03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 265/4604/17
провадження № 51-6623км18
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні питання про можливість розгляду касаційної скарги поданої від імені потерпілого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року постановлений в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050790001337, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч Луганської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Встановлені Верховним Судом обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Апеляційний суд Донецької області 26 квітня 2018 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасував вирок районного суду і постановив новий, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга, підписана від імені потерпілого ОСОБА_6 , в якій порушується питання про скасування вироку апеляційного суду й призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування зазначених вимог у касаційній скарзі указується на те, що призначене апеляційним судом засудженому ОСОБА_7 покарання є занадто суворим. Зазначається, що ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані потерпілому збитки, сплатив вартість лікування та реабілітації, вибачився та вжив всіх заходів для примирення з потерпілим. Вказується, що потерпілий писав відповідні заяви, в яких зазначав про те, що збитки йому відшкодовані, а тому цивільний позов він заявляти не бажає та не бажає, щоб ОСОБА_7 позбавляли волі. Також зазначається, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що дії ОСОБА_7 були наслідком неправомірної поведінки потерпілого. Крім того не звернута увага на те, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває хворий батько та неповнолітня донька. До того ж акцентується увага на тому, що копії апеляційних скарг потерпілому апеляційним судом не направлялись, в судове засідання його не викликали і судовий розгляд у апеляційному суді проведено без його участі.
Ухвалами Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , а також потерпілого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року закінчено підготовку та призначено касаційний розгляд вказаного кримінального провадження на 29 травня 2019 року о 12:00, потім такий розгляд було відкладено на 24 вересня, 03 грудня 2019 року, в подальшому - на 03 березня 2020 року о 14:00, про що було повідомлено учасникам провадження.
Неодноразові поштові повідомлення Верховного Суду, відправлені потерпілому ОСОБА_6 , на адресу, зазначену в касаційній скарзі, а саме АДРЕСА_2 , поверталися до Суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Працівниками апарату суду касаційної інстанції з метою належного та своєчасного повідомлення учасникам судового провадження про судовий розгляд було здійснено телефонний дзвінок на наявний у матеріалах кримінального провадження номер - НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 , яка є матір'ю потерпілого ОСОБА_6 .
Під час телефонної розмови ОСОБА_9 повідомила, що передавала своєму сину повідомлення про місце та час касаційного розгляду, однак останній зазначив, що жодних касаційних скарг до суду касаційної інстанції не направляв та жодних вироків у касаційному порядку не оскаржував.
Надалі у судовому засіданні 24 вересня 2019 року прокурором було заявлено клопотання про долучення до матеріалів провадження рапорту прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2, в якому прокурор зазначив, що в ході телефонної розмови з потерпілим ОСОБА_6 той повідомив, що касаційну скаргу на рішення апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 не подавав та в категоричній формі відмовився писати письмові заяви з цього приводу.
Верховним Судом надіслані листи на адресу потерпілого ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_9 з проханням підтвердити або спростувати факт звернення потерпілого з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. Цим же листом потерпілий був попереджений, що в разі відсутності його відповіді Верховний Суд ухвалюватиме рішення на підставі наявної інформації.
Також, вищевказані листи з метою їх вручення Верховний Суд, на підставі ч. 2 ст. 135 КПК, надіслав на адресу ЖКП «Азовжитлокомплекс», та згідно відповіді зазначеного ЖКП листи були вручені матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9 .
Крім того Верховний Суд направив листа до начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому ставив питання про здійснення опитування потерпілого ОСОБА_6 щодо факту подання ним до Верховного Суду касаційної скарги на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та вручення потерпілому повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду.
Згідно матеріалів, які надійшли з ГУНП в Донецькій області на адресу Верховного Суду, опитати ОСОБА_6 не виявилося можливим, оскільки останній відсутній за місцем проживання, мобільного телефону він не має, у зв'язку з чим повідомлення Верховного Суду працівники поліції передали матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , яка зобов'язалась йому їх передати.
До початку касаційного розгляду кримінального провадження у Верховному Суді від потерпілого ОСОБА_6 не надійшло жодного звернення чи інформації, згідно з якою останній на вимогу Суду підтвердив би факт подання ним касаційної скарги на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Мотиви Суду
Заслухавши думку прокурора, яка вважала за можливим закрити касаційне провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 , оскільки є об'єктивні дані сумніватися у факті подання потерпілим касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 425 КПК визначено перелік осіб, які мають право подати касаційну скаргу на судові рішення, які визначені ст. 424 КПК, зокрема: засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого; виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник; законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього; законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру; прокурор; потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову; цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову; представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
Зазначена вимога процесуального закону носить не формальний характер, а зобов'язує особу, яка звертається до Верховного Суду, зазначити саме ту адресу та номер засобу зв'язку, на яку будуть надходити повідомлення Верховного Суду для її належного повідомлення.
Верховний Суд наголошує, що для належного відправлення правосуддя і використання обмежених ресурсів судової влади, особа, яка реалізує своє право на касаційне оскарження і звертається до Верховного Суду, повинна діяти сумлінно, зокрема, вчасно, без невиправданої затримки, отримувати адресовану їй кореспонденцію, надавати відповіді на відповідні запити Верховного Суду, цікавитися станом розгляду поданих нею процесуальних документів тощо.
Разом із тим більше одного року потерпілий ОСОБА_6 жодної кореспонденції направленої йому Верховним Судом на адресу зазначеній в касаційній скарзі не отримує.
Також Верховний Суд вжив усіх можливих заходів направлених на з'ясування факту подання потерпілим ОСОБА_6 касаційної скарги на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Зокрема, Верховний Суд у своїх листах адресованих потерпілому, які були завчасно вручені працівниками ЖКП «Азовжитлокомплекс» матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , вказував на наявність інформації, яка ставить під сумнів факт подання потерпілим касаційної скарги на вирок апеляційного суду, а тому просив потерпілого підтвердити або спростувати факт його звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, і зазначав про те, що у разі відсутності відповіді потерпілого, Верховний Суд буде приймати рішення з урахуванням наявної інформації щодо подання потерпілим касаційної скарги.
Однак до початку розгляду кримінального провадження у суді касаційної інстанції від потерпілого ОСОБА_6 жодних повідомлень чи інформації на адресу Верховного Суду не надійшло.
Беручи до уваги те, що за нормами процесуального закону Верховний Суд не наділений повноваженнями призначати відповідні експертні дослідження для встановлення автентичності підпису особи, що подала касаційну скаргу, а також те, що вказаними нормами не передбачено процесуального порядку для вирішення Судом таких ситуацій, Верховний Суд вважає, що в даному випадку необхідно керуватися загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК.
З огляду на викладене, оцінивши вищезазначену інформацію та враховуючи процесуальну поведінку потерпілого ОСОБА_6 , який протягом тривалого часу жодного разу не відповів на численні листи суду касаційної інстанції, не підтвердив факт подання ним касаційної скарги та не проявив жодної іншої зацікавленості в касаційному розгляді цього кримінального провадження, Верховний Суд вважає, що наявні достатні підстави, які об'єктивно ставлять під сумнів факт подання потерпілим ОСОБА_6 касаційної скарги на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7 , у зв'язку з чим відсутні підстави для її розгляду по суті, а тому касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 370, 425, 434, 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою поданої від імені потерпілого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3