ЄУН 387/682/19
Номер провадження по справі 2/387/72/20
02 березня 2020 року смт. Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстера І. П.
при секретарі судового засідання Поляруш С.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Добровеличківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку ,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, в якому зазначила, що вона є власницею житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.06.1997. Відповідач у справі є її колишній чоловік. Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірвано 18.08.1995 року. ОСОБА_3 понад один рік не проживає в будинку позивача, не приймає участі у витратах щодо утримання будинку, однак зняти реєстрацію місця свого проживання в будинку ОСОБА_1 не бажає, чим порушує її право власності .
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. Позивач пояснила, що вона є власницею домоволодіння житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Вона шкодує що в минулому приписала колишнього чоловіка у 2015 році, який під час їх спільного проживання здійснював над нею фізичне насильство. Відповідач у її будинку не проживає з травня 2018 року по сьогоднішній день 02 березня 2020 року. Також просила не приймати до уваги письмові пояснення свідків, які надала сторона відповідача так як вони не проживають поблизу з її будинком у м.Помічній, а також є родичами позивача, а саме: свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є рідними племінницями позивача, ОСОБА_7 є рідною сестрою. ОСОБА_7 не може проживати адресою АДРЕСА_2 , так як у будинку проживає ОСОБА_8 , а будинок виставлений на продаж.
Представник позивача пояснила, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Відповідач з травня 2018 року у будинку позивача не проживає з травня 2018 року по сьогоднішній день, що підтверджується актом голови вуличного комітету від 11 червня 2019 року та його довідкою від 29 лютого 2020 року. Також підтверджується письмовими поясненнями свідків, які є сусідами позивача ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Також просила не приймати до уваги письмові пояснення рідних племінниць позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також рідної сестри позивача ОСОБА_7 , які є близькими родичами позивача, а також вони не проживають поблизу із будинком ОСОБА_1 . Також не вірною в її поясненнях зазначена адреса проживання рідної сестри позивача ОСОБА_7 , яка взагалі не проживає по АДРЕСА_2 , а у будинку , який вона зазначила, проживає ОСОБА_8 , а будинок виставлений на продаж. Заяву до органів поліції, яку долучив відповідач щодо насильства відносно нього його дружини ОСОБА_1 , не підтвердилася. Просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив що він позов не визнає, тому, що не проживає за даним місцем реєстрації з червня 2019 року так, як відповідач покинув житло на вимогу власника та в подальшому остання чинить перешкоди в користуванні цим житлом, в будинку залишилися його речі, позивач змінила замки. Так, як він не проживає в помешканні з червня 2019 року, а позов було подано в серпня 2019 року, тобто менше ніж рік, тому він вважає, що даний позов безпідставний.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що не проживає у будинку, який на праві власності належить ОСОБА_1 , з червня 2019 року. Також його колишня дружина не повертає йому його особисті речі, які знаходяться у будинку за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому це може його позбавити можливості взагалі забрати з будинку власні речі. Також підтвердив, що по сьогоднішній день він не проживає за адресою АДРЕСА_1 так як йому вчиняються перешкоди відповідачем. Щодо позовних вимог заперечував. Також в судовому засіданні не заперечував щодо наявності родинних відносин з свідками пояснення яких він долучив. Щодо зазначеної адреси у поясненнях місця проживання його рідної сестри ОСОБА_7 , то остання могла помилитися. Водночас вважає пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належними та допустимими доказами.
Представник відповідача також заперечувала щодо позовних вимог. Так як в акті голови вуличного комітету зазначено, що відповідач не проживає у будинку з 2018 року, що також підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_9 . Зазначене підтверджує те, що перебіг строку починається з першого дня 2019 року, а позов поданий до суду 13.08.2019, тобто річний термін втрати права на користування житлом передбачений законом на момент звернення до суду не сплив. Довідка голови вуличного комітету та пояснення надані ОСОБА_9 суперечать акту голови вуличного комітету, а тому ці доводи не можуть бути прийняті до уваги. Також родинні відносини відповідача із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не дають підстав суду не приймати до уваги їх письмові пояснення. Також позивач не повертає відповідачу його особисті речі, які знаходяться у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та чинить перешкоди проживати за вказаною адресою.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Помічнянська міська рада Добровеличківського району Кіровоградської області представника в судове засідання не забезпечили, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним власником будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 07 червня 1997 року, посвідченим державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори Дишлевою Т.В. та домовою книгою за зазначеною адресою ( а.с.10).
Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.09.1995 виданого Добровеличківським РАГС Кіровоградської області з'ясовано, що ОСОБА_3 розірвав шлюб з ОСОБА_1 18.08.1995 відповідно до актового запису №94 ( а.с.9).
Як власниця житла ОСОБА_1 надала дозвіл на тимчасове проживання та реєстрацію свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 з 14.11.2015, що підтверджується домовою книгою для реєстрації громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 ( а.с.11-14). Зазначене підтверджується також і довідкою про склад сім'ї, виданої Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 26.04.2019, що до складу сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 17.06.2005; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 14.11.2015 року (а.с.15).
Відповідно до акту голови вуличного комітету від 17.06.2019, ОСОБА_3 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 і не проживає за цією адресою з 2018 року ( а.с.16).
Згідно з довідкою голови вуличного комітету Бельмана С.В. від 29.02.2020, який проживає по сусідству із будинком позивача по АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 і не проживає за цією адресою з травня 2018 року.
Відповідно до письмових пояснень пояснення ОСОБА_9 , яка проживає по сусідству із будинком позивача по АДРЕСА_6 , ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_1 і не проживає за цією адресою з травня 2018 року.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , - ОСОБА_3 не проживає по АДРЕСА_1 з червня 2019 року.
В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є рідними племінницями позивача, ОСОБА_7 є рідною сестрою, яка не вірно зазначила адресу свого проживання по АДРЕСА_2 . Отже наявні пояснення надані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що ОСОБА_3 не проживає в будинку, якого власником є ОСОБА_1 , з червня 2018 суд вважає недопустимими так як вони надані близькими родичами, а тому такі пояснення на думку суду надані зацівкавленими особами саме на користь відповідача. Суд також враховує що адреси місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначені у м. Помічній, однак по інших вулицях та адресах, які зі слів позивача є віддаленими від її місця проживання АДРЕСА_1 . Також сумнівною є зазначенням ОСОБА_7 не вірної адреси у її поясненнях, що також вказує на її зацікавленість надання пояснень саме на користь відповідача. Суд також акцентує увагу на тому що надані пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є повністю ідентичними за змістом. Отже суд доходить до висновку, що такі пояснення не можуть спростувати письмових пояснень наданих сусідами позивача ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та довідки й акту голови вуличного комітету Бельмана С.В. , який також проживає по сусідству. Суд також вважає, що зміст акту голови вуличного комітету Бельмана С.В. від 11.06.2019 та довідка від 29.02.2020 не суперечать змісту, оскільки довідка голови вуличного комітету Бельмана С.В. містить уточнення, а саме що ОСОБА_3 не проживає в будинку по АДРЕСА_1 з травня 2018 року. Зазначене також і підтверджується уточненими поясненнями ОСОБА_9 . Суд також зазначає, що враховуючи в сукупності як пояснення ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , акт від 11.06.2019 та довідку від 29.02.2020 голови вуличного комітету Бельмана С.В. , фактично ОСОБА_3 не проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 більше року.
Суд зазначає, що подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на нього, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд зазначає, що поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно вимог ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців та у відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Згідно з ст. 109 ЖК України виселення з займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може буди припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином відповідач понад встановлений законом термін - понад рік без поважних причин не проживає в житловому будинку, із заявами до уповноважених органів про причини своєї відсутності не звертався, обов'язок щодо сплати комунальних послуг не ніс, відтак останній як зареєстрований мешканець у будинку втратив право користуватися цим житлом.
Поважні причини відсутності відповідачів в спірній квартирі понад встановлені строки судом не встановлено.
В судовому засіданні також не знайшли своє підтвердження пояснення відповідача про те, що позивач чинив перешкоди відповідачу у користуванні (проживанні) спірним будинком.
Факт перебування на реєстраційному обліку відповідача в домоволодінні позивача позбавляє останню можливості розпоряджатися належним їй на праві приватної власності будинком.
Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом та зняття з реєстрації за місцем проживання , що належить позивачеві .
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача у розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім).
Керуючись ст. 391, ч.2 ст. 405 ЦК України, статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 2, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким що втратив право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Виконання рішення в частині зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 покласти на Помічнянську міську раду Добровеличківського району Кіровоградської області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 768 ( сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Михайлівка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Помічнянська міська рада Добровеличківського району Кіровоградської області 7030, м.Помічна, Добровеличківський р-н, Кіровоградська обл, вул. Перемоги, 91.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 06 березня 2020 року.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І. П.