 та наказ №17/МО від 06.02.2019 про збільшення розміру збору за зберігання були підписані неуповноваженими особами.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції Запоріжжя - Ліве у період з 03.02.2019 по 13.02.2019 поїздів адресованих відповідачу.
Накази № 649 від 03.02.2019, № 881 від 13.02.2019 та № 17/МО від 06.02.2019, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019, № 5 від 13.02.2019, повідомлення про затримку вагонів, акти загальної форми № 24т від 03.02.2019, № 31т від 13.02.2019, на думку апелянта, лише фіксують факт та період затримки вагонів на станції Нижньодніпровськ Дніпровської дирекції. Вони не можуть встановлювати факт великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 03.02.2019 по 13.02.2019 поїздів, адресованих відповідачу.
Щодо затримки вагонів за актами загальної форми №№1440,1468,1469,1472,1471,1470 від 01.02.2019, №1521,1522,1523 від 03.02.2019, скаржник стверджує, що дані затримки пов'язані з систематичним невиконанням позивачем умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя - Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" № 3/1-708/НЮдч від 30.09.2016 в частині своєчасності збирання під'їзної колії відповідача.
В період з кінця січня 2019 року по кінець лютого 2019 року станція Запоріжжя-Ліве систематично несвоєчасно приймала вагони з під'їзної колії відповідача, що відбувалось через порушення позивачем умов про інтервальний проміжок часу, встановлений договором. Внаслідок невиконання позивачем свого зобов'язання своєчасно приймати вагони з під'їзної колії, ПАТ "Запоріжсталь" було позбавлено можливості здійснити своєчасний прийом на під'їзну колію поїздів в порядку, що передбачений п.5,6 договору.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо фактичних обставин справи та невірно застосував норми матеріального права, а саме ст.46 Статуту залізниць України, п.п.1,2,32 Правил видачі вантажу.
Внаслідок невірного застосування ст.36 Статуту залізниць України та неповного дослідження всіх обставин справи господарський суд безпідставно зазначив про обґрунтованість стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в двократному розмірі.
3.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності повноважень у посадових осіб АТ "Українська залізниця" на вчинення дій в частині підписання наказів. Вважає, що суд дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність у підписантів наказів про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору на зберігання вантажу в двократному розмірі, повноважень на вчинення даних дій.
Позивач стверджує, що відповідач не заперечував про несвоєчасне вивезення вагонів зі станції, що підтверджується підписаними представниками підприємства актами про затримку поїздів на коліях Запоріжжя-Ліве ГУ-23 №№ 1440,1468,1469,1470,1471,1472,1522,1521,1523, складені на початок затримки, а також акти ГУ-23 складені по закінченню затримки №№1587,1547,1548,1549,1550,1546,1654,1655,1526.
Позивач зазначає, що вина відповідача у затримці вагонів підтверджується актами форми ГУ-23, з яких вбачається, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу.
Обслуговування під'їзної колії ПАТ "Запоріжсталь" повинно здійснюватися з урахуванням необхідності забезпечення стабільної роботи станції Запоріжжя-Ліве з переробки транзитних та місцевих вагонів. Залізниця не може займати всі наявні колії по станції вагонами з вантажами ПАТ "Запоріжсталь", оскільки даний факт може призвести до повної зупинки роботи станції, що є недопустимим.
Станція Запоріжжя-Ліве окрім ПАТ "Запоріжсталь" обслуговує і інші підприємства. Договором на експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве не передбачено, що спірні колії використовуються виключно для потреб ПАТ "Запоріжсталь" і їх використання для інших підприємств заборонено.
Позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що саме позивач затримував прийом поїздів з під'їзної колії відповідача, оскільки з огляду на аналіз проведений за період кінець січня 2019 року по 28.02.2019 року, внаслідок неправильного формування поїздів відповідачем, склалась ситуація з поверненням вагонів під час прийому вагонів під час прийому вагонів з під'їзної колії відповідача, що в свою чергу призвело до збільшення часу на обробку прийнятих від комбінату поїздів (вагонів).
Застосування позивачем статті 36 Статуту залізниць України є наслідком причинного зв'язку, а саме першочерговою причиною - є очікування подачі під вантажні операції вагонів по станції призначення Запоріжжя Ліве, через не вивезення тепловозом вантажоодержувача - відповідача, тобто ускладнення, що стало підставою для затримки поїзді на шляху до станції призначення по станції Нижньодніпровськ та є відповідальністю відповідача в розумінні п.2.1.7 договору про надання послуг.
Позивач зазначає, що збір, заявлений до стягнення, нарахований за періоди затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил прийняття вагонів, що входить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 04.03.2020.
04.03.2020 у судове засідання з'явився представники сторін, які надали відповідні пояснення.
04.03.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
19.02.2018 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі - договір про надання послуг), предметом якого згідно із п. 1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
У пункті 1.2. даного договору визначено, що вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору про надання послуг).
Згідно із п. 12.1. договору про надання послуг, договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до ін. сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
30.09.2016 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № ПР/М-16-3/1-708НЮ 20/2016/2889 (далі - договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії).
Вказаний договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладений з протоколом розбіжностей від 24.10.2016, протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження остаточної редакції розбіжностей від 16.12.2016.
До договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії між сторонами підписані наступні додаткові угоди, а саме: №1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, №4 від 14.12.2018.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 "Питання акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут акціонерного товариства "Українська залізниця", згідно з яким змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на приватне акціонерне товариство, змінено найменування товариства на акціонерне товариство "Українська залізниця", яке є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Додатковою угодою від 14.12.2018 №4 до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії сторони узгодили в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінити слова "публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до п. 1 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016), згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом Власника колії. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", які встановлені проти вхідного світлофора "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора "НБ" парку "Б" станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря стрілки примикання № 172.
Згідно із п. 6 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018), вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці: на приймально-відправні колії № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве; на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії № № 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії № № 31-36 - збірні поїзди. Пред'явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії.
Пунктом 14 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (з урахуванням редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2017 та протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони визначили, що власник колії сплачує залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст.62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Умовами п.20 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 21 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.01.2017 до 31.12.2021 включно.
Відповідно до перевізних накладних №45698925, №45698917 у лютому 2019 року залізницею було прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", зі станції Рядова Придніпровської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
На шляху прямування, відповідно до вимог п.п.9,10 Правил користування вагонами (затв. наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113 та за реєстровані в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458) 03.02.2019 о 22 год. 40 хв. наказом №649 від 03.02.2019 були затримані вагони з вантажем, що перевозяться у поїзді № 2052, індекс поїзда 4572-013-4600, на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у зв'язку із неприйняттям їх вантажовласником ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на станції призначення Запоріжжя-Ліве.
За даним фактом станцією затримки 53 вагонів Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Міністерства транспорту), був складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 3 від 03.02.2019.
Відповідно до повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 2052, індекс поїзда 4572-013-4600, станція призначення повідомила відповідача про затримку вагонів 03.02.2019 о 23 год. 20 хв.
06.02.2019 о 14 год. 00 хв. позивачем надано наказ № 17/МО про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру на підставі ст.36 Статуту залізниць України та з причини виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним забиранням вагонів по станції Нижньодніпровськ по причині неприймання ПАТ "Запоріжсталь" (простоюють 53 завантажених вагони призначенням на станція Запоріжжя-Ліве), про що повідомлено ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь".
Згідно із актом про затримку вагонів форми ГУ-23а № 3 від 03.02.2019, затримані вагони, що прибули поїздом № 2052, індекс поїзда 4572-013-4600, відправлені згідно наказу про відновлення руху № 881 від 13.02.2019.
Як свідчить зміст позовної заяви, актом загальної форми від 13.02.2019 засвідчено, що дію наказу № 649 від 03.02.2019 на поїзд № 2052 (індекс поїзда 4572-013-4600) припинено, вагони зняті 13.02.2019 о 14 год. 35 хв. Час затримки 231 год. 55 хв.
За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування вагонами за відомостями (6 шт.) форми ГУ-46 за № 22029062, № 25029088, № 21029034 № 21029036, № 21029039, № 21029043 у розмірі 302 817,96 грн. (з урахуванням ПДВ), збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 19029015 від 18.02.2019 в сумі 613 367,00 грн. (без ПДВ, а з ПДВ 20 % - 122 673,40 грн., всього - 736 040,40 грн.).
Про затримку вагонів на підставі актів загальної форми ГУ-23, позивачем був здійснений розрахунок та складені відомості (№ 22029062, № 25029088, № 21029034 №21029036, № 21029039, № 21029043) плати за користування вагонами згідно з якими плата за користування вагонами (вказаними у 6 наведених вище відомостях), з урахуванням 20 % ПДВ, складає 302 817,96 грн. Вказані відомості відповідач підписав із запереченнями.
За час затримки вагонів на станції Нижньодніпровська Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми був нарахований збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу в двократному розмірі на загальну суму (з ПДВ) 736 040,40 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 19029015 від 18.02.2019, яка була підписана представником відповідача з обмовкою, а саме: "Поїзд покинутий на підходах за ініціативою залізничної дороги. ПАТ "Запоріжсталь" не відмовлялось від приймання вантажу на під'їзну колію. Неприймання поїзду ст. Запоріжжя-Ліве викликано незадовільною роботою станції Запоріжжя-Ліве. Нарахування збору за зберігання вантажу за час простою поїзду на підходах здійснено необґрунтовано та оплаті не підлягає".
Оскільки відповідач свої зобов'язання зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в загальній сумі 1 038 858,36 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та запереченнях доводи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, які нараховані за час простою вагонів відповідача на підходах до станції призначення через неможливість приймання їх вантажовласником і відсутність технічної можливості у зв'язку з накопиченням вагонів на станції призначення в адресу відповідача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст.903 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.ст.3, 8 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно із ст.5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі - Правила); Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Умовами п.п.2.1.,2.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованих Мін'юстом України 24.11.2000 р. за № 875/5096, визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом. У разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів.
Пунктами 6,9 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) встановлено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці: на приймально-відправні колії № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве; на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№ 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 - збірні поїзди.
Пред'явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії. З під'їзної колії вагони повертаються: порожні вагони-хопери з-під вивантаження, які прибувають в маршрутах здаються двома групами, перша не менше 40 вагонів, друга по узгодженню сторін; інші - групами в кількості не менше 40 та не більше 60 вагонів. Кількість вагонів у кожній партії, що повертається Власником колії може бути змінена по узгодженню сторін. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну з колій: №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.
Приймання вагонів залізницею здійснюється: на одній з приймально-відправних колій №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
За приписами п. 17 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 21.11.2000 № 644.
Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відповідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
У лютому 2019 року за перевізними накладними № 45698925 та № 45698917 залізницею було прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК Запоріжсталь", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
Матеріалами справи підтверджено, що неможливість приймання вагонів, що перевозились в поїзді № 2052 (індекс 4572-013-4600), викликана накопиченням великої кількості вагонів на адресу відповідача на станції призначення - Запоріжжя-Ліве, що призвело до зайнятості колій для прийняття вагонів.
Про зайнятість приймально-відправних колій станції Запоріжжя-Ліве вантажем, що прибув на адресу відповідача, свідчать складені станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці акти загальної форми ГУ-23, а саме:
- акт № 1440 від 01.02.2019 в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 6 колії парку А з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 00:40) (7 вагонів);
- акт № 1468 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку З з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 15:10) (38 вагонів);
- акт № 1469 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку З з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 15:10) (1 вагон);
- акт № 1470 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку З з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 15:10) (1 вагон);
- акт № 1471 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку З з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 15:10) (1 вагон);
- акт № 1472 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку З з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 15:10) (1 вагон);
- акт № 1521 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії парку Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 о 07:20) (1 вагон);
- акт № 1522 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії парку Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 о 07:20) (32 вагона);
- акт № 1523 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 32 колії парку 3Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 о 20:00) (1 вагон).
Отже вказаними актами підтверджується зайнятість іншими вагонами колії № 6 парку А, колії № 32 парку 3Б, колії № 34 парку Б, колії № 35 парку З.
Крім того, в матеріалах справи містяться акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вищевказаних вагонів на станції призначення, а саме:
- акт № 1587 від 07.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1440 від 01.02.2019 відбулось 07.02.2019 о 12:30;
- акт № 1547 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1468 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1548 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1469 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1549 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1470 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1550 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1471 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1546 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1472 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1655 від 10.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1521 від 03.02.2019 відбулось 10.02.2019 о 01:15;
- акт № 1654 від 10.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1522 від 03.02.2019 відбулось 10.02.2019 о 01:15;
- акт № 1526 від 04.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1523 від 03.02.2019 відбулось 04.02.2019 о 05:25.
За фактом зайнятості приймально-здавальних колій на станції Запоріжжя-Ліве позивачем надані до справи письмові пояснення начальника станції Запоріжжя-Ліве Руденко А.В. за вих. №467 від 09.08.2019, в яких зазначена детальна інформація щодо операцій, які здійснювались по кожній колії станції Запоріжжя-Ліве в період з 01.02.2019 по 27.02.2019.
Наведені докази свідчать про те, що на момент прибуття вагонів з вантажем у складі поїзду № 2052 на станцію Нижньодніпровськ, на станції призначення Запоріжжя-Ліве прийомо-здавальні колії для прийняття вантажу відповідачем були зайняті іншими поїздами, що унеможливило подальший рух поїзду №2052 до станції призначення та своєчасне прийняття відповідачем вантажу. В результаті вказаних обставин вагони у складі поїзду №2052 були затримані станцією Нижньодніпровськ та простоювали з 03.02.2019 по 13.02.2019.
Представниками сторін не заперечувався факт затримки 53 вагонів та не оспорювалась арифметична вірність розрахунку заявлених до стягнення позивачем у цій справі сум.
Порядок видачі вантажів залізницею одержувачу врегульований положеннями Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила видачі вантажу).
Пунктами 1, 2 Правил видачі вантажу встановлено, що про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем. Крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення. Реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді. Реєстрація повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження у паперовому вигляді здійснюється у книзі повідомлень за встановленою формою (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458).
Наявне в матеріалах справи повідомлення про затримку вагонів, свідчить про те, що відповідача (вантажоодержувача) було повідомлено 03.02.2019 о 23 год. 20 хв. про прибуття вагонів на станцію Нижньодніпровськ, що підтверджено повідомленням про затримку вагонів.
Умовами п.46 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно із п. 32 Правил видачі вантажів одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти із станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів передбачені Правилами зберігання вантажів. Для вивозу вантажу із станції одержувач зобов'язаний пред'явити накладну. Якщо вивезення вантажу провадиться після закінчення терміну безкоштовного зберігання, то одержувач зобов'язаний пред'явити представнику станції, який видає вантаж, квитанцію про сплату збору за зберігання вантажу.
Всупереч наведеним правовим нормам, вантаж, що прибув на станцію Нижньодніпровськ був затриманий та не був своєчасно забраний відповідачем, внаслідок чого вагони з вантажем простоювали на коліях вказаної станції залізниці.
За фактом затримки на колії станції Нижньодніпровськ у зв'язку з простоюванням вказаних вагонів залізницею у відповідності до вимог Правил користування вагонами і контейнерами були складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, на підставі яких в подальшому були складені відомості плати за користування вагонами, за якими відповідачу нарахована плата за користування вагонами в загальній сумі 302 817,96 грн.
Обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України ).
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Виходячи з положень п.3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.
В матеріалах справи містяться складені станцією Нижньодніпровськ акти загальної форми ГУ-23 про початок затримки - № 24т від 03.02.2019 (о 22 год. 40 хв.) та про закінчення затримки - № 31т від 13.02.2019 (о 14 год. 35 хв.), які підписані працівниками станції.
Відповідач був повідомлений про час прибуття вантажу, що підтверджується наявними у справі доказами, однак всупереч вимог ст.46 Статуту залізниць України, п.32 Правил видачі вантажів та умов Договору не вжив заходів, спрямованих на усунення обставин, які викликали затримку вагонів з вантажем (звільнення прийомо-здавальних колій на станції призначення Запоріжжя-Ліве), що призвело до їх простоювання на станції Нижньодніпровськ та нарахування за час затримки зборів у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст.46 Статуту залізниць, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил).
Статтею 36 Статуту залізниць України передбачено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Начальник залізниці, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладення договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах.
08.02.2019 був виданий наказ №17/МО про збільшення розміру збору за зберігання вантажу відповідача (затриманого з 22 год. 40 хв. 03.02.2019) до двократного з 06.02.2019 з посиланням на ст.36 Статуту залізниць України, який (наказ) підписано першим заступником директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Декарчук О.М.
Абзацами 2,3 ст.46 Статуту залізниць України визначено, що вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Факт затримки вагонів з вантажем відповідача з його вини на станції Запоріжжя ІІ понад часу безкоштовного їх зберігання підтверджується актами загальної форми ГУ-23, в яких зазначений час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери.
Збір за зберігання вантажу встановлений у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317.
Плата за користування вагонами нарахована позивачем за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 22029062, № 25029088, № 21029034 № 21029036, №21029039, № 21029043 у розмірі 302 817,96 грн. з урахуванням ПДВ. Збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі нараховано позивачем на підставі накопичувальної картки ФДУ-92 № 19029015 від 18.02.2019 на суму 736 040,40 грн. (разом з ПДВ).
Представник відповідача підписав відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку з обмовкою
Відповідач не виконав зобов'язання із здійснення розрахунків зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час їх затримки.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що затримка вагонів на підході до станції призначення, у зв'язку з якою позивачем нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відбулася з вини відповідача, а саме: через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу відповідача та зайнятості прийомо-здавальних колій. Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Також у вказаних актах зазначені номери залізничних накладних.
Розрахунки плати за спірними відомостями плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також наявність підстав для звільнення його як вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами, встановлених п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами в сумі 302 817,96 грн., збору за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі в сумі 736 040,40 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що накази про затримання поїзду, про закінчення затримки вагонів, про збільшення розміру збору за зберігання вантажу підписані неуповноваженими особами.
Так, відповідно до ст.246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Частинами першою та третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з частинами другою та третьою статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Зі змісту наведених норм, вбачається, що повноваження на вчинення правочину представником можуть бути передбачені як окремо договором, законом, актом органу юридичної особи та виникати з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, так і разом (договором і довіреністю, довіреністю і актом органу юридичної особи тощо).
В матеріалах справи міститься довіреність № 4524 від 26.10.2018, видана головою правління ПАТ "Українська залізниця" Кравцовим Є.П. та членом правління Бужора О.Я., якою останні уповноважили директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М.С. та/або першого заступника директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчука О.М. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Філії, її структурних підрозділів відповідно до планів, затверджених довірителем. Вказана довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до 02.08.2019.
Відповідно до вказаної довіреності Кужавський М.С. та Декарчук О.М. уповноважені: видавати та підписувати від імені Філії розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань, що стосуються діяльності Філії, її структурних підрозділів, які є обов'язковими для всіх працівників Філії, її структурних підрозділів, та не повинні суперечити рішенням органів та наказам довірителя, а також видавати та скасовувати в установленому порядку довіреності від імені довірителя працівникам Філії, її структурних підрозділів, іншим особам у порядку передоручення, з обов'язковим повідомленням довірителя про видачу та скасування довіреності з наданням відомостей про особу, якій передані відповідні повноваження або довіреність якої скасовано.
Директором регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавським М.С. та першим заступником директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчуком О.М. була видана довіреність № 2122 від 29.10.2018, якою уповноважено: начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Борецького Анатолія Станіславовича та першого заступника начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Гуню Костянтина Анатолійовича здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділу, відповідно до планів, затверджених довірителем, з правом підписання заяв, форм, довідок, з приводу будь-яких питань, що пов'язані із представництвом інтересів довірителя стосовно діяльності Філії, її структурних підрозділів. Вказана довіреність дійсна до 02.08.2019 включно.
Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що повноваження осіб, які підписали накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору на зберігання вантажу у двократному розмірі, підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про ненадання позивачем жодного належного та допустимого доказу того, що ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" відмовлялося від прийняття вантажу.
Так, причиною затримки вантажу є неприйняття вагонів вантажовласником через відсутність технічної можливості (накопичення вагонів на станції призначення), що засвідчено у встановленому порядку актом форми ГУ-23а № 3 від 03.02.2019. Факт накопичення вагонів на станції призначення, зайнятість прийомо-здавальних колій підтверджена позивачем складеними актами форми ГУ-23 про початок затримки вагонів, а саме: акт № 1440 від 01.02.2019, акт № 1468 від 01.02.2019, акт № 1469 від 01.02.2019, акт № 1470 від 01.02.2019, акт № 1471 від 01.02.2019, акт № 1472 від 01.02.2019, акт № 1521 від 03.02.2019, акт № 1522 від 03.02.2019, акт № 1523 від 03.02.2019, а також письмовими поясненнями вих. № 467 від 09.08.19 начальника станції Запоріжжя-Ліве Руденка А.В.
Наведеними доказами спростовуються доводи скаржника про ненадання позивачем актів про закінчення затримки вагонів, а також актів загальної форми, на які є посилання у відомостях плати за користування вагонами і на підставі яких розрахована плата за користування вагонами.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що надані позивачем документи не підтверджують дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве та наявність підстав для затримання вагонів, оскільки визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був своєчасно повідомлений позивачем про затримку поїзда, у зв'язку з чим відповідач мав можливість вжити заходів до усунення скупчення вагонів на підходах до станції Запоріжжя-Ліве.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу.
Стосовно доводів відповідача про те, що затримка прийому потягів відбувалася через неритмічну доставку їх залізницею на станцію призначення, колегія суддів приймає до уваги, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору.
Як вказує позивач, у п. 2.6 Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "Запоріжсталь" і станції примикання Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" викладено порядок подавання і забирання вагонів на під'їзну колію ПАТ "Запоріжсталь", яким визначено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-відправних колій парку "А" та на одну з сортувально-відправних колій парку "Б". Не передбачена зайнятість всіх наявних колій парків "А" та "Б" станції Запоріжжя-Ліве вагонами, які прибули на адресу ПАТ "Запоріжсталь", та простоюють в очікуванні подачі на під'їзну колію та які прийняті від ПАТ "Запоріжсталь" до перевезення. Залізниця не може займати всі наявні колії по станції вагонами з вантажем ПАТ "Запоріжсталь", оскільки даний факт може призвести до повної зупинки роботи станції, що є недопустимим.
Водночас, несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та пунктів 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть у разі, коли поставка вантажу не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).
Апелянт не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також наявність підстав, встановлених п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, для звільнення його як вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" відмовити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 11.03.2020.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді Л.А.Коваль
А.Є.Чередко