проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" березня 2020 р. Справа № 917/1501/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
без повідомлення учасників справи,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (вх.№146 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., час проголошення рішення - 10:12год., дата складання повного тексту рішення - 04.11.2019, у справі №917/1501/19
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України, м. Полтава,
до Військової частини НОМЕР_1 , м. Полтава,
про стягнення грошових коштів
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава Міністерства оборони України звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 155 452, 39грн заборгованості на відшкодування коштів за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зустрічною перевіркою, яка проведена 23.03.2018 Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 кошти по відшкодуванню за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії протягом періоду, що підлягав зустрічній звірці, позивачу не перераховувались; всього сума заборгованості складає 155 452, 39грн. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 , між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави та Військовою частиною НОМЕР_1 протягом періоду, що підлягав зустрічній перевірці, угоди на відшкодування вартості комунальних послуг, використаних під час надання військовою частиною медичних послуг, не укладалось.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2019 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що обґрунтованими є доводи Військової частини НОМЕР_1 про відсутність боргових зобов'язань перед КЕВ м. Полтава за період з 01.01.2016 року по 22.09.2016.
Судом також встановлено, що протягом періоду з 01.01.2016 по березень 2018 року, між Військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави договори по відшкодуванню вартості комунальних послуг використаних під час надання військовою частиною медичних послуг не укладалися; позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 155 452, 39грн заборгованості на відшкодування коштів за спожиті житлово-комунальні послуги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю і стягнути кошти в сумі 155 452, 39грн на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до реєстру надходження коштів до Військової частини НОМЕР_1 за надання нею платних медичних послуг населенню за спірний період, підлягають відшкодуванню кошти у розмірі 155 452, 39грн за житлово-комунальні послуги та енергоносії, які споживала Військова частина НОМЕР_1 ; на думку апелянта, законодавець покладає обов'язок укладення даних договорів по відшкодуванню вартості комунальних послуг з відповідними квартирно-експлуатаційними органами на обидві сторони. Апелянт вважає, що відповідач ухилився від укладення даних договорів, у свою чергу, КЕВ м. Полтава також не було ініційовано укладання договорів з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Як зазначає апелянт, оскільки КЕВ м. Полтава укладала договори на користь Військової частини НОМЕР_1 , виникло зобов'язання між сторонами про відшкодування коштів за надані комунальні послуги, тому це призвело до збитків, які поніс позивач.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2019 у справі №917/1501/19 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 05.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 05.02.2020 для подання заяв і клопотань.
03.02.2020 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№975), зазначає, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не містять посилань, що саме військові госпіталі повинні укладати договори та перераховувати кошти як плату або відшкодування за спожиті житлово-комунальні послуги та електроносії; кошти, які Військова частини НОМЕР_1 отримала за оплату медичних послуг були використані на підставі затверджених кошторисних призначень для закупівлі медикаментів для хворих військовослужбовців строкової та контрактної служби, учасників АТО (ООС) та інших категорій. Відповідач вважає, що за період з 01.01.2016 по 22.09.2016 у нього не може бути боргових зобов'язань перед позивачем; і договори по відшкодуванню вартості комунальних послуг, використаних під час надання військовою частиною медичних послуг, не укладались.
З огляду на зазначене, просить апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2019 у справі №917/1501/19 - без змін.
Заяв і клопотань від учасників справи у встановлений судом строк не надходило.
Згідно матеріалів справи, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства надіслана учасникам справи; у матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення сторонам у справі ухвали суду (а.с.98-99).
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 23.03.2018 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області проведена зустрічна звірка в військовій частині НОМЕР_1 з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, про що складено довідку від 23.03.2018 № 08-23/69з.
У довідці зазначено таке:
"Відповідно до Атестатів військової частини НОМЕР_1 , дана військова частина перебуває на поточному забезпеченні в КЕВ м. Полтави.
По даних бухгалтерського обліку військової частини протягом періоду, що перевіряється, та станом на 01.03.2018 будівлі, споруди та земельні ділянки не обліковуються.
Крім того, за даними бухгалтерського обліку військової частини та фінансової звітності кошти на оплату комунальних послуг установи протягом періоду з 01.01.2016 по 31.03.2018 року не затверджувались, касові та фактичні видатки не проводились.
За даними бухгалтерського обліку В/ч А 3114 розрахунки з КЕВ м. Полтави проводяться за кредитом субрахунків 5111 "Внесений капітал у розпорядників бюджетних коштів" та 6611 "Зобов'язання за внутрішніми розрахунками розпорядників бюджетних коштів".
Згідно даних бухгалтерського обліку установи протягом періоду, що підлягав зустрічній звірці, загальна сума коштів, що надійшла до спеціального фонду військової частини НОМЕР_1 від хворих та інших військових формувань по оплаті наданих медичних послуг цим хворим та військовослужбовцям цих формувань за час їх перебування на лікуванні в установі складає 867 260, 54грн (2016 рік - 348 024, 12грн, 2017 рік - 464 670, 79грн, станом на 14.03.2018 - 54 565, 63грн).
Крім того, до спеціального фонду військової частини НОМЕР_2 надходили кошти по оплаті населенням консультативних медичних послуг.
Із загальної суми коштів, сплачених хворими та іншими військовими формуваннями за час їх та військовослужбовцями цих формувань перебування на лікуванні в установі, вартість наданих комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, теплопостачання, газопостачання, електроенергію) становить 155 452, 39грн (2016 - 52 255, 69грн, 2017 - 95 304, 60грн, станом на 14.03.2018 - 7 892, 10грн).
Зустрічною звіркою встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави кошти по відшкодуванню за спожити житлово-комунальні послуги та енергоносії під час надання установою медичних послуг населенню та військовослужбовцям іншими військовими формуваннями за час їх перебування на лікуванні протягом періоду, що підлягав зустрічній звірці, не перераховувалися. За даними бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 заборгованість перед Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави станом на 14.03.2018 в сумі фактичного споживання комунальних послуг за час перебування на лікуванні в установі населення та військовослужбовців іншими військових формувань не відображена.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 , між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави та військовою частиною НОМЕР_1 протягом періоду, що підлягав зустрічній перевірці, угоди на відшкодування вартості комунальних послуг використаних під час надання військовою частиною медичних послуг не укладались".
Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно довідки від 23.03.2018 № 08-23/69з, періодом, що підлягав перевірці, зазначено: з 01.01.2016 року по завершений місяць 2018 року.
Гарнізонний військовий госпіталь м. Полтави (військова частина НОМЕР_1 ) є лікувально-профілактичним закладом Збройних Сил України і підпорядкований начальнику Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
Установа фінансується за рахунок бюджетних коштів Міністерства оборони України.
Головним завданням установи є забезпечення потреб у медичному обслуговуванні особового складу Збройних Сил України та пенсіонерів Міністерства оборони України в кваліфікованій та частково спеціалізованій медичній допомозі.
Крім того, відповідно до Статуту установи предметами діяльності є:
- здійснення організаційно-методичного керівництва роботою структурних підрозділів установи, експертиза і управління якістю наданої медичної допомоги та платних послуг;
- надання невідкладної медичної допомоги хворим при гострих захворюваннях, травмах, отруєннях та інших нещасних випадках;
- кваліфіковане і в повному обсязі обстеження військовослужбовців та громадян, що звернулися до поліклініки установи;
- своєчасне та кваліфіковане надання амбулаторної медичної допомоги хворим у поліклініці, вдома лікарем загальної практики на закріпленій за ним ділянці;
- своєчасна госпіталізація і стаціонарне лікування хворих;
- консервативне і оперативне лікування хворих.
Діяльність установи і оплата праці здійснюється за рахунок коштів, отриманих з бюджету Міністерства оборони України та одержаних в результаті господарської діяльності за платні послуги населенню, за договорами від підприємств і організацій, комерційної та іншої діяльності, а також за рахунок коштів, або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних внесків (як компенсація вартості отриманих від установи медичних послуг), використовує у своїй діяльності принципи господарського розрахунку.
До довідки від 23.03.2018 № 08-23/69з додані реєстри надходження коштів до військової частини НОМЕР_1 за надання нею платних медичних послуг населенню за період 2016-2017 роки та станом на 14 березня 2018 року.
У доданих до довідки від 23.03.2018 № 08-23/69з реєстрах зазначені відомості щодо дати прибуття хворого, дати виписки, його прізвище та ініціали, загальна сума наданих медичних послуг, в тому числі, сума комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, теплопостачання, газопостачання та електроенергія).
Також у матеріалах справи міститься довідка КЕВ м. Полтави в тому, що згідно реєстру надходження коштів до військової частини НОМЕР_1 за надані нею платні медичні послуги військовослужбовцям інших військових формувань та населенню із загальної суми наданих платних медичних послуг частка використання комунальних послуг за період з 2016-2018 років складає 155 452, 39грн.
Згідно матеріалів справи, позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія про повернення коштів у розмірі 155 452, 39грн як таких, що КЕВ м. Полтави було виплачено за житлово-комунальні послуги та енергію, які споживала військова частина НОМЕР_1 , в інтересах якої діяло КЕВ м. Полтави.
У відповіді на претензію військова частина НОМЕР_1 зазначила про відсутність підстав для повернення військовою частиною Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави коштів за житлово-комунальні послуги та енергію, які споживала військова частина НОМЕР_1 .
Позивачем також надано для долучення до матеріалів справи копію договору про постачання електричної енергії №1153 від 20.11.2006, укладеного між ВАТ "Полтаваобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави (Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачу постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору (якщо сторони уклали такі додатки), що є його невід'ємними частинами.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Законом України "Про Збройні Сили України" визначено функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Відповідно до статті 10 цього Закону, Міністерство оборони України: здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час; тощо.
Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.
Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448 (надалі - Положення №448), визначає організацію та завдання квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України.
Організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.
Відповідно до пункту 1.3. Положення №448, основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є: забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; тощо.
Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України; територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління; квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини); квартирно-експлуатаційні служби військових частин.
КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності (пункти 2.1., 2.4. Положення №448).
Згідно матеріалів справи, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, та здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військової частини НОМЕР_1 - військового госпіталя, який є військово-лікувальним закладом Міністерства оборони України, що обслуговує як військовослужбовців та ветеранів військової служби, так і населення.
Пунктом 8.3. Положення №448 передбачено, що оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 8.7. Положення №448, КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями. Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ).
КЕВ (КЕЧ) відповідає за: встановлення та своєчасне доведення до військової частини лімітів споживання комунальних послуг та енергоносіїв у межах бюджетних асигнувань; контроль за споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв; своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні послуги та енергоносії в межах встановлених лімітів; корегування лімітів споживання військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв у разі змін у кошторисі МО України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються також Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У даному випадку зустрічною перевіркою було встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку установи відповідача протягом періоду, що підлягав зустрічній звірці, загальна сума коштів, що надійшла до спеціального фонду військової частини НОМЕР_1 від хворих та інших військових формувань по оплаті наданих медичних послуг цим хворим та військовослужбовцям цих формувань за час їх перебування на лікуванні в установі складає 867 260, 54грн; крім того, до спеціального фонду військової частини НОМЕР_2 надходили кошти по оплаті населенням консультативних медичних послуг.
Із загальної суми коштів, сплачених хворими та іншими військовими формуваннями за час їх та військовослужбовцями цих формувань перебування на лікуванні в установі, вартість наданих комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, теплопостачання, газопостачання, електроенергію) становить 155 452, 39грн (2016 - 52 255, 69грн, 2017 - 95 304, 60грн, станом на 14.03.2018 - 7 892, 10грн).
Спірні правовідносини виникли після проведення Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області 23.03.2018 зустрічної перевірки, якою встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 кошти по відшкодуванню за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії за період 2016-2017 роки та станом на 14.03.2018 позивачу не перераховувались за відсутності угоди між сторонами у справі про відшкодування вартості наданих комунальних послуг.
Судова колегія зазначає, що у період до 22.09.2019 діяло Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №689 від 10.10.2013, пунктом 12 якого визначено, що бюджетні установи, які не є платниками житлово-комунальних послуг, кошти, одержані від споживачів (гуртожитки, готелі, комендантські дільниці тощо) як плата за житлово-комунальні послуги, обліковують за видом 1.2.23 "Діяльність гуртожитків, готелів, надання місць для короткотермінового проживання" та перераховують у повному обсязі не рідше одного разу на місяць на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства оборони України за бюджетною програмою "Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ".
Однак, судова колегія зазначає, що даною нормою законодавства передбачено, що кошти, одержані від споживачів як плата за житлово-комунальні послуги, мали перераховуватись на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства оборони України за бюджетною програмою "Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ".
Проте, апелянт не надав суду доказів, що такий спеціальний рахунок Міністерства оборони України за бюджетною програмою "Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ" був його рахунком і саме позивачу відповідачем мали перераховуватись кошти як плата за житлово-комунальні послуги у період до 22.09.2016.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність доводів позивача щодо наявності у військової частини НОМЕР_1 боргових зобов'язань перед КЕВ м. Полтава за цей період.
23.09.2016 набрало чинності Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затверджене наказом Міністерства оборони України №400 від 03.08.2016, пунктом 12 якого визначено, що бюджетні установи, які не є платниками житлово-комунальних послуг, кошти, одержані від споживачів (діяльність гуртожитків, готелів, комендантських дільниць, засобів тимчасового розміщення і проживання тощо) як плата або відшкодування за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії, перераховують у повному обсязі не менше одного разу на місяць на рахунки відповідних квартирно-експлуатаційних органів на підставі укладених з ними договорів.
Тобто, законодавством чітко визначено підставу для перерахування коштів, одержаних від споживачів як плата або відшкодування за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії, на рахунки відповідних квартирно-експлуатаційних органів - укладений договір.
Однак, як вказує позивач і встановлено зустрічною перевіркою, договори по відшкодуванню вартості комунальних послуг, використаних під час надання військовою частиною медичних послуг станом на березень 2018 сторонами у справі не укладалися.
Пункт 12 Положення №400 від 03.08.2016 не покладає на жодну із сторін обов'язку щодо вчинення дій з укладення договору по відшкодуванню вартості комунальних послуг, як і не визначає обов'язкових умов (пунктів), які мають бути врегульовані договором. Тобто, законодавець тим самим надав можливість сторонам застосувати положення статті 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (статті 628 Цивільного кодексу України).
У спірних правовідносинах сторони не заперечують, що договори по відшкодуванню вартості комунальних послуг ними не укладались, тобто, не вчинили передбачених законодавством дій, які б (укладення договору) надавали підстави для застосування пункту 12 Положення №400 від 03.08.2016.
І безпідставними у даному випадку видаються доводи апелянта, що відповідач ухилився від укладення такого договору, оскільки доказів в обґрунтування зазначеного апелянтом відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не надано; матеріали справи, у тому числі і результати зустрічної перевірки, не встановлюють обставин ухилення відповідачем від укладення договору по відшкодуванню вартості комунальних послуг.
Як і матеріали справи не містять відомостей, що позивач вчиняв дії, спрямовані на укладення договору по відшкодуванню вартості комунальних послуг з 23.09.2016; в апеляційній скарзі апелянт підтверджує, що ним у свою чергу не було ініційовано укладання договору по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги військовою частиною НОМЕР_1 .
Однак, як стверджує позивач, він укладав договори про надання комунальних послуг і послуг зі споживання енергоносіїв в інтересах військової частини НОМЕР_1 (у матеріалах справи міститься лише копія договору про постачання електричної енергії №1153 від 20.11.2006, укладеного між ВАТ "Полтаваобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави (Військової частини НОМЕР_1 )), відтак, вважає, що зазначене зумовило виникнення між сторонами у справі зобов'язання про відшкодування відповідачем коштів за надані комунальні послуги, та що це призвело до збитків, які поніс позивач.
Судова колегія зазначає, що, по-перше, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, покладає на позивача обов'язок оформлення договорів про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями, а оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань. По-друге, апелянтом не доведено суду з посиланням на відповідну норму закону, що укладення КЕВ договорів про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями має наслідком автоматичного зобов'язання у військової частини перераховувати кошти, одержані від споживачів як плата або відшкодування за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії, на рахунки відповідних квартирно-експлуатаційних органів без укладення відповідного договору про відшкодування коштів за надані комунальні послуги.
Щодо доводів апелянта про невірне тлумачення судом першої інстанції норм чинного законодавства про стягнення збитків, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом статті 22 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Як вказує позивач, розмір коштів, які підлягають відшкодуванню за спожиті Військовою частиною А 3114 житлово-комунальні послуги та енергоносії, становить 155 452, 39грн; невідшкодування їх відповідачем призвело до збитків позивача.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України врегульовує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що положення статті 224 Господарського кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України застосовуються, коли учасник господарських відносин порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і відповідно, такий учасник повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено
Однак, у даному випадку позивачем не доведено, що відповідач взагалі допустив порушення господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; апелянт не навів суду жодної норми чинного законодавства, яка б зобов'язувала відповідача за наявності укладених із комунальними службами договорів в його інтересах автоматично відшкодовувати позивачу сплачені кошти за надані комунальні послуги за відсутності укладеного з позивачем договору на відшкодування коштів за надані комунальні послуги.
Фактично доводи апелянта зводяться до вільного тлумачення норм законодавства на свою користь щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу сплачені кошти за надані комунальні послуги; при цьому, сам апелянт не спростовує, що він не вчиняв дій для укладення відповідного договору з відшкодування цих коштів за надані комунальні послуги.
Позивачем не доведено ані протиправної поведінки відповідача, ані наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, ані вини боржника; матеріалами справи не підтверджується, що сплачені кошти за комунальні послуги є збитками позивача, на відшкодування яких він розраховував, оскільки матеріалами справи не підтверджується неналежне виконання зобов'язання відповідачем, і апелянтом не наведено суду норми законодавства, яка б прямо покладала на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу сплачені кошти за надані комунальні послуги за відсутності відповідного договору.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем складу цивільного правопорушення, встановлення наявності якого є необхідною передумовою для стягнення збитків.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 29.10.2019 у справі №917/1501/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2019 у справі №917/1501/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза