вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.03.2020м. ДніпроСправа № 904/2975/19
За скаргою: Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на дії державного виконавця головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулікової Альони Олександрівни (вх. № 7371/20) у справі
за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості у розмірі 32783624, 23 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Копань В.В.
Представники:
від позивача: Вагнер Д.В. дов №1-2268 від 23.01.2020 адвокат
від скаржника: Бондаренко О.В. дов.№ 6342/01 від 27.12.2019 представник
від державного виконавця головного державного Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не з'явився
13.02.2020 через канцелярію суду від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшла скарга на дії державного виконавця головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулікової Альони Олександрівни, в якій скаржник просить:
- визнати незаконними дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2020 ВП № 60966746 на рахунках Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відкритих в Акціонерному товаристві "Кристалбанк", МФО 339050: № НОМЕР_1 та НОМЕР_3;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулікової Альони Олександрівни про арешт коштів боржника від 20.01.2020 ВП № 60966746.
Скарга обґрунтована таким.
20.01.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куліковою Альоною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП №60966746 на рахунках Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відкритих в Акціонерному товаристві "Кристалбанк", МФО 339050: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
Скаржник зазначає, що Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" під номером особистого запису в реєстрі 222, на підставі наказу Мінрегіону від 01.11.2018 № 292.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Скаржником було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листи № 566/09 від 28.01.2019, № 567/09 від 28.01.2019 про зупинення вчинення будь-яких виконавчих дій та лист № 691/09 від 01.02.2019 про зняття арешту та зупинення вчинення будь-яких виконавчих дій.
23.03.2017 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оголошення про порушення справи про банкротство опубліковано на офіційному сайті Вищого господарського суду України 24.03.2017.
18.01.2019 прийнято Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна.", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна.
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 10.05.2018 № 358-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" АТ "Криворізька теплоцентраль" включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації.
30.10.2018 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі про банкрутство АТ "Криворізька теплоцентраль" закрито провадження у справі.
16.01.2019 Кабінетом міністрів України прийнято розпорядження № 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності", яким продовжено приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті у 2018 році.
Відповідно до додатку до розпорядження № 36-р, АТ "Криворізька теплоцентраль" включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
Відповідно до пункту 10 частини 9 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги.
Скаржник вважає, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куліковою Альоною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП №60966746 незаконно, оскільки АТ "Криворізька теплоцентраль" включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
Згідно пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відтак, постанова про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП №60966746 була винесена передчасно з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на дії державного виконавця головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кулікової Альони Олександрівни (вх. № 7371/20) прийнято до розгляду. Призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 25.02.2020.
25.02.2020 представник скаржника подав документи для долучення до матеріалів справи, а саме:
- адвокатський запит до Прем'єр міністру України від 04.02.2020;
- відповідь на адвокатський запит від 12.02.2020;
- адвокатський запит до Фонду державного майна України від 04.02.2020;
- відповідь на адвокатський запит від 17.02.2020.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 судове засідання відкладено на 04.03.2020.
04.03.2020 представник позивача подав заперечення на скаргу, в яких зазначає, що відповідно до частини 1 статті Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
По справі № 904/2975/19 було задоволено позовні вимоги позивача до скаржника за період січень - квітень 2019.
Відтак, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" чітко передбачено період утворення такої заборгованості, який є граничним. Інших періодів, ніж визначено у самому Законі, ним не передбачено.
Також, позивач зазначає, що частиною 5 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб'єктівгосподарювання подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об'єктів права державної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об'єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 10 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає, що державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об'єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об'єктів права державної власності до переліків об'єктів, що підлягають приватизації, Фонд державного майна України має включити такі об'єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
Відтак, включення скаржника до зазначеного реєстру у 2019 році, не означає його автоматичну пролонгацію на наступний рік, оскільки нормами Закону чітко передбачено, що такий перелік об'єктів складається на кожний рік окремо.
Так як 2019 рік минув, а на початку 2020 року у державного виконавця не було відповідних доказів, що передбачали би включення АТ "Криворізька теплоцентраль" до переліку об'єктів малої або великої приватизації відповідно до включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, останнім правомірно винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.
У судові засідання 04.03.2020 представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився.
Відповідно до пункту 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до частини першої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 342 Господарського процесуального кодексу України).
Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надіслано 13.02.2020 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 про призначення до розгляду скарги на дії ВДВС.
Однак, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ніяких пояснень с приводу скарги на дії ВДВС не надав.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Згідно з приписами статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Беручи до уваги наведене вище, враховуючи предмет спору, характер процесу, а також з метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду скарги та отримання від сторін пояснень/заперечень у справі для повного та об'єктивного вирішення скарги, суд дійшов висновку про необхідність відкладення слухання скарги в межах розумного строку на 04.03.2020.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Щодо посилань скаржника на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
По справі № 904/2975/19 було задоволено позовні вимоги позивача до скаржника за період січень - квітень 2019.
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Відтак, пункт 10 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується до правовідносин сторін у цій справі, оскільки за рішенням було стягнуто заборгованість, яка утворилась у 2019 році.
Щодо посилань скаржника на Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", суд зазначає таке.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Приписами ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Суд погоджується з доводами скаржника про те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р, яким затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності не скасовує і не змінює розпорядження Кабінету Міністрів України № 358-р від 10.05.2018. Тому процедура приватизації, відповідно до ч. 6. ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних і комунальних підприємств" може бути припинена лише на підставі рішення органу приватизації
Однак, частиною 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів боржника діяв відповідно до Закону та в межах повноважень задля реального виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що наявність підстав для зупинення провадження у виконавчому провадженні не тягне за собою в якості безумовного наслідку зняття арешту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 908/2559/17).
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на дії державного виконавця головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулікової Альони Олександрівни.
Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання незаконними дій головного державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2020 ВП № 60966746 на рахунках Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відкритих в Акціонерному товаристві "Кристалбанк", МФО 339050: № НОМЕР_1 та НОМЕР_3 та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулікової Альони Олександрівни про арешт коштів боржника від 20.01.2020 ВП № 60966746.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статей 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 10.03.2020
Суддя Я.С. Золотарьова