Ухвала
10 березня 2020 року
місто Київ
справа № 201/9710/18
провадження № 61-3304ск20
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності,
ОСОБА_1 відповідно до копії накладної кур'єрської служби «ТВІН-ДМ» 07 лютого 2020 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції.
Конверт із касаційною скаргою передано до канцелярії Верховного Суду 19 лютого 2020 року.
У питанні визначення часу подання касаційної скарги й, відповідно, застосовуваного до порядку її розгляду процесуального закону Верховний Суд виходить з таких міркувань.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» поштовий зв'язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв'язку (оператор) - це суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.
Відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, ведення якого покладено згідно з частиною шостою статті 8 Закону України «Про поштовий зв'язок» на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, організація кур'єрського зв'язку «ТВІН-ДМ» не є повноважним оператором з надання послуг поштового зв'язку, оскільки така служба не зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та не наділена такими правовим статусом та повноваженнями.
Верховний Суд врахував, що до конверту додано копію накладної, в якій зазначено дату здачі відправлення кур'єрській службі 07 лютого 2020 року, Верховний Суд отримав зазначений конверт лише 19 лютого 2020 року.
Верховний Суд зробив висновок про подання касаційної скарги через неповноважного оператора поштового зв'язку, з огляду на що суд не може брати до уваги подання скарги 07 лютого 2020 року - в день здачі таких документів до неповноважного кур'єра доставки поштових відправлень.
За наведених обставин Верховний Суд визнає, що касаційна скарга подана до Верховного Суду 19 лютого 2020 року, отже до порядку розгляду касаційної скарги застосовуються положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року.
Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
І. Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належного визначення підстав касаційного оскарження зазначеного рішення.
Заявникові необхідно навести посилання на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідним чином обґрунтувавши їх наявність.
Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій однозначно визначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України.
ІІ. До касаційної скарги заявником не подано письмові докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у вересні 2018 року.
За змістом судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій у позовній заяві викладено вимоги немайнового характеру щодо зобов'язання укласти договори оренди житлового та нежитлового приміщень та вимоги майнового характеру про визнання права власності на житлове та нежитлове приміщень.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру становила на час подання позову 1 відсоток ціни позову, але не менше 0 ,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704, 80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 810, 00 грн).
Відповідно до підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становила на час подання позову 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704, 80 грн).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Розмір судового збору за подання позовної заяви щодо визнання права власності на нерухоме майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Виходячи з того, що зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день його подання, заявник касаційної скарги зобов'язана самостійно визначити й відповідним чином обґрунтувати розмір судового збору і надати оригінал квитанції про його сплату, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/ Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк до 10 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний