03.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3483/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.
Секретар судового засідання: Охота В.В.
Представники сторін:
від позивача: Семенов С.В., ордер №1779/000036 від 28.12.2019 р., адвокат;
від відповідача: Скиба О.С., довіреність №405/ПУ/2020 від 31.12.2019 р., адвокат.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019р., повний текст ухвали складено 16.12.2019, суддя Золотарьова Я.С. у справі №904/3483/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 891 076,62 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Компанія "ДТЕК "Павлоградвугілля", яким просить суд стягнути заборгованість у розмірі 891 076, 62 грн, з яких: основний борг у розмірі 848 644, 40 грн та пеню у розмірі 42 432, 22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого обладнання.
22.10.2019 від позивача надійшла до суду першої інстанції заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 1 028 809,12 грн, з яких: основний борг - 848 644,40 грн, пеня - 42 432,22 грн, 3 % річних - 44 461,16 грн та інфляційні втрати - 92 671,96 грн.
11.11.2019 від позивача надійшла заява про доповнення позовних вимог, в якій він просив суд доповнити позовні вимоги вимогою про визнання третейської угоди (у вигляді третейського застереження) викладену в розділі 7 Договору постачання №3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 такою, що є не чинною.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019р. у справі №904/3483/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" залишено без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.
Так, Господарський суд констатував, що позивачем не здійснено необхідних дій на реалізацію третейської угоди, а саме: не направлено відповідачу вимогу про розгляд спору у третейському суді, а також не здійснені, передбачені третейським застереженням дії, спрямовані на формування третейського суду. При цьому можливість реалізувати третейське застереження не втрачена.
Також зазначив, що підстави для визнання третейської угоди, викладеної у спірному договорі, недійсною або такою, що втратила чинність, відсутні; неможливість виконання вказаної третейської угоди судом не встановлена.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати ухвалу суду, направити справу на продовження розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права; крім того, господарський суд Дніпропетровської області неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи; також судом першої інстанції недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також мають місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної оцінки тому, що Позивачем сплачено судовий збір як за подання позовної заяви, так і за подання заяви про збільшення позовних вимог, належні докази (оригінали квитанції про сплату судового збору у розмірі 13 650, 0 грн. та 2 057, 0 грн. відповідно, а всього на суму 15 707 грн.) додані Позивачем до заяв. Замість залишення без руху зави Позивача про доповнення позовних вимог та встановлення строку на усунення недоліків, суд першої інстанції необґрунтовано визначив неповну сплату судового збору за подання додаткової вимоги, як підставу для залишення позову без розгляду, всупереч положенням ст. 226 ГПК України, яка таких підстав не передбачає.
Вважає, що заява Позивача про доповнення позовних вимог вимогою про визнання третейської угоди (у формі третейського застереження) не чинною у зв'язку з її не виконуваністю не є матеріальною вимогою, оскільки нею оспорюється дійсність правочину, тобто така заява стосується саме зміни (доповнення) предмету позову, і одночасно не є підставою позову. Підстави позову залишаються незмінними, ними є невиконання Відповідачем обов'язків щодо сплати за отриману продукцію та ігнорування всіх, без виключення, вимог Позивача щодо належного виконання умов Договору в частини сплати заборгованості.
Також зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 11.12.2019року, якою позов ТОВ «Схід-Сервіс» залишено без розгляду, вийшов за межі стадії підготовчого засідання, дослідивши докази та надавши оцінку їх належності, що суперечить положенням ст. 210 ГПК України, яка встановлює порядок дослідження доказів саме на стадії судового розгляду.
Дослідивши докази та надавши їм оцінку у нарадчій кімнаті під час винесення ухвали про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції суттєво зменшив обсяг можливостей та засобів захисту і відновлення порушеного права Позивача, позбавивши його можливості у судовому розгляді довести належність та допустимість наданих доказів, підтвердивши їх показаннями свідків або іншими письмовими доказами.
Зауважує, що Позивач категорично не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності передачі спору на вирішення третейського суду, та вважає третейську угоду не чинною у зв'язку з неможливістю її виконання.
Вважає, що викладені в розділі 7. Договору між сторонами положення про третейську угоду (третейське застереження), не є чинним, оскільки Відповідач своїми діями унеможливив врегулювання спору в третейському суді «ad hoc».
Положення Договору щодо застосування третейської угоди (викладеної у вигляді третейського застереження) не можуть бути використані для вирішення спору між сторонами у зв'язку з неможливістю виконання (неефективністю) третейської угоди в частині формування складу суду «ad hoc» та розгляду спору таким судом, оскільки Відповідач ухиляється від будь-якого письмового спілкування з Позивачем, в тому числі, від участі в формуванні складу третейського суду, проігнорувавши цим вимогу Позивача про третейський розгляд спору.
Всі звернення ТОВ «Схід-Сервіс» щодо врегулювання невиконання зобов'язань (заборгованості) за Договором з боку ПрАТ «Компанія «ДТЕК «ПАВЛОГРАДВУГУЛЛЯ» проігноровані та залишені без будь-якої відповіді.
Таким чином, невиконання Відповідачем обов'язків, передбачених Договором поставки №3925-ПУ-УМТС від 09 лютого 2017 року, як в частині уникання від здійснення розрахунків за поставлене обладнання, що призвело до утворення заборгованості, так і ухиляння Відповідачем від формування складу третейського суду (у відповідь на вимогу про третейський розгляд спору), призвело до унеможливлення врегулювання спору про стягнення з Відповідача заборгованості шляхом третейського розгляду.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити останню без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Так, зокрема відповідачем зазначено, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), відповідач звернувся до суду із запереченнями проти вирішення спору в господарському суді, судом така угода не визнана недійсною, такою, що втратила чинність, та не встановлено неможливості виконання третейської угоди, суд абсолютно вірно застосував п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідачем зазначено щодо не отримання від позивача листа №39 від 10.06.2019р, та відсутності в матеріалах справи доказів щодо надіслання останнього.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чус О.В., суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.02.2020.
11.02.20 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.20 р. на 12:30 год.
03.03.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
09.02.2017 між Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" (Постачальник) укладено договір поставки № 3925-ПУ-УМТС (надалі - договір).
У пункті 7.5 договору сторони погодили, що всі спори, що виникають між сторонами у зв'язку із виконанням цього договору або стосуються його змін, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються у третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc").
Третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє в складі трьох третейських суддів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами в порядку, передбаченому в пункті 7.9 даного договору (п. 7.6 договору).
Пунктом. 7.7 договору передбачено, що місцезнаходження третейського суду для розгляду конкретного спору сторони визначають у кожному конкретному випадку, при порушенні третейського розгляду.
Згідно із п. 7.8 договору третейський розгляд порушується за допомогою вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору до даному договору.
За умовами п. 7.9 договору склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується в наступному порядку. Одного третейського суддю обирає позивача, вказавши інформацію про нього, згідно п. 7.10 даного договору і Закону України "Про третейські суди", у своїй вимозі. Другий третейський суддя обирається відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. У своєму повідомленні позивачу про призначення третейського судді відповідач вказує інформацію про нього, згідно із п. 7.10 даного договору та Закону України "Про третейські суди". Третій третейський суддя, що виступає в якості голови, обирається двома вибраними третейськими суддями протягом 30 календарних днів з моменту обрання другого третейського судді, з урахуванням вимог п. 7.10 даного договору і Закону України "Про третейські суди". У випадку недосягнення згоди у виборі третього третейського судді протягом вказаного строку такого третейського суддю визначає компетентний орган за письмовим запитом однієї із сторін. Відвід судді може бути заявлений тільки в випадку якщо існують обставини, що викликають обґрунтовані сумніви відносно його безсторонності або незалежності, або якщо він не має відповідної кваліфікації. Сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді тільки у випадку, якщо обставини, що є підставою для відводу визначеного або обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення або обрання.
Відповідно до умов п. 7.13 договору рішення третейського суду для розгляду конкретного спору є остаточним та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених законодавством України. Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення третейського суду. Сторони приймають всі необхідні заходи з метою забезпечення виконання рішення третейського суду для розгляду конкретного спору. Примусове виконання рішення третейського суду для конкретного спору може вимагатися у компетентному державному суді.
У п. 7.14 договору сторони погодили, що процедура і правила, яких необхідно дотримуватись в ході третейського розгляду, визначаються Законом України "Про третейські суди" і даною третейською угодою.
Згідно з п. 6.15 договору умови даного договору, що містять відомості про найменування сторін їх місцезнаходження, місце і дату укладення Договору, є складовими частинами третейської угоди, викладеної у розділі 7 даного договору.
Враховуючи, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc") та від відповідача до початку розгляду справи по суті надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, судом першої інстанції залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України cуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 3 Закону України "Про третейські суди" визначено, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст. 5 Закону України "Про третейські суди").
Згідно ст.12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
У пункті 7.5 договору сторони погодили, що усі спори, які виникають між сторонами у зв'язку з виконанням даного договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду і вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору.
Третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє в складі трьох третейських суддів (п.7.6 договору).
Згідно п.7.8 договору, третейський розгляд порушується за допомогою вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за цим договором.
За твердженням позивача, відповідно листа, який міститься в матеріалах справи №39 від 10.06.2019 (а.с. 168), позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про передачу даного спору на розгляд постійно діючого третейського суду.
В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на дану вимогу як і відсутні докази надіслання позивачем та отримання відповідачем вищезазначеної вимоги.
Позивачем не додано доказів, з яких би дійсно вбачалося та підтверджувалося надсилання відповідачеві вимоги №39 від 10.06.2019, оскільки з фіскального чеку Укрпошти та інформації з сайту Укрпошти щодо вказаного чеку (а.с.176,177) не вбачається пересилання саме вимоги №39 від 10.06.2019.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 2 та 3 до ст. 17 Закону України "Про третейські суди", формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку, зокрема, при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.
Згідно з п.7.9 договору, склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується в наступному порядку. Одного з третейських суддів обирає позивач, вказавши інформацію про нього, згідно п. 7.10 цього договору і Закону України "Про третейські суди", в своїй вимозі. Другий третейський суддя обирається відповідачем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. Третій третейський суддя, який виступає в якості голови, обирається двома обраними третейськими суддями, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту вибору другого третейського судді, з урахуванням вимог п.7.10. даного договору та Закону України "Про третейські суди".
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди у виборі третейського судді.
З вимоги, яка додана позивачем до матеріалів справи не вбачається вчинення дій з формування складу третейського суду в порядку визначеного п. 7.9 Договору.
Так, позивач посилається на те, що ним на адресу відповідача було направлено вимогу про третейський розгляд №39 від 10.06.2019 (арк.с.168), в якій позивач просить відповідача прискорити оплату заборгованості для можливості поставки продукції або передати спір на розгляд третейського суду, призначивши суддів згідно договору. У зв'язку з тим, що відповідач ухилився від створення третейського суду, позивачем було пред'явлено позов до господарського суду. Тому позивач вважає що третейська угода не може бути реалізована.
Колегією суддів не приймаються до уваги вказані доводи позивача, оскільки, як було встановлено вище, в матеріалах справи відсутні належні докази направлення вказаного листа на адресу відповідача. Крім того відповідач заперечує про його отримання.
Також, з листа №39 від 10.06.2019 не вбачається, що позивачем розпочато процедуру формування третейського суду, передбачену п. 7.9 договору, а також як доказ направлення відповідачу вимоги в порядку п. 7.8 договору, оскільки вказаний лист не містить вимоги про третейський розгляд спору та прізвища судді, якого обирає позивач для третейського розгляду.
За таких обставин, колегія суддів поділяє висновки місцевого суду, що позивачем не здійснено необхідних дій на реалізацію третейської угоди, а саме: не направлено відповідачу вимогу про розгляд спору у третейському суді, а також не здійснені, передбачені третейським застереженням дії, спрямовані на формування третейського суду. При цьому можливість реалізувати третейське застереження не втрачена.
Щодо заявлених позивачем доповнень позовних вимог про визнання третейської угоди (у вигляді третейського застереження), викладену в розділі 7 Договору постачання № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 такою, що є не чинною, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У розумінні норм господарського процесуального законодавства предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Доводи скаржника щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору, враховуючи викладені в заяві про зміну підстав позову вимоги, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки Закон України «Про судовий збір», яким визначені правові основи справляння судового збору, платники, об'єкти та розмір ставок, порядок оплати та підстави звільнення від сплати та повернення судового збору, не містить жодних виключень з загального правила, яке визначає об'єкт справляння судового збору (ст.3 Закон України «Про судовий збір»), в залежності від того, чи є додаткова/об'єднана з первісною майнова вимога похідною чи самостійною. Більш того, абз.2 ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» безпосередньо вказує, що у випадку звернення з новими позовними вимогами недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідними вимогами.
Так, виходячи з п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України предмет позову співвідноситься з позовними вимогами - обраним Позивачем способом судового захисту. Відповідно, зміна предмету позову опосередковується заявою про заміну первісно визначеного способу судового захисту на інший при збереженні підстав позовних вимог. У розглядуваному випадку, Позивач, зберіг незмінними як первісні підстави позову, так первісні вимоги в повному обсязі, що не є зміною останніх у розумінні ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, а доповнив свою позовну заяву новою позовною вимогою.
Між тим, з ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України вбачається можливість Позивача об'єднати пов'язані між собою (основні та похідні у тому числі) позовні вимоги лише при зверненні з позовною заявою - у самій позовній заяві. Подальше доповнення позовних вимог новими, хоча і пов'язаними з первісно заявленими позовними вимогами зі збереженням первісного предмету позову процесуальним законодавством не передбачено в принципі (незалежно від оплати судового збору по такій додатковій вимозі).
Вказана правова позиція викладена в постанові
Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що заява про доповнення позовних вимог про визнання третейської угоди (у вигляді третейського застереження) викладену в розділі 7 Договору постачання № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 такою, що є не чинною, є заявою про одночасну зміну і предмету, і підстав позову. А тому по своїй суті є окремим позовом, який може бути самостійним.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до вищезазначеної норми господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо:
1. Сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу;
2. Від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору у господарському суді;
3. Суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.
Крім того, суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві третейського суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в третейській угоді вказівки на місце проведення третейського розгляду чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певного третейського суду чи регламенту, за яким має здійснюватися третейський розгляд.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України наявні умови передбачені чинним процесуальним кодексом.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.07.2019 року у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 року у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 року у справі № 911/1696/18, від 01.04.2019 року у справі № 910/4272/18.
Судова колегія також звертає увагу сторін, що наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 25.06.2019 року у справі № 911/1696/18 та від 05.02.2019 року у справі №913/783/17).
До того ж, як вірно зазначив відповідач, Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абз. 7, 11 ст. 2, 3, п. 9 ст. 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.17 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо залишення позову у справі без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п.1 ст.6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст.6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Судові витрати.
Судові витрати, відповідно до положень ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 255, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019р. у справі №904/3483/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 10.03.2020р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна