Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження 1-кп/641/323/2020 Справа № 641/9909/19
10 березня 2020 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комінтернівського районного суду м. Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220830000203 від 08.10.2019 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_4 07.10.2019, близько 17 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в у вагоні електропоїзду, який рухався зі станції Харківського метрополітену «Завод ім. Малишева» в бік станції Харківського метрополітену «Спортивна», реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою грубого порушення громадського порядку, діючи з особливою зухвалістю, а саме бажаючи незнайомій особі спричинити тілесні ушкодження, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи, що своїми умисними діями він грубо порушує громадський порядок та бажаючи цього, дістав з кишені свого одягу спеціальний засіб - сльозоточивий газовий балон «Терен 16» та безпідставно розпилив місткість балону в обличчя неповнолітньому ОСОБА_5 , який сидів напроти нього, спричинивши останньому, відповідно до висновку судової медичної експертизи №09-1315/2019 від 28.10.2019 опік кон'юнктиви обох очей І ступеню, що викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, продовжив розпилювати місткість балону в вагоні метрополітену, однак його хуліганські дії були зупинені іншими пасажирами, які перебували у вагоні.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений . ч. 4 ст. 296 КК України, а саме - хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та суду пояснив, що дійсно 07.10.2019 року близько 17 год. 10 хв. перебуваючи у вагоні електропоїзду , який рухався «Завод ім. Малишева» в бік ст. метро «Спортивна» розпилив сльозоточивий газовий балон на ОСОБА_5 , який сидів напроти нього.
Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.
Враховуючи, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин. Чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.
При вирішенні питання щодо обрання міри покарання ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Ст.50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
У своєму рішенні «Ізмайлов проти Росії» Європейський суд зазначив, що «для того, що втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення та не становити особистого надмірного тягаря для особи» ( рішення ЄСПЛ від 06.11.2008р.).
Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, у лікаря нарколога та у лікаря психіатра на обліку не перебуває.
Суд також враховує досудову доповідь, яка надана Зміївським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно якої виправлення ОСОБА_4 можливе та не становить небезпеки для суспільства. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень, а саме приймати участь у заходах запланованих уповноваженим органом з питань пробації.
Обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання, є стан алкогольного сп'яніння..
За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, але враховуючи дані про його особу, характеристику ОСОБА_4 відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом'якшує його покарання, суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід, обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк ТРИ роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на строк ДВА роки, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речовий доказ: 1. газовий балон "Терен 16" (ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії, висота якого становить 10 см., діаметр - 4,5 см., в корпусі сірого та чорного кольорів, кнопка натиску червоного кольору), який поміщено до полімерного пакету, опечатаного биркою з підписами понятих та учасників даної слідчої дії - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Харківського Апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя - ОСОБА_1