Справа № 289/2104/19
Номер провадження 2-з/289/1/20
06.03.2020 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
До Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просять накласти арешт на все майно, яке належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в межах 32 353,96 грн. до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
В обгрунтування заяви заявники вказали, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів може призвести до реального ухилення від виконання останніми ймовірного рішення суду по справі про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 32 353,96 грн., оскільки відсутні будь-які юридичні перешкоди для відчуження відповідачами своїх транспортних засобів та іншого майна. Окрім того, невжиття обраного заходу забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивачів, оскільки у відповідачів на момент виконання ймовірного рішення суду у справі, може бути відсутнє майно, яке наявне на сьогоднішний день.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи зі змісту ст. ст. 149-158 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Конвенції з прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, закон пов'язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.
Судом встановлено, що предметом позову є стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 32353,96 грн..
Посилання позивачів у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є достатньою та обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Поряд з цим, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Так, заявниками не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності у відповідачів на праві власності будь-якого майна (рухомого, нерухомого, тощо).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не мотивоване та не обгрунтоване, а тому заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 153, 259, 260 ЦПК України, суддя,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області.
У разі якщо ухвалу постановлено без учасників справи, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н. С. Сіренко