Справа № 523/3520/20
Провадження №2/523/2450/20
"06" березня 2020 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі заяву адвоката позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
В інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі ФГВФО, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальська (Паракуда) Ірина Вікторівна, Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню звернувся адвокат позивача ОСОБА_2 . В обґрунтування позову зазначивши, що 10.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11265994000 та 08.12.2011 року, права кредитора за даним договором перейшли до ПАТ «Дельта Банк». В подальшому, 28.08.2013 року приватним нотаріусом КМНО Паракудою Іриною Вікторівною вчинено виконавчий напис № 2179 та запропоновано звернути стягнення не нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Представник позивача зазначає, що відносно ОСОБА_1 не існує жодного судового рішення про стягнення з неї на користь банку суми боргу. Оскільки, позивач вважає, що виконавчий виконанню не підлягає виконанню, зазначає про порушення свого права, а відтак змушена звернутись до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06 березня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою.
Одночасно з вказаним позовом адвокат позивача ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 42543930, що відкрито на підставі виконавчого напису № 2179 від 28.08.2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. В обґрунтування заяви адвокат зазначив, що можливе вчинення дій, які в подальшому призведуть до неможливості виконання чи утруднять виконання рішення суду, а також у разі вчинення державним виконавцем дій з приводу звернення стягнення на нерухоме майно, позивач буде неправомірно позбавлена своєї власності та дані дії призведуть до затягування процесу, залучення до участі в справі інших осіб тощо.
Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.
Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд дійшов до наступних висновків.
Згідно позовної заяви, вбачається, що між сторонами існує спір з приводу правомірності вчинення виконавчого напису, в разі невжиття заходів забезпечення позову, буде продовжуватись його примусове виконання, стягнення коштів та дія інших обмежень, що вочевидь призведе до ускладнення чи унеможливить виконання рішення суду, а також будуть створені наслідки неефективного захисту та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. В разі невжиття заходів забезпечення, примусові дії щодо стягнення можуть відбуватися протягом всього часу судового оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідноч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Враховуючи викладене, з наведених у клопотанні про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є взаємопов'язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Так, невжиття заходів забезпечення позову призведе до продовження виконання вчиненого виконавчого напису, тобто звернення стягнення за винесеними виконавчим документом, що унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, адже на момент винесення рішення по справі оскаржуваний напис вже може бути виконаний.
При цьому, зупинення стягнення на підставі виконавчого напису до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову (зупинення стягнення на підставі виконавчого напису) та предметом позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити заяву адвокат позивача ОСОБА_1 .
Строк дії заходів забезпечення позову унормовано в ч.ч. 7-10 ст.158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 42543930 від 19.03.2014 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 2179, виданим 28.08.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартира АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Таким чином, задоволення вимоги заявника про зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса є підставою для припинення виконавцем вчинення будь-яких дій щодо його виконання.
Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Демчука Ярослава Вікторовича про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 42543930, що відкрито на підставі виконавчого напису № 2179 від 28.08.2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В.
Копію ухвали для виконання направити до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя: