05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 389/2235/16-к
провадження № 51-107 км 17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року та вирок Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року стосовно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року ОСОБА_10 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Кіровоградської обласної лікарні 9 236 грн 60 коп на відшкодування витрат пов'язаних з лікуванням потерпілого.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 13 356 грн 36 коп на відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн - моральної шкоди, 13 000 грн -витрат на правову допомогу.
12 вересня 2019 року Кропивницький апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_10 в частині призначеного покарання і стягнення витрат на правову допомогу та ухвалив новий вирок, за яким:
- визнав ОСОБА_10 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- стягнув з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 витрати на правову допомогу в розмірі 24 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 20 березня 2016 року, знаходячись у приміщенні кафе «Олімп» на АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_11 , що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно заподіяв потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 , не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судовими інстанціями безпідставно засуджено ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому останній не спричиняв. Посилається на те, що показання свідків та потерпілого, які були враховані судами, є неправдивими; допит потерпілого ОСОБА_11 відбувся до внесення відомостей про злочин до ЄРДР; слідча ОСОБА_12 упереджено ставилась до розслідування справи.
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_9 , не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_11 подав письмове заперечення, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 та засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор та представник потерпілого заперечили проти касаційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушують питання захисники, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданих касаційних скаргах захисники порушують питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Проте зазначені доводи сторони захисту Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі сукупності досліджених доказів.
Той факт, що ОСОБА_10 умисно спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, підтверджується показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , експерта ОСОБА_23 , даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, висновках експерта.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_13 у судовому засіданні показував про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень саме ОСОБА_10 , який наносив йому удари руками та ногами в обличчя. Після звернення того ж дня до лікарні у нього було виявлено перелом щелепи.
Такі показання потерпілий давав послідовно як під час судового засідання, так і протягом усього досудового слідства, в тому числі під час проведення слідчого експеримента.
Відповідно до висновку експерта № 107 від 10 травня 2016 року ОСОБА_13 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що потягли довготривалий розлад здоров'я.
За висновком експерта № 196 від 12 серпня 2016 року виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, на які вказував ОСОБА_13 під час проведення слідчого експеримета.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.
Отже, суд першої інстанції дав повну й всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.
Вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Доводи захисників, викладені в касаційних скаргах, про неправдивість показань потерпілого та свідків стосуються оспорювання фактичних обставин провадження, що не є предметом касаційного перегляду.
Крім того, захисники у своїх касаційних скаргах взагалі не обґрунтували своїх доводів про упередженість, на їхній погляд, слідчого ОСОБА_12 .
Також аналогічні доводи сторони захисту, викладені в касаційних скаргах, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги як сторони захисту, так і прокурора, дотримався вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України, врахувавши також висновки Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2018 року у даному кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував зібрані докази та погодився з їхньою оцінкою, зробленою судом першої інстанції, належним чином умотивувавши свої висновки.
При призначенні ОСОБА_10 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих обставин, дані про його особу, думку потерпілого, тобто дотримався вимог статей 50, 65 КК України.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року та вирок Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_10 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3