05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 482/1431/18
провадження № 51-5923 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 915,63 грн в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків та 15 000 грн - моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 12 травня 2018 року приблизно о 20.00 на АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс руками чотири удари в голову та два удари в груди потерпілої ОСОБА_7 , спричинивши останній легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись із постановленими стосовно нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне вирішення цивільного позову, просить їх змінити, пом'якшивши призначене покарання у виді громадських робіт до 150 годин та зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначив покарання без належного урахування положень статей 50, 65, 66 КК України, зокрема, не врахував того, що він не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, частково відшкодував потерпілій завдані збитки. Також зазначає про необґрунтоване стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн, розмір якої, на його думку, належним чином не підтверджений.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_6 судові рішення.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне вирішення цивільного позову, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, а також дані про його особу, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога.
При цьому суд першої інстанції, врахувавши поведінку обвинуваченого, який вину не визнав і частково відшкодував завдану потерпілій ОСОБА_7 шкоду лише під час судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього щирого каяття.
За матеріалами кримінального провадження та з урахуванням наведеного Судом також не встановлено активного сприяння ОСОБА_6 розкриттю злочину.
Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, не порушив вимог статей 50, 65-67 КК України, а тому доводи засудженого є безпідставними.
Щодо наведених у касаційній скарзі доводів ОСОБА_6 про неправильне вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, то вони також не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, розмір відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 було визначено з урахуванням понесених нею витрат на лікування, конкретних обставин провадження, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих їй фізичних та моральних страждань, і вважати його необґрунтованим, на думку колегії суддів, підстав немає. Також при визначенні розміру завданих збитків суд першої інстанції врахував відшкодування обвинуваченим 1 000 грн.
Суд уважає, що при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України, а рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.
Крім того, доводи обвинуваченого, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК України та постановив рішення у відповідності до вимог ст. 419 цього Кодексу.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року стосовно нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3