ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
03 березня 2020 року Справа № 913/535/19
Провадження №19/913/535/19
Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул.Гагаріна, буд.70, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
до Служби автомобільних доріг у Луганській області (вул.Гагаріна, буд.70, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
про стягнення 370 928 грн 93 коп.
у межах справи №913/849/14 про банкрутство Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.
Секретар судового засідання Насібулліна Н.Р.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 30.09.2019 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Луганській області про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 285 207 грн 66 коп. та 3% річних у сумі 85 721 грн 27 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 20.01.2016 у справі №913/1033/15 за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Служби автомобільних доріг у Луганській області стягнуто основний борг та судовий збір. Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.01.2016 у справі №913/971/17 за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Служби автомобільних доріг у Луганській області стягнуто 3%, інфляційні та судовий збір. Оскільки відповідач заборгованість встановлену судом у справі №913/971/17 сплатив лише 24.05.2019, позивачем здійснено донарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.02.2018 по 23.05.2019.
Ухвалою Господарського суду Луганської області (суддя - Косенко Т.В.) позовну заяву від 23.09.2019 №1-5/2468 Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишено без руху, оскільки позивачем до позовної заяви не було додано належних доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві. Надано позивачу 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Луганської області (суддя - Косенко Т.В.) від 28.10.2019 матеріали позовної заяви передані за підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи №913/849/14 про банкрутство Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.11.2019 №232-р відповідно до ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/535/19.
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2019 справу передано для розгляду судді Віннікову С.В.
23.10.2019 в межах встановленого судом строку на усунення недоліків Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з клопотанням від 16.10.2019 №1-5/2551 про усунення недоліків в позовній заяві, до якого додав докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі №913/535/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.12.2019.
Ухвалою суду від 09.12.2019 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.01.2020.
Ухвалою суду від 13.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого засідання по 17.02.2020 (включно); закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020.
Ухвалою господарського суду від 04.02.2020 оголошено в судовому засіданні перерву на 03.03.2020.
У судове засідання 03.03.2020 представники сторін не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від позивача надійшли додаткові пояснення від 02.03.2020, у яких він з посиланням на практику Верховного Суду, виклав свою позицію щодо заявлених позовних вимог. Також надав постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.01.2016 у справі №913/1033/15 за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Луганський облавтодор») до Служби автомобільних доріг в Луганській області за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м.Луганську про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2 166 923 грн 01 коп. за договором підряду від 10.10.2011 №123 позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2 166 923 грн 01 коп. та судовий збір у сумі 32 503 грн 85 коп.
Вказане рішення набрало законної сили 02.02.2016 і на його виконання виданий відповідний наказ.
Під час розгляду справи №913/1033/15 судом встановлено, що між ДП «Луганський облавтодор» та Службою автомобільних доріг в Луганській області 10.10.2011 укладено договір підряду №123 на закупівлю робіт по поточному (планово-попереджувальному ремонту автомобільної дороги Знам?янка-Луганськ-Ізварине км 576+310 - км 587+100 Луганської області з додатковими угодами до нього.
ДП «Луганський облавтодор» були виконані роботи, що підтверджено підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року №947 на суму 599 838 грн 14 коп., №947а на суму 511 804 грн 87 коп., №947б на суму 417 895 грн 20 коп., №947в на суму 43 039 грн 20 коп., №947г на суму 594 345 грн 60 коп., усього на суму 2 166 923 грн 01 коп.
Заборгованість за вказаним рішенням була сплачена відповідачем 12.06.2017.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.02.2018 у справі №913/971/17 за позовом ДП «Луганський облавтодор» до Служби автомобільних доріг в Луганській області про стягнення 2 023 906 грн 09 коп. інфляційних нарахувань за період з червня 2014 року по травень 2017 року та 195 379 грн 28 коп. 3% річних за період з 12.06.2014 по 12.06.2017 позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 2 023 906 грн 09 коп., 3% річних у сумі 195 379 грн 28 коп. та судовий збір у сумі 33 289 грн 28 коп.
Вказане рішення набрало законної сили 13.03.2018 і на його виконання виданий відповідний наказ.
Заборгованість за вказаним рішенням була сплачена відповідачем 24.05.2018.
Суд зауважує, що згідно з ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом враховується, що вказані рішення набрали законної сили та на час розгляду спору не скасовані. Отже, встановлені цими рішеннями обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
У даній справі №913/535/19 позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з березня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 285 207 грн 66 коп. та 3% річних за період з 15.02.2018 по 23.05.2019 у сумі 85 721 грн 27 коп. і нараховані вони на суму 2 252 574 грн 00 коп., стягнуту за рішенням суду від 14.02.2018 у справі №913/971/17 з 15.02.2018 (перший день після ухвалення рішення у справі №913/971/17), тобто фактично на суму інфляційних втрат, 3% річних та судового збору.
Суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, відповідно до якої чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Отже, обов'язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договору, що був укладений між сторонами і умови якого відповідачем виконувалися неналежно.
Суд враховує, що заборгованість за договором від 10.10.2011 №123, стягнута за рішенням суду від 20.01.2016 у справі №913/1033/15, була сплачена відповідачем 12.06.2017, що не оспорюється сторонами.
Інфляційні нарахування та 3% річних у загальній сумі 2 219 285 грн 37 коп., стягнуті за рішенням суду від 14.02.2018 у справі №913/971/17 сплачені відповідачем 24.05.2018.
З огляду на вказану вище правову позицію Верховного Суду позивач помилково обґрунтував дату виникнення заборгованості, на яку він нарахував заявлені до стягнення суми, наступною датою, після дати винесення рішення у справі № 913/971/17, тобто 15.02.2018.
Конструкція ст.625 ЦК України та її буквальне тлумачення дають змогу зробити висновок, що інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та 3% річних є окремими складовими доданими до боргу, тобто до основного зобов'язання. Тільки в такому разі, коли існує основне грошове зобов'язання, нарахування означених сум уявляється можливим за весь період прострочення і до його виконання, не зважаючи на рішення суду, яким тільки фіксуються суми, що підлягають до стягнення, в тому числі і 3% річних та інфляційні нарахування.
Водночас, позивач вказаного не врахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які нарахував на інші 3% річних та інфляційні втрати, що були зафіксовані рішенням суду у справі № 913/971/17, а не на суму заборгованості за договором підряду від 10.10.2011 №123 як це передбачає діюче законодавство.
Суд вважає, що 3% річних та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, то також слід враховувати можливе спотворення сутності цього захисту, адже у разі нарахування вказаних сум на суму боргу за весь період прострочення, сума буде меншою, ніж у разі нарахування, наприклад, 3 % річних на 3% річних, у разі фіксації цієї суми на певну дату, що спричиняє зростання суми, яка підлягає сплаті.
Крім того, позивач безпідставно включив до суми, на яку здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суму судового збору. По-перше, судовий збір не входить до грошового зобов'язання, на яке відповідно до ст.625 ЦК України можна здійснити вказані нарахування. По-друге, порядок розподілу судових витрат визначений процесуальним законом, який до всього іншого не передбачає, що судовий збір, стягнутий за рішенням суду трансформується та набуває іншої правової природи, ніж судові витрати.
Аналогічні правові позиції також викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 у справі №910/1972/18 та від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.
Суд зауважує, що позивач жодним чином не обґрунтував можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат не на суму основного боргу, а на аналогічні за своєю правовою природою, вказаною у ст.625 ЦК України, суми.
Надана позивачем постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 не є релевантною до правовідносин сторін у даній справі, оскільки предметом розгляду у справі №916/190/18 були вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням у період прострочення боржника грошового зобов'язання зі сплати основного боргу за спожитий природний газ, у той час як предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на стягнену за рішенням суду від 14.02.2018 у справі №913/971/17 суму інфляційних втрат, 3% річних та судового збору.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судовий збір у сумі 5 563 грн 93 коп. покладається на позивача згідно з ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У позові Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Служби автомобільних доріг у Луганській області відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 563 грн 93 коп. віднести на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 10.03.2020.
Суддя С.В. Вінніков