Рішення від 03.03.2020 по справі 905/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

РІШЕННЯ

іменем України

03.03.2020 Справа № 905/1965/19 (910/17183/19)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В за участю секретаря судового засідання Новікової К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 25 573 грн 12 коп,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозрілу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "К.Енерго" про повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 25 573 грн 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати за договором №320972 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2010 року.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №910/17183/19 передана до провадження судді Зекунова Е.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з перебуванням у провадженні судді Зекунова Е.В. справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі 905/1965/19 (910/17183/19) за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.03.2020 року.

У відзиві на позов від 28.02.2020 відповідач пояснив, що за даними бухгалтерського обліку Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» підтверджується заборгованість перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №320972 від 01.03.2010 у сумі 25 573 грн 12 коп та визнав вимоги в повному обсязі.

25.02.2020 у судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належними чином.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між виробничим підрозділом Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №320972 (№ПЗ/УЦОП-10958/НЮ) (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 2.2.1. та 2.2.3. договору відповідач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору та у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва повідомлювати про зміну тарифів.

Позивач, відповідно до пункту 2.3.1. договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Додатком № 1 до Договору Сторони погодили обсяги постачання теплової енергії Абоненту.

Згідно п. 8.1 договору сторонами визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди Сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1 Договору; ліквідації Сторін (п. 8.2 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 Договору).

Порядок розрахунків сторони погодили додатком № 4 до договору, яким передбачено, що «Абонент» до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Позивачем, на рахунок Відповідача було перераховано грошові кошти за теплову енергію згідно Договору№320972 у розмірі 25576,12 грн.

Згідно рішення Київської міської ради від 20.06.2017 № 439/2661 та рішення від 24.04.2018 №517/4581 Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 припинено. Відтак, з 01.05.2018 комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

30.04.2018 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду про розірвання договору від 01.03.10 №320972 (№ПЗ/УЦОП-10958/НЮ).

Пунктом 1 додаткової угоди до Договору сторони узгодили, що договір розірвано з 30.04.2018, у зв'язку із чим, з вказаної дати припиняються зобов'язання Відповідача перед Абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії.

Актом звірки розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018, підписаного Відповідачем Ремез О.С. без заперечень, зафіксована заборгованості АТ «К.Енерго» перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" по Договору № 320972 на суму 25 576,12 грн.

З метою повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 25 576,12 грн. позивач звернувся до відповідача з листом №ПК/УЦОП-4/312 від 16.07.2018 із проханням повернути попередню оплату у зв'язку із укладенням договору з КП «Київтеплоенерго».

Однак, відповідач вказані лист залишив без відповіді та задоволення.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариство «К.Енерго» надмірно сплачених коштів у розмірі 25 576,12 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення АТ «Київенерго» та АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" вищевказаного договору було спрямоване на отримання останнім теплової енергії та одночасного обов'язку по здійсненню її оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Акт звіряння взаєморозрахунків за теплову енергію від 31.05.2018 підтверджує наявність заборгованості суб'єкта господарювання, її розмір та визнання боржником такої заборгованості.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписаний та скріплений печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми переплати в розмірі 25 573 грн 12 коп.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Водночас, суд зазначає, що у даному випадку між сторонами припинили існувати договірні відносини у зв'язку з укладенням додаткової угоди від 30.04.2018 про розірвання договору від 01.03.10 №320972 (№ПЗ/УЦОП-10958/НЮ), а відтак, до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 ЦК України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, а отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi вказаної норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення норм Цивільного та Господарського кодексів України зазначенні позивачем в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.

Враховуючи те, що укладений між сторонами договір було розірвано, матеріали справи не містять доказів наявності дійсних правових підстав для утримання відповідачем майна Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія".

Крім того, у відзиві на позов від 28.02.2020 відповідач пояснив, що за даними бухгалтерського обліку Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» підтверджується заборгованість перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №320972 від 01.03.2010 у сумі 25 573 грн 12 коп та визнав вимоги в повному обсязі.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО»

Згідно п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, згідно ст.1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 ст.4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019р. встановлений на рівні 1921,00грн.

Частиною 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, у розумінні ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір при поданні позовної заяви майнового характеру - стягнення суми у загальному розмірі 25 573 грн 12 коп., становив 1921,00 грн.

Як встановлено судом, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №2293737 від 04.11.2019 про сплату судового збору в сумі 2007,00грн.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Проте, відповідного клопотання під час розгляду справи позивачем суду не заявлено.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з таким клопотанням після винесення рішення по справі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 25 573 грн 12 коп - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "К.Енерго" (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове,вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії "Пасажирська компанія" (01032, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Симона Петлюри, будинок 21 А, код ЄДРПОУ 41022900) кошти у розмірі 25 573 грн 12 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 03 березня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов