04.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5934/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач),
суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 (суддя Владимиренко І.В.; повний текст підписано 26.01.2020) у справі № 904/5934/17
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод», м. Нікополь, Дніпропетровської області, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бершадського Сергія Миколайовича звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області, в межах справи про банкрутство, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований набуттям спірного майна відповідачами внаслідок укладення недійсного правочину, що встановлено судовим рішенням, наслідком чого є витребування такого майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі № 904/5934/17, в тому числі, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» майно, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: верстат горизонтально-розточний 2Е-656 - 1 шт., верстат зубофрезерний модель Р3200 (зав.21656) - 1 шт., зубофрезерний верстат модель 5А283 - 1 шт., верстат РТ-40 - 1 шт. та токарно-винторізний верстат 165 - 1 шт.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована незаконним набуттям права власності на спірне майно ОСОБА_1 , яке в подальшому передане до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод».
Висновок про незаконність набуття відповідачами спірного майна, ґрунтується на ухвалі господарського суду від 21.03.2018, що набрала законної сили у справі № 904/5934/17, якою визнаний недійсним правочин щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» спірного майна на користь ОСОБА_1 , що за переконанням місцевого господарського суду свідчить про інформованість відповідачів у даній справі стосовно наявності перешкод для передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод».
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» і ОСОБА_1 звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами в яких просять скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі № 904/5934/17 в частині задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» про витребування майна з чужого незаконного володіння та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» мотивована безпідставним застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірне майно перебувало у власності ОСОБА_1 за чинним на час його передачі у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» договором, тому визнання такого правочину в подальшому недійсним не може свідчити про недобросовісність набуття цього майна товариством.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» посилається на відсутність доказів вибуття спірного майна з власності позивача поза його волею, оскільки рішення про відчуження майна прийняте загальними зборами позивача, а умови договору міни від 02.10.2015 не містять ознак фіктивності чи економічної невигідності для позивача.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» вважає себе добросовісним набувачем спірного майна, а матеріалами справи не доведено наявність визначених положеннями статті 388 Цивільного кодексу України підстав на витребування майна від добросовісного набувача.
ОСОБА_1 з тих же підстав вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, а крім іншого, посилаючись на укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» договір міни від 02.10.2015, за яким він отримав у власність спірне майно, заперечує пред'явлення до себе віндикаційного позову з визначених положеннями статті 388 Цивільного кодексу України підстав, оскільки позивачем не доведено вибуття спірного майна поза волею його власника.
Крім того, на момент передачі спірного майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» не існувало рішення про визнання недійсним договору міни від 02.10.2015 і з огляду на презумпцію правомірності правочину, скаржники вважають себе добросовісними набувачами.
В своїх апеляційний скаргах скаржники звертають увагу на неправильний розрахунок судового збору, що підлягає сплаті за пред'явлення віндикаційного позову в межах справи про банкрутство, який відповідно до підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», на момент пред'явлення позову у даній справі становив 3842,00 грн, в той час як оскаржуваною ухвалою зі скаржників на користь позивача стягнено по 11712,30 грн з кожного.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Орджонікідзевський рудоремонтний завод», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільному відзиві на апеляційні скарги заперечили щодо їх задоволення, просили оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
У відзиві кредитори зазначили, що договір міни від 02.10.2015 у судовому порядку визнаний недійсним, тому в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України він вважається недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим посилання ОСОБА_1 на наявність такого договору, як підставу добросовісності набуття ним спірного майна, вважають безпідставними.
Кредитори також заперечують доводи скаржників, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» не знало і не могло знати про існування перешкод щодо внесення у статутний капітал товариства спірного нерухомого майна, оскільки ОСОБА_1 є засновником товариства з часткою 90,87%, а спірне майно ним внесене під час заснування самого товариства. Таким чином, кінцевий бенефіціарний власник Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівельний завод», який його заснував і займав посаду директора знав, що спірне нерухоме майно придбане за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати.
Посилання скаржників на наявність волі боржника щодо відчуження спірного майна, кредитор вважає безпідставними, оскільки протилежне встановлено Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у даній справі № 904/5934/17.
Доводи скаржника щодо помилкового визначення розміру судового збору кредитори вважають необґрунтованими, оскільки помилково визначена сума судового збору не може бути підставою для скасування судового рішення.
Боржник та інші учасники провадження у справі № 904/5934/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» відзив та пояснення щодо апеляційної скарги не надали.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. відкрито провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі № 904/5934/17.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник Приватного акціонерного товариства «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» і ліквідатор боржника заперечили проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 19.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» уклало 02.10.2015 з ОСОБА_1 договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 791.
Відповідно до умов договору міни Товариство з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» зобов'язалося в обмін на належну ОСОБА_1 частину статутного капіталу товариства, передати у власність ОСОБА_1 належне товариству рухоме майно, а саме: верстат горизонтально-розточний 2Е-656 - 1 шт., верстат зубофрезерний модель Р3200 (зав. 21656) - 1 шт., зубофрезерний верстат модель 5А283 - 1 шт., верстат РТ-40 - 1 шт., токарно-винторезний верстат 165.
Належність ОСОБА_1 . 707/1000 (семисот семи тисячних) частин статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» підтверджується статутом товариства.
Пунктом 7 Договору міни передбачено, що балансова вартість рухомого майна складає 1561640,00 грн.
В подальшому ОСОБА_1 виступив засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» та передав до його статутного капіталу рухоме майно, яке отримав за вищевказаним договором міни.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2017 порушено провадження у справі № 904/5934/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод».
В межах справи №904/5934/17 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» пред'явив позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору міни від 02.10.2020.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 у справі № 904/5934/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у даній справі, позов ліквідатора задоволено та визнано недійсним договір міни від 02.10.2015.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в межах справи про банкрутство звернувся із заявою про витребування переданого за договором міни 02.10.2015 майна з чужого незаконного володіння.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинним на момент пред'явлення позову у даній справі) господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Згідно із частинами 1, 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
З метою повернення майна до ліквідаційної маси банкрута, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» звернувся в межах справи про банкрутство № 904/5934/17 до відповідачів з віндикаційним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частинами 1, 3 статті 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним.
Положеннями статті 388 Цивільного кодексу України визначені обставини за наявності яких власник має право витребувати майно у добросовісного набувача.
Скаржники зазначають, що вони є добросовісними набувачами спірного майна, а передбачені положеннями статті 388 Цивільного кодексу України обставини, із наявністю яких законодавець пов'язує право власника на витребування майна від добросовісного набувача, відсутні.
Зазначені твердження скаржників спростовуються встановленими господарським судом обставинами і матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Недійсність укладеного 02.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» і ОСОБА_1 договору міни, за яким останній став власником спірного майна, встановлено набравшим законної сили судовим рішенням - ухвалою господарського суду від 21.03.2018 у справі № 904/5934/17.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» волі на відчуження спірного нерухомого майна, через визнання недійсним договору міни.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, враховуючи встановлену судовим рішенням недійсність вищевказаного правочину і законодавчо визначений момент недійсності правочину, апеляційний господарський суд доходить висновку, що під час передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» спірного майна, ОСОБА_1 не мав на це майно права власності і не мав права його відчужувати, а товариство, як набувач, не могло про це не знати, оскільки ОСОБА_1 є учасником товариства, за таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "Січеславський машинобудівний завод" не має ознак добросовісного набувача.
Враховуючи відсутність у скаржників ознак добросовісного набувача, до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 388 Цивільного кодексу України, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов на підставі статті 387 Цивільного кодексу і витребував спірне майно з чужого незаконного володіння.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржників щодо помилковості висновків місцевого господарського суду під час розгляду справи про визнання недійсним договору міни від 02.10.2015, оскільки цим доводам надана оцінка Верховним Судом під час касаційного перегляду справи, тому обставини встановлені господарським судом у справі про визнання недійсним правочину, у якій брали участь ті самі особи, що і у даній справі, мають преюдиційний характер і не потребують доведення.
Посилання ОСОБА_1 на безпідставність звернення до нього із віндикаційним позовом на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відповідно до встановлених обставин справи він не є добросовісним набувачем спірного майна, а майно витребуване із чужого незаконного володіння на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржників щодо необґрунтованого стягнення з них по 11712,30 грн сплаченого позивачем судового збору, оскільки резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить таких висновків.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду в оскаржуваній частині зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі № 904/5934/17 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі № 904/5934/17 в частині задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» Бершадського С.М. до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеславський машинобудівний завод» про витребування майна з незаконного чужого володіння - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.03.2020.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Судді Л.А. Коваль
А.Є. Чередко