ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/6996/19
Господарський суд міста Києва в складісудді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/6996/19
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради;
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк";
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківської міської ради;
про визнання укладеним договору
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Каракоця О.Р.;
від третьої особи: не з'явився.
Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач є замовником реконструкції приміщень відділення банку за адресою: вул. 23 Серпня, 51 у м. Харкові, проте в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013р. за № 319, ухиляється від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019р. позовну заяву Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова залишено без руху.
25.06.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6996/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 зупинено провадження у справі № 910/6996/19 до остаточного вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №911/594/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 поновлено провадження у справі № 9106996/19 та судове засідання призначено на 12.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 відкладено розгляд справи на 16.01.2020, у зв'язку з неподанням відповідачем доказів на підтвердження заперечень проти позову, наведених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 відкладено судове засідання на 13.02.2020, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи.
10.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача та третьої особи надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 клопотання Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 судове засідання відкладено на 02.03.2020 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Харківської області
Присутній в судовому засіданні 02.03.2020 представник відповідача проти позову заперечував.
Представники позивача та третьої особи правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористалися; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, залучених до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 27.02.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованого Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.09.2017 № 141172492066, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є замовником реконструкції власного банківського приміщення з влаштуванням сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації по вул. Малом'ясницькій, 2А у м. Харкові.
Відповідач здійснив реконструкцію власного банківського приміщення з влаштуванням сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації по вул. Малом'ясницькій, 2А у м. Харкові, яка згідно договором підряду №07/05-2015 від 07.05.2015 полягала у проведенні внутрішніх ремонтних робіт.
Як вказує позивач, відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.
Листом від 23.10.2017 № 1592/0/124-17 позивачем було проінформовано відповідача про необхідність звернення до виконавчих органів міської ради для укладення договору про пайову участі у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Листом від 21.11.2017 № Е.НА.0.0.0.0/17-1931 замовник, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до Департаменту економіки та комунального майна з проханням про укладення договору пайової участі за адресою вул. Малом'ясницька, 2а, який було підписано директором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» А.І.Терещенко.
Надалі, листом від 10.01.2018 № Е.НА.0.0.0.0/17-45 замовником було надано зведений кошторисний розрахунок вартості реконструкції об'єкта.
Проте, наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зведений кошторисний розрахунок не відповідав вимогам будівельних норм, державних стандартів та правил, про що відповідача було повідомлено листом від 12.01.2018 № 40/0/124-18 про необхідність надання документів, передбачених п.2.6 Порядку, а саме зведеного кошторисного розрахунку вартості реконструкції об'єкта згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
У зв'язку з ненаданням замовником зведеного кошторисного розрахунку Департаментом економіки та комунального майна відповідно до п.3.6 Порядку, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості будівництва адміністративних будинків було підготовлено в установленому порядку проект договору з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста. Пропозиція про укладення договору зареєстрована 12.01.2018 за № 43/0/124-18 та направлена до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для підписання, проте замовник відмовився від отримання та підписання вищевказаного договору.
У зв'язку з відмовою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від підписання договору пайової участі при реконструкції власного банківського приміщення з влаштуванням сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації по вул. Маломясницькій, 2А позивачем було 16.01.2018 направлено відповідачу договір у 2-х примірниках з додатком до договору (розрахунок величини пайової участі) та пропозицією укласти договір рекомендованим поштовим відправленням. Разом з тим, вказаний договір підписаний не був.
Позивач вважає, що ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та порушує майнові права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів пайової участі на розвиток створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання укладеним між Департаментом і відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Аргументуючи позовні вимоги, Департамент наголошує на тому, що у розумінні статей 1, 2, 34, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідач є замовником, у якого існує обов'язок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію існуючої забудови.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 Господарського кодексу України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.
Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Вирішивши такий спір, суд у відповідності до приписів частини 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України вказує у резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини 3 статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини 5 та 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Зі змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.
До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні цього Закону законодавець включив комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об'єкта, чи то у зв'язку зі зміною відповідних показників цього об'єкта внаслідок його реконструкції.
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (частина 1статті 40 цього Закону).
Водночас згідно з частиною 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.11.2011 з метою забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста та залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і, керуючись статтями 27, 31, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова", яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.
22.05.2013 з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2011 № 804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" та ефективного залучення до бюджету м. Харкова пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі статей 27, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 вказаного Закону, Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 319, яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" шляхом викладення Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.3. зазначеного Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов'язки для учасників правовідносин у сфері містобудування.
Ураховуючи викладене, слід зазначити, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюють участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 04.06.2014 № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).
За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Також за визначенням, наявним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
Системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення судами обставин відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об'єкта права власності, який не прив'язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, пунктом 25 якого визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків, як окремих об'єктів забудови.
Судом перевірено перелік робіт згідно Договору підряду №07/05-2015 від 07.05.2015, які виконував відповідач та установив, що останній проводило роботи з реконструкції належного йому нерухомого майна (у даному випадку внутрішнього ремонту), і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі.
Таким чином, проведені відповідачем роботи, які хоч і мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов'язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Тому, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, ні наміру забудови в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок здійсненої відповідачем реконструкції належному йому нерухомого майна.
Отже, з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що оскільки відповідач здійснив будівництво шляхом реконструкції об'єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів, яке не пов'язано з частиною території, як земної поверхні, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, то у нього відсутній обов'язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Викладене свідчить про відсутність у відповідача обов'язку укладення Договору про пайову участь у відповідності до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статей 6, 67 Господарського кодексу України, частини першої статті 12, статті 627 Цивільного кодексу України особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов'язані укладати і виконувати певні договори, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку.
З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів.
Окрім того, вищенаведені висновки щодо застосування норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" узгоджуються з правовими висновками, зробленими Верховним Судом у постановах від 03.12.2019 у справі № 922/387/16, від 03.12.2019 у справі № 922/2650/18.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені в сукупності, оцінивши надані сторонами документи та докази по справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим відмовляє в задоволенні позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.03.2020.
Суддя А.І. Привалов