ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2020Справа № 910/14518/19
За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш";
до Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч";
про стягнення 3 067 355,35 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Глотова С.О., адвокат, довіреність № 27/11-215-Д від 28.11.2019 р.;
Від відповідача: Працюк В.Л., адвокат, довіреність № б/н від 18.11.2019 р.
До Господарського суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" з позовом до Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч", в якому просить стягнути з відповідача 125 004 долари США 10 центів заборгованості, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України (24,5380 грн. за 1 долар США) на дату складення позовної заяви (15.10.2019) еквівалентно 3 067 350 (три мільйони шістдесят сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 61 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14518/19 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 19.11.2019.
У судових засіданнях 19.11.2019 та 05.12.2019 оголошувалась перерві в підготовчих засіданнях.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14518/19 до судового розгляду по суті на 23.01.2020 р.
У судовому засіданні 23.01.2020 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 11.02.2020.
У судовому засіданні 11.02.2020 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 18.02.2020.
Під час розгляду спору по суті 18.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні 18.02.2020 р. проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях по суті спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.08.2008 року між дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (комісіонер) та державним підприємством «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» (комітент) було укладено договір комісії №5/156- Д (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за плату вчинити від свого імені та за рахунок Комітента правочин з продажу ПТКР (протитанкових керованих ракет) «Бар'єр» (виріб РК-2С) згідно з Додатком № 1 до Договору (далі - Продукція).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (надалі - Контракт) з третьою особою (надалі - Покупець) на умовах, які не суперечать умовам Договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна продажу продукції за контрактом встановлюється комісіонером самостійно і повинна бути не нижче погодженої комітентом, яка відповідно до пункту 5.2 договору складає 9 980 000,00 доларів США.
Відповідно до додатку № 1 до договору, ціна за одиницю продукції складає 24 950,00 доларів США.
На виконання доручення комітента, комісіонером було укладено зовнішньоекономічну угоду з покупцем (Міністерство оборони Республіки Чад) - Контракт від 10.07.2009 № 5/70-К, відповідно до умов якого ціна за одиницю Продукції склала 37 000,00 доларів США.
На умовах визначених договором комітент передав комісіонеру на комісію продукцію у кількості 60 одиниць, загальна ціна якої склала суму 1 497 000 (один мільйон чотириста дев'яносто сім тисяч) доларів США 00 центів та яка у подальшому на умовах визначених контрактом була поставлена покупцю. Зазначена господарська операція відображена в акті приймання-передачі Продукції між Комітентом та Комісіонером, та митній декларації від « 29» грудня 2008 року №100000012/8/169242.
За поставлену Продукцію, Покупець перерахував Комісіонеру грошові кошти у розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США 00 центів.
Зазначена господарська операція відображена Комітентом та Комісіонером у первинних документах - звітах Комісіонера від 31.12.2008 та від 30.04.2009.
Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Договору Комітент зобов'язується відшкодувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення, на умовах, визначених розділом 5 Договору, у тому числі:
- витрати згідно з пунктом 3.1.1 Договору;
- інші фактичні витрати, які пов'язані з виконанням договору.
З урахуванням підпункту 3.2.2 пункту 3.2 договору, комісіонер з грошових коштів, що надійшли від Покупця у розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США 00 центів, відрахував прийняті Комітентом витрати на загальну суму 378 610 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот десять) доларів США.16 центів та відповідно до платіжних доручень від 03.10.2008 № 3800, від 13.10.2008 № 3915, від 14.10.2008 № 3936, від 23.10.2008 № 4105, від 12.11.2008 № 4365, від 20.01.2009 № 151, від 02.02.2009 № 377, від 10.02.2009 № 507, від 11.02.2009 № 539, від 25.02.2009 № 741, від 09.04.2009 № 1295, від 10.04.2009 № 1302, від 15.04.2009 № 1333, від 21.04.2009 № 1366, від 12.11.2009 №11, перерахував на рахунок Комітента грошові кошти в розмірі 1 810 993,94 доларів США.
Зазначена господарська операція відображена Комітентом та Комісіонером у первинних документах - звітах Комісіонера від 31.12.2008 та від 30.04.2009.
Не перерахований Комісіонером Комітенту залишок з грошових коштів, що надійшли від Покупця у розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США 00 центів, склав 10 395 (десять тисяч триста дев'яносто п'ять) доларів США 90 центів.
Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 договору передбачено, що Комітент зобов'язаний сплатити Комісіонеру комісійну плату.
Згідно з пунктом 5.4 договору, за виконання доручення за даним Договором, Комісіонер одержує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті Комісіонером з отриманої комісійної плати), яка визначається у розмірі різниці між ціною продажу отриманої Продукції, встановленою Комісіонером самостійно і за якою він уклав Контракт, погодженою Комітентом ціною Продукції та понесеними Комісіонером витратами згідно з п. 5.3 та п.п. 3.2.2 Договору.
Керуючись пунктом 5.4 договору комітент та комісіонер за виконання доручення Комітента, в частині укладення зовнішньоекономічної угоди (Контракту) з Покупцем та поставки останньому 60 одиниць Продукції, визначили розмір комісійної плати Комісіонеру у сумі 155 400 (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста) доларів США 00 центів, яка не була сплачена на користь позивача, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
У матеріалах справи містяться копії актів взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем: від 01.10.2010, від 01.10.2011, від 01.07.2012, від 01.01.2013, від 01.01.2014, від 01.01.2015, від 01.01.2016, від 01.01.2017, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, відповідно до яких відповідач визнаває наявність грошового зобов'язання перед позивачем по договору у сумі 125 004 (сто двадцять п'ять тисяч чотири) долари США 10 центів.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У судових засіданнях та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву відповідач вказував на пропущення позивачем строків позовної давності.
Проте, за висновками суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості не сплив з наступних підстав.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.
Зокрема, у ч.1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
При цьому, частиною 3 ст.264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. (п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. (п. 4.4.1. Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів")
Як свідчать матеріали справи, уповноваженими представниками сторін було складено, підписано та скріплено акти взаєморозрахунків: від 01.10.2010, від 01.10.2011, від 01.07.2012, від 01.01.2013, від 01.01.2014, від 01.01.2015, від 01.01.2016, від 01.01.2017, за якими відповідач визнавав наявність грошового зобов'язання перед позивачем по договору від 15.08.2008 № 5/156-Д у сумі 125 004 (сто двадцять п'ять тисяч чотири) долари США 10 центів.
Наразі, господарський суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції. Проте, за висновками суду, акт звірки фактично є дією у розумінні ст.264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання відповідачем боргу і як наслідок переривання строку позовної давності.
За таких обставин, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що підписання сторонами актів звіряння взаєморозрахунків від 01.10.2010, від 01.10.2011, від 01.07.2012, від 01.01.2013, від 01.01.2014, від 01.01.2015, від 01.01.2016, від 01.01.2017, вказує на визнання Державним підприємством "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" своєї заборгованості в розмірі 125 004 (сто двадцять п'ять тисяч чотири) долари СІНА 10 центів за договором 15.08.2008 № 5/156-Д, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення означеної заборгованості.
Відповідно до підпункту 3.4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ціна позовну при стягненні іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначені ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
Оскільки, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 125 004 долари США 10 центів заборгованості, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України (24,5380 грн. за 1 долар США) на дату складення позовної заяви (15.10.2019) еквівалентно 3 067 350 (три мільйони шістдесят сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 61 коп., а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов'язань за договором 15.08.2008 № 5/156-Д, позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241 ГПК України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2, ідентифікаційний код 14308776) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, ідентифікаційний код 14281072) заборгованість у розмірі 125 004 (сто двадцять п'ять тисяч чотири) долари США 10 центів, що еквівалентно 3 067 355 (три мільйони шістдесят сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. та 46 010 (сорок шість тисяч десять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.03.2020 р.
Суддя О.В. Мандриченко