вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6266/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Пацан А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Келембет Ольги Володимирівни, м. Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця Скоробогатко Дениса Олександровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення основного боргу, пені, штрафних санкцій, 3% річних в загальній сумі 139 669,56 грн
Представники:
від позивача: Асатрян Є.М., посвідчення №ЗП001374 від 31.07.2017, ордер серія ЗП №77249 від 01.09.2019
від відповідача: Скоробогатко Д.О., паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 25.03.2005
Фізична особа-підприємець Келембет Ольга Володимирівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скоробогатко Дениса Олександровича (далі - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 100 000,00 грн; пені в сумі 13 814,48 грн; штрафних санкцій в сумі 24 567,16 грн; 3% річних в сумі 1 287,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1 поставки товару від 15.05.2018 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23.01.2020 о 10:40 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 відкладено судове засідання на 12.02.2020.
В судове засідання, призначене на 12.02.2020, представник позивача не з'явився, 12.02.2020 від позивача електронною поштою надійшло клопотання б/н від 12.02.2020 про перенесення судового засідання, в якому позивач повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу, на підтвердження чого долучив докази погашення заборгованості, а саме: копії платіжних доручень №436 від 05.02.2020 на суму 10 000, 00 грн, №381 від 29.10.2019 на суму 12 835, 82 грн, №429 від 24.01.200 на суму 20 000,00 грн, №412 від 20.12.2020 на суму 10 000, 00 грн, №440 від 11.02.2020 на суму 70 000, 00 грн.
Представник відповідача в засідання з'явився, підтвердив оплату основного боргу, заперечив проти стягнення пені, штрафних санкцій та 3% річних, не заперечував проти задоволення клопотання позивача про перенесення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 відкладено розгляд справи на 26.02.2020.
В судовому засіданні 26.02.2020 оголошено перерву до 02.03.2020.
Представник позивача в судове засідання 02.03.2020 з'явився, позовні вимоги підтримала, надала додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів. Суд долучив надані представником позивача документи та докази до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 02.03.2020 з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 02.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа-підприємець Келембет Ольга Володимирівна (позивач) 26.07.2019 здійснила поставку Фізичній особи-підприємцю Скоробогатко Денису Олександровичу (відповідач) товару загальною вартістю 122 835,82 грн, що підтверджується видатковою накладною №72 від 26.07.2019 та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем склалися взаємовідносини, які характерні для поставки.
Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, з огляду на приписи ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, Товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №72 від 26.07.2019 мав бути оплачений відповідачем 26.07.2019.
Проте відповідач, станом на дату звернення позивача з позовом до суду (23.12.2019) розрахунок за поставлений товар здійснив частково - в сумі 22835,82 грн., та з порушенням строку, визначеного ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, що підтверджується платіжними дорученнями №381 від 29.10.2019 на суму 12 835,82 грн, №412 від 20.12.2019 на суму 10 000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.12.2019 склала 100 000,00 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №1 поставки товару від 15.05.2018 в частині розрахунку за отриманий товар та просить суду стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 100 000,00 грн; пеню в сумі 13 814,48 грн; штрафні санкції в сумі 24 567,16 грн; 3% річних в сумі 1 287,92 грн, що і є причиною виникнення цього спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати товару.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Судом встановлено, що строк оплати товару є таким, що настав 26.07.2019.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23.12.2019 становила 100 000,00 грн.
Після 23.12.2019 відповідач сплатив основний борг в сумі 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 24.01.2020 на суму 20 000,00 грн, №436 від 05.02.2020 на суму 10 000,00 грн, №440 від 11.02.2020 на суму 70 000,00 грн.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи сплату відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи, провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого Товару, позивач, керуючись ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував 1 287,92 грн. 3% річних (за загальний період прострочення з 10.08.2019 по 10.12.2019).
Враховуючи, що позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що відповідачем допущено порушення строків розрахунків за поставлений Товар, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково - в сумі 1 196,46 грн., оскільки по-перше, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, по-друге, позивачем невірно визначена кількість днів в заявленому періоді нарахування 3% річних з 30.10.2019 по 10.12.2019 (позивачем зазначена кількість днів 52, в той час, як в заявленому періоді кількість днів становить 41).
Посилання позивача, що поставка товару за видатковою накладною №72 від 26.07.2019 здійснювалась відповідно до умов договору №1 поставки товару від 15.05.2018, та відповідно звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу в сумі 24 567,16 грн. та пені в сумі 13 814,48 згідно з п. 7.2. зазначеного Договору, суд вважає безпідставним, виходячи з такого.
По-перше, як вбачається з тексту наданого позивачем договору №1 поставки товару від 15.05.2018 (надалі - Договір), сторонами якого зазначені позивач (постачальник) та відповідач (покупець), постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари, визначені в рахунку і накладній, іменовані далі товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Ціна, кількість і асортимент товару визначаються сторонами в Заявках на кожну партію товару і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Проте доказів оформлення, направлення відповідачем заявки на відповідну партію товару позивач не надав.
По-друге, в наданих позивачем первинних бухгалтерських документах, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з поставки Товару, а також його оплати (видаткова накладна №72 від 26.07.2019, рахунок на оплату №71 від 16.07.2019, платіжні доручення №381 від 29.10.2019, №412 від 20.12.2019, від 24.01.2020, №436 від 05.02.2020, №440 від 11.02.2020) відсутнє посилання, як на підставу їх складання, на договір №1 поставки товару від 15.05.2018.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення стягнення штрафу в сумі 24 567,16 грн. та пені в сумі 13 814,48 згідно з п. 7.2. зазначеного Договору, задоволенню не підлягають.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2019 між адвокатом Асатрян Єлизаветою Миколаївною та фізичною особою-підприємцем Келембет Ольгою Володимирівною укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.1.1. якого замовник доручив, а адвокат зобов'язався надати замовнику правову (правничу) допомогу з будь-яких питань, в тому числі, але не виключно, захисту порушених прав і інтересів замовника з питань його господарської діяльності, та інше, в будь-яких судах, органах нотаріату, всіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до акту здачі-прийняття наданих послуг від 20.12.2019, в період з 01.09.2019 по 20.12.2019 адвокат надав, а замовних одержав правову (правничу) допомогу, передбачену ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час вирішення спору, що виник з господарських відносин між ФОП Келембет Ольгою Володмирівною та ФОП Скоробогатко Денисом Олександровичем, пов'язаних зі стягненням заборгованості за договором поставки №1 від 15.05.2018:
- ознайомлення з документами та матеріалами, судовою практикою - 1 година - 2000 грн;
- складання претензії ФОП Келембет по стягненню суми заборгованості - 1 година - 2000 грн;
- складання позовної заяви ФОП Келембет до ФОП Скоробогатко по стягненню суми заборгованості - 2 години - 4000 грн;
- складання клопотання про забезпечення позову - 1 година - 2000 грн.
Отже, адвокатом були виконані роботи за договором на суму 10 000,00 грн та витрачено 5 годин роботи.
Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 7 245,42 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Келембет Ольги Володимирівни до Фізичної особи-підприємця Скоробогатко Дениса Олександровича в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скоробогатко Дениса Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Келембет Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 196,46 грн (одна тисяча сто дев'яносто шість гривень 46 копійок) 3% річних, 1 517,94 грн (одна тисяча п'ятсот сімнадцять гривень 94 копійки) судового збору, 7 245,42 грн (сім тисяч двісті сорок п'ять гривень 42 копійки) витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.03.2020
Суддя А.Є. Соловйова