ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 березня 2020 року Справа № 902/1051/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 р. у справі № 902/1051/19 (суддя Яремчук Ю.О.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" про забезпечення позову у даній справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" (вул. Дубовецька, буд. 35, м. Вінниця, 21012)
до Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1" (вул. Фрунзе, буд. 4, м.Вінниця, 21000)
про визнання рішення загальних зборів недійсним
за участю представників сторін:
позивача - Глазунова Л.М.;
відповідача - Кучерява І.П., Жуков В.П.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" звернулось до Господарського суду Вінницької області про визнання недійсним рішення загальних зборів Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1", оформленого протоколом від 06.12.2019 р. в частині виключення позивача з числа учасників відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь які реєстраційні дії відносно Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1", що стосуватимуться його учасника - товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" ідентифікаційний код юридичної особи: 13298337 (також ПАТ "Будмонтажпроект", ТДВ "Будмонтажпроект"), зокрема, але не виключно, щодо виключення такого учасника (засновника), внесення змін до відомостей про такого учасника (засновника), а також щодо зміни розміру статутного (пайового) капіталу (із збереженням відсоткового співвідношення) та внесення змін до статуту відповідача.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що з моменту звернення його до суду з даним позовом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінились відомості про учасників (засновників) відповідача, а саме, змінено організаційно-правову форму позивача, як учасника відповідача, з публічного акціонерного товариства на товариство з додатковою відповідальністю, тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 р. у справі №902/1051/19 заяву ТОВ "Будмонтажпроект" про забезпечення позову у справі задоволено.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, не свідчить про намір заявника зловживати своїми правами, запропоновані до вжиття заходи до забезпечення позову відповідають потребам захисту майнових (немайнових) прав та інтересів заявника, виходячи зі змісту позову, а тому вона підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Вінницьке навчально-науково-виробниче об'єднання "Комплекс-1" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом першої інстанції 13.12.2020 р. було винесено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Дана ухвала обґрунтована тим, що позивачем не доведено, що проведення реєстраційних дій щодо змін до відомостей про юридичну особу - порушить його матеріально-правові інтереси, враховуючи те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про відповідача не змінені. Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважив, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду. Позивач знову скористався своїм правом на подання заяви про забезпечення позову, подавши її вдруге. При цьому, позивач, не зазначив жодної нової правової підстави звернення, лише вказавши, що у реєстрі змінено відомості про нього з ПАТ "Будмонтажпроект" та ТДВ "Будмонтажпроект" (в цей же час ще у позовній заяві позивач зазначав, що він є правонаступником ТДВ "Будмонтажпроект", яке, в свою чергу, являється правонаступником ПАТ "Будмонтажпроект"). Тобто, жодних нових обставин чи нових підстав не виникло. Разом з тим, Господарський суд Вінницької області розглянув вказану заяву та 28.12.2019 р. виніс ухвалу, якою її задоволив.
Таким чином, існують дві ухвали Господарського суду Вінницької області, які повністю суперечать одна другій, хоча стосуються одного предмету та одних і тих же підстав. При цьому, обставини, які розглядались судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову, ніяким чином не змінились.
Апелянт зауважує, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів в частині виключення позивача з учасників об'єднання. Натомість, заходи забезпечення застосовано стосовно будь-яких реєстраційних дій, тобто, предмет забезпечення не узгоджується із предметом позову. Враховуючи заборону вчинення будь-яких, без жодного виключення, реєстраційних дій (в тому числі щодо зміни розміру статутного капіталу, внесення змін до статуту, тощо), предмет забезпечення не співрозмірний із предметом позову.
Окрім цього, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, вийшов за межі свої повноважень, порушивши вимоги ст. 137 ГПК України, яка вимагає при винесенні таких рішень, не порушувати прав інших учасників господарського товариства. Зокрема заборона вчиняти дії має стосуватись тільки лише корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних із предметом спору. Однак, судом було накладено заборону на внесення змін щодо розміру статутного (пайового) капіталу та на внесення змін до статуту відповідача. При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не звернув увагу на те, що застосованими заходами заблокував вчинення й тих реєстраційних дій, які не стосуються предмету спору.
Скаржник зазначає, що в порушення ч. 1 ст. 137 ГПК України, судом застосовано невстановлений законодавством захід забезпечення позову. Так, п. п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Тобто, суд, дійшовши висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення, повинен був встановити конкретні дії, які забороняється вчиняти. Натомість, оскаржуваною ухвалою заборонено проводити будь-які реєстраційні дії.
Апелянт звертає увагу суду, що судом першої інстанції жодним чином не мотивовано застосування обраного заходу забезпечення. Відсутність наданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову унеможливлює висновок суду про те, що побоювання позивача є об'єктивно обґрунтованими, а не голослівністю чи суб'єктивними припущеннями.
Скаржник вказує, що за твердженням позивача, з моменту його звернення до суду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінились відомості про учасників відповідача, а саме змінено організаційно правову форму позивача, як учасника з публічне акціонерне товариство на товариство з додатковою відповідальністю.
Однак, позивач умисно приховує, що вказані зміни, проведені держаним реєстратором, були здійснені на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача, які відбулись ще 03.06.2014 р. Також апелянт звертає увагу суду на ряд неточностей, які містяться в оскаржувальній ухвалі суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 р. скаржнику було поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2020 р. на 15:30 год.; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Вінницької області.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач вважає скаргу необгрунтованою та безпідставною, викладені у ній доводи не відповідають дійсності та матеріалам справи. Апелянтом не вказано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судом.
Доводи відповідача про те, що оскаржуваною ухвалою суд забезпечив позов, у той час як попередньою ухвалою від 13.12.2019 у. він відмовив у забезпеченні його позову за тих самих обставин та правових підстав, не відповідають обставинам та матеріалам справи,оскільки після прийняття першої ухвали про відмову у забезпеченні позову Відповідачем - внесені до ЄДРЮО відомості щодо зміни організаційно-правової форми Позивача з Товариства з додатковою відповідальністю на Товариство з обмеженою відповідальністю, що стверджується зокрема витягом з ЄДРЮО від 04.01.2020 р. Ці дії,які відповідач мав забезпечити у 2013 та 2014 р. вчинені без відома та участі позивача , вказує на намагання відповідача на реалізацію рішення про виключення позивача з учасників об"єднання до прийняття щодо нього судового рішення.
Позивач не погоджується з доводами апелянта про те, що судом застосовано заходи забезпечення, які виходять за межі предмету позову; предмет застосованого судом забезпечення (заборона будь-яких реєстраі'ійних дій. в тому числі щодо зміни розміру статутного капіталу. внесення змін до статуту) не узгоджуються і не співрозмірні із предметом позову про визнання недійсним рішення загальних зборів щодо виключення учасника з Об"єднання.
Вважає безпідставними доводи апелянта про те, що, застосувавши зазначені засоби забезпечення позову, суд вийшов за межі своїх повноважень, порушивши ст. 137 ГПК України шляхом порушення прав інших учасників господарського товариства, так як, на думку Відповідача, заборона на внесення змін щодо розміру статутного (пайового) капіталу та внесення змін до статуту об"єднання можлива лише у випадку, передбаченому ч. 9 ст.137 ГПК України , тобто, у випадку розгляду спору про право власності на акції,частки , паї за позовом акціонера (учасника), реалізація прав якого залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства. З цього приводу просить суд врахувати, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд діяв відповідно до наданих йому повноважень;недотримання положень ст. 137 ГПК України, навіть за їх наявності, не є виходом за межі повноважень суду.
Оскільки предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення Позивача з учасників Об'єднання, тобто про позбавлення його належних йому корпоративних прав в Об'єднанні, в тому числі щодо його частки у статутному(пайовому) капіталі та майні Об »єднання, то застосовані у справі № 902/1051/19 заходи забезпечення позову є співрозмірними з заявленими позивачем вимогами та такими, що відповідають положенням ст. 137 ГПК України, і ні у якому разі не порушують права інших учасників. При цьому слід зазначити, що Відповідач не є господарським товариством, про яке йдеться у частині 10 ст.137 ГПК України.
Крім того,вважає надуманими і безпідставними посилання апелянта на те, що судом в порушення ч.1 ст. 137 ГПК України , застосовано невстановлений законодавством захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії та не встановлено конкретні дії, що підлягають забороні.
Однак, одночасно Відповідач своїм же поясненням спростовує ці свої доводи, посилаючись на пункт 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, яким передбачено заборону вчиняти дії. В оскаржуваній ухвалі суд заборонив вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо виключення Позивача з учасників Об'єднання та внесення змін до відомостей про такого учасника і відповідно щодо зміни розміру статутного (пайового) капіталу та внесення змін щодо цього до статуту Об'єднання. Тобто судом відповідно до положень ст.ст. 136,137 ГПК України обгрунтовано та конкретно зазначено, які саме дії, що стосуються саме предмету позову, заборонено вчиняти. Перелік реєстраційних дій, які вчиняються органом державної реєстрації, передбачений у Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», і стаття 137 ГПК України не вимагає від Суду зазначати увесь цей перелік.
Щодо порушення судом ст. 136 ГПК України та вжиття заходів забезпечення позову за відсутності у матеріалах справи доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення,вказує,що відповідач не зазначив, вчинення яких саме реєстраційних дій, які не стосуються предмету спору, заблоковано оскаржуваною ухвалою суду.
Посилається на практику Верховоного суду , викладену ним у постановах від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18 від , 15.01.2020 р., справа № -910/14150/19; від 22.01.2020 р., справа № 923/826/19.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповіддю на відзив на апеляційну скаргу апелянт заперечує твердження Позивача про суттєву зміну обставин при повторному розгляді заяви про забезпечення позову. Вказує,що жодних нових обставин не виникло та правові підставі змінено не було. Позивач необгрунтовано стверджує, що такі підстави змінились, оскільки Апелянт без відома та участі Позивача вчинив реєстраційні дії щодо зміни його організаційно-правової форми( провів реєстраційні дії по зміні учасника Вінницького навчально-науково- виробничого об'єднання «Комплекс-1» з ПАТ «Будмонтажпроект» на Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект"), про що Позивачу стало відомо 20.12.2019 із сформованого витягу із ЄДР.
Зміни, проведені державним реєстратором, були здійснені на підставі рішення загальних зборів учасників Вінницького навчально-науково - виробничого об'єднання «Комплекс-1», які відбулись ще 03.06.2014р..Відповідно до вищезазначеного рішення загальних зборів учасників об'єднання, яке оформлено протоколом №2 від 03.06.2014, другим питанням порядку денного було розглянуто питання про зміну організаційно-правової форми учасника з ПАТ "Будмонтажпроект" на Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект". В загальних зборах приймав участь керівник Позивача, протокол №2 засвідчений його підписом та печаткою. Таким чином про це рішення Позивачу було відомо.
На виконання рішення загальних зборів учасників від 03.06.2014,були внесені зміни до статуту Вінницького навчально-науково - виробничого об'єднання «Комплекс-1», у якому було змінено учасника ПАТ "Будмонтажпроект" на Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект".
У відповідності до Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», уповноважена особа Відповідача 18.08.2014 подала необхідний пакет документів для проведення реєстрації змін до статуту Вінницького навчально-науково - виробничого об'єднання «Комплекс-1» . Однак із невідомих причин відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державним реєстратором внесені не були.
Матеріали справи свідчать, що Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Водночас, вимога про вжиття заходів забезпечення позову заявлена без відповідних доказів на підтвердження того, що існує достатня можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам заявника до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.
Крім того, в даному випадку, у своїх заявах по суті справи Позивач свою вимогу про забезпечення позову фактично базує на припущеннях про можливість подальшого перепродажу його частки у статутному капіталі, вчинення дій щодо зміни статутного капіталу.
Також, слід зазначити, що Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує про незаконність рішення Загальних зборів учасників від 6.12.2019, проте ці обставини потребують доведення в установленому законом порядку, вони є предметом спору, а тому суд не може розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.
Щодо твердження позивача про правильність застосування судом першої інстанції заходу забезпечення у вигляді заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії,вказує,що суд, дійшовши висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення, повинен був встановити конкретні дії, які забороняється вчиняти. Предмет забезпечення не узгоджується із предметом позову, не співрозмірний із предметом позову.
Окрім цього, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд вийшов за межі свої повноважень, порушивши вимоги ст. 137 ГПК України, яка вимагає при винесенні таких рішень, не порушувати прав інших учасників господарського товариства.
При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не звернув увагу на те, що застосованими заходами заблокував вчинення й тих реєстраційних дій, які не стосуються предмету спору.
Щодо твердження про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення прозову значно ускладнить чи унеможливить захист прав Позивача,вказує, що при розгляді повторної заяви Позивача 28.12.2019, суд у своїй ухвалі про задоволення заяви про забезпечення позову наявність цієї обставини, а саме - наявність обгрунтованого припущення не довів.
Просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019, у справі №902/1051/19, якою Заяву № 199 від 26.12.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект " про забезпечення позову у справі №902/1051/19 задоволено - скасувати. Винести нову ухвалу, якою у задоволенні Заяви № 199 від 26.12.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" про забезпечення позову у справі №902/1051/19 відмовити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 р. (з врахуванням ухвали суду від 14.02.2020 р.) оголошено в судовому засіданні перерву до 20.02.2020 р. об 16:00 год.; зобов'язано Господарський суд Вінницької області надіслати апеляційному суду до 19.02.2020 р. належним чином засвідчені копії всіх матеріалів даної справи з дати порушення провадження у ній до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали суду, в тому числі, рішення загальних зборів відповідача, які відбулись 06.12.2019 р., про виключення ТОВ "Будмонтажпроект" з числа учасників Вінницького навчально-виробничого об'єднання "Комплекс-1"; зобов'язано позивача та відповідача надати суду до наступного судового засідання рішення загальних зборів відповідача, які відбулись 06.12.2019 р. про виключення ТОВ "Будмонтажпроект" з числа учасників Вінницького навчально-виробничого об'єднання "Комплекс-1, або письмові пояснення неможливості виконання даної вимоги суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 р. оголошено в судовому засіданні перерву до 02.03.2020 р. о 11:00 год.; повторно зобов'язано Господарський суд Вінницької області надіслати апеляційному суду до наступного судового засідання належним чином засвідчені копії всіх матеріалів даної справи з дати порушення провадження у ній до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали суду, в тому числі, рішення загальних зборів відповідача, які відбулись 06.12.2019 р., про виключення ТОВ "Будмонтажпроект" з числа учасників Вінницького навчально-виробничого об'єднання "Комплекс-1"; повторно зобов'язано позивача та відповідача надіслати суду до наступного судового засідання рішення загальних зборів відповідача, які відбулись 06.12.2019 р., про виключення ТОВ "Будмонтажпроект" з числа учасників Вінницького навчально-виробничого об'єднання "Комплекс-1, або письмові пояснення неможливості виконання даної вимоги суду.
На виконання вимог суду, Господарський суд Вінницької області надіслав апеляційному суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів даної справи з дати порушення провадження у ній до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали суду.
На виконання вимог суду, позивачем та відповідачем подано до суду заяву до якої долучено оскаржуване в даній справі рішення загальних зборів відповідача від 06.12.2019 р.
В судових засіданнях представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представник позивача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За умовами п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення загальних зборів, яке оформлене протоколом від 06.12.2019 р. в частині виключення позивача з числа учасників відповідача.
Підставою для визнання недійсним рішення зборів учасників відповідача позивач визначає те, що вони прийнятті за відсутність підстав для їх прийняття, порушено право позивача на належну підготовку до розгляду питань порядку денного зборів, включено до такого порядку додаткових питань, та наступне, після проведення зборів, фактичне визнання відповідачем за позивачем статусу учасника відповідача, тощо.
Тобто, позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її тим, що відповідачем, після звернення до суду з даним позовом, в державному реєстрі вчинено дії щодо зміни відомостей про учасників (засновників) відповідача (змінено організаційно-правову форму позивача, як учасника відповідача), тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі. Позивач доводить суду, з врахуванням предмету та підстав позову, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Апеляційним господарським судом встановлено, рішенням загальних зборів учасників відповідача, оформленим протоколом № 2 від 03.06.2014 р. було, зокрема, вирішено взяти до відома, що учасника відповідача - публічне акціонерне товариство "Будмонтажпроект" перейменовано на товариство з додатковою відповідальністю.
Тобто, на загальних зборах учасників відповідача ще 03.06.2014 р. було розглянуто питання про зміну організаційно-правової форми позивача з публічного акціонерного товариства на товариство з додатковою відповідальністю.
Матеріалами оскарження ухвали підтверджується, що на виконання даного рішення загальних зборів учасників відповідача були внесені зміни до статуту та змінено учасника - публічне акціонерне товариство "Будмонтажпроект" на товариство з додатковою відповідальністю, що вбачається із статуту відповідача, який затверджений протоколом зборів засновників від 03.06.2014 р. № 2.
18.08.2014 р. на підставі поданих відповідачем документів, державним реєстратором здійснена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача (статуту), про що свідчить відповідний запис номер 11741050009001044 на статуті відповідача.
Відтак, колегія суддів вказує, що із внесенням відповідного запису до державного реєстру, організаційно-правова форма позивача мала б змінитися з публічного акціонерного товариства на товариство з додатковою відповідальністю.
Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1006081361, станом на 12.12.2019 р., тобто на момент звернення позивача до суду, учасниками (засновниками) відповідача були: приватне підприємство "Вікант" та публічне акціонерне товариство "Будмонтажпроект", тобто організаційно-правова форма позивача не змінилася.
Як встановлено апеляційним господарьким судом, листом від 17.12.2019 р. № 141 відповідач звернувся до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Вінниці та просив виправити помилку допущену при реєстрації статуту у новій редакції, дата реєстрації - 18.08.2014 р., номер запису - 11741050009001044, а саме дані про учасника відповідача - з приватного акціонерного товариства "Будмонтажпроект" на товариство з додатковою відповідальністю.
Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006120768, станом на 20.12.2019 р., тобто на час розгляду даного позову, учасниками (засновниками) відповідача є: приватне підприємство "Вікант" та товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект".
Таким чином, обставинами у даній справі підтверджується, що відповідач саме в процесі розгляду даного позову звернувся до уповноваженого органу для внесення змін до своїх установчих документів (статуту), хоча був повідомлений позивачем про ці обставини раніше, що підтверджує припущення, що він не тільки мав намір, але і вживав заходи для внесення змін в ЄДРЮО щодо виключення позивача з учасників Об'єднання.
Колегія суддів вказує, що ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги ст. 136 ГПК України, то в такому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведено правововї позиції дотримується Верховний суд у постановах від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18 від , 15.01.2020 р., справа № -910/14150/19; від 22.01.2020 р., справа № 923/826/19.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи щодо вчинення відповідачем вже в процесі розгляду даного позову дій щодо внесення змін до установчих документів (статуту), беручи до уваги предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування заходу до забезпечення позову, обраного господарським судом, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у даній справі державними реєстраторами будь-яких органів або особами уповноваженими на виконання даних функцій будуть вчиненні дії щодо внесення відомостей та/або змін до установчих документів (статуту) відповідача, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Тому, в даному випадку апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів або особам уповноваженим на виконання даних функцій внесення відомостей та/або змін до реєстру відносно відповідача, що стосуватимуться позивача є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що при прийняті оскаржуваної ухвали господарський суд надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають ч. 1 ст. 137 ГПК України.
При цьому, колегія суддів вказує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Відтак, позивач, коли йому стали відомі вищевказані обставини, звернутися до суду повторно із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, що не суперечить нормам ГПК України, тому доводи скаржника про існування двох ухвал суду першої інстанції, які повністю суперечать одна другій, хоча стосуються одного предмету та одних і тих же підстав суд вважає безпідставними.
Посилання скаржника на те, що заходи забезпечення позову застосовано стосовно будь-яких реєстраційних дій, тобто, предмет забезпечення не узгоджується із предметом позову, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає не тотожність чи співзвучність з предметом позову, а співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, оскаржуваним у даній справі рішенням загальних зборів, відповідач виключив позивача з числа його учасників, наслідком чого може бути внесення змін до установчих документів (статуту) відповідача в реєстр, зокрема, щодо складу учасників, зміни та розподілу статутного капіталу. В свою чергу, внесення таких змін суттєво ускладнить захист прав та інтересів позивача, який оскаржує це рішення, тому саме з цією метою позивач і звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Окрім того, п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції вийшов за межі свої повноважень, порушив ст. 137 ГПК України, яка вимагає при винесенні таких рішень, не порушувати прав інших учасників господарського товариства, судова колегія не приймає до уваги, оскільки предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення позивача з учасників відповідача, тому застосовані у даній справі заходи забезпечення позову є співрозмірними з заявленими позивачем вимогами та такими, що відповідають положенням ст. 137 ГПК України, та ніяким чином не порушують прав інших учасників відповідача.
При цьому, слід зазначити, що відповідач не є господарським товариством, про яке йдеться у ч. 10 ст. 137 ГПК України.
Відповідач також наполягає на тому, що такий захід забезпечення позову як заборона внесення змін щодо розміру статутного (пайового) капіталу та внесення змін до статуту відповідача можливий лише у випадку, передбаченому ч. 9 ст. 137 ГПК України, тобто у випадку розгляду спору про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства. Однак, дані твердження спростовуються вищезазначеними судом нормами права, зокрема і положеннями ст. 137 ГПК України.(п. 4, 10 ст.1, ч.5, ч. 10 ст. 137 ГПК).
Описка в ухвалі суду щодо назви відповідача ніяким чином не впливає на її суть, виправлена судом першої інстанції шляхом винесення ухвали про виправлення описки від 10 лютого 2020 р. (т.2, а.с. 191)
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 р. у справі № 902/1051/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1" - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 р. у справі № 902/1051/19 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 р. у справі № 902/1051/19 повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено 06 березня 2020 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.