вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.03.2020м. ДніпроСправа № 904/81/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Палій Ірини Геннадіївни, с. Недайвода, Криворізький район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 10 089,26 грн. за спожиті житлово - комунальні послуги.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Палій Ірини Геннадіївни заборгованість у розмірі 10 089,26 грн. за спожиті житлово - комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг.
Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (10 089,26 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було встановлено строк ухвалою суду від 08.01.2020 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020, відзив на позов не надав.
Поштові відправлення (ухвала суду) направлені за місцезнаходженням відповідача повертаються на адресу суду, як не вручені з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Крім того, господарським судом зроблено оголошення на сайті Судової влади України.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно приписів ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги вище викладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов'язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 05.02.2020 відкладено та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було встановлено строк ухвалою суду від 13.01.2020 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020, відзив на позов не надав.
Поштові відправлення (ухвала суду) направлені за місцезнаходженням відповідача повертаються на адресу суду, як не вручені з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Крім того, господарським судом зроблено оголошення на сайті Судової влади України.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно приписів ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги вище викладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов'язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 05.02.2020 відкладено та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було встановлено строк ухвалами суду від 08.01.2020 та від 05.02.2020 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 та від 05.02.2020, відзив на позов не надав.
Поштові відправлення (ухвала суду) направлені за місцезнаходженням відповідача повертаються на адресу суду, як не вручені з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Крім того, господарським судом зроблено оголошення на сайті Судової влади України.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно приписів ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг.
Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 526, 530, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України.
На підтвердження своїх вимог надає такі докази:
- копія договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Тернавському районі (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна) від 01.11.2013;
- копії актів здачі-прийняття робіт за березень 2017 - квітень 2019;
- копії рахунків за березень 2017 - квітень 2019;
- копія претензії № 1704 від 26.06.2019.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.11.2013 між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" (далі - позивач, управитель) укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Тернівському районі (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна), згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" перейшли функції управителя та надавача послуг з утримання, зокрема, будинку №56 по вул. С. Колачевського (вул. 23 Лютого) у м. Кривому Розі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у житловому будинку №56 по вул. С. Колачевського у м. Кривому Розі знаходиться нежитлове приміщення №73, загальною площею 229,2 кв.м, орендарем якого є відповідач.
Договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не укладався.
Так, позивачем було надано відповідачеві послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території на загальну суму 9 836,22 грн. за період з 01.03.2017 по 30.04.2019
Позивач направив на адресу відповідача претензію № 1704 від 26.06.2019 з вимогою сплатити заборгованість у загальному розмірі 18 976,30 грн., надіслати відповідь на претензію та підписати акти виконаних робіт і акти звірки взаєморозрахунків.
Проте, відповідач вимоги викладені у претензії не виконав, відповіді не надав.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх обов'язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 9 836,22 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).
За приписами ч.2 ст.3, ст.19 Закону суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.
Відповідно до ст.1 Закону управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, системний аналіз вказаних норм дає дійти висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди управителя.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 25.11.2014р. у справі №3-184гс14.
Щодо суми основного боргу
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем докази сплати суми заборгованості не надано. Отже, сума основного боргу підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем, а саме, 9 836,22 грн.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 135,01 грн. за період з 14.07.2019 по 27.12.2019 та інфляційні втрати у розмірі 118,03 грн. за період з серпня 2019 по листопад 2019.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 135,01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 118,03 грн. підлягають задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Палій Ірини Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , серія та номер паспорту НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр. 5-й Зарічний, 8А, ЄДРПОУ 37861681) - 9 836,22 грн. - основного боргу, 135,01 грн. - 3 % річних, 118,03 грн. - інфляційних втрати та 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020
Суддя В.Г. Бєлік