Справа № 456/178/20
Провадження № 3/456/178/2020
іменем України
02 березня 2020 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 321424 від 09.01.2020 ОСОБА_1 09.01.2020 о 15 год. 00 хв. у м. Стрию Львівської області по вул. Сколівська керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння обличчя, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотеста «Драгер 6820» на місці зупинки транспортного засобу відмовився в присутності двох свідків, а виявив бажання проходити огляд у медичному закладі, де також відмовився проходити огляд у присутності свідків, тому його дії кваліфіковані як порушення пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні своєї вини не визнав, пояснив, що дійсно 09.01.2020 о 15 год. 00 хв. у м. Стрию Львівської області по вул. Сколівська керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР. Під час розмови з працівниками поліції в останніх виникла підозра, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. На місці події він неодноразово продував запропонований поліцейськими прилад, проте останні наполягали, що він це робить неправильно. Категорично не погоджуючись із думкою працівників поліції, виявив бажання проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду. В лікарні також неодноразово продував запропонований прилад, однак уже в працівників медичної установи виникали питання щодо способу виконання ним вказаного обов'язку, а тому просив взяти в нього кров або біологічні зразки для дослідження на вміст алкоголю, однак у цьому лікар йому відмовив. Після цього працівники поліції склали протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, з яким він категорично не погоджується, оскільки не відмовлявся від проходження такого огляду ні на місці зупинки, ні в медичному закладі.
Представник ОСОБА_1 адвокат Панилик М.В. у судовому засіданні просив закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, покликаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з грубим порушенням чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам події, а в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Панилика М.В., вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 321424 від 09.01.2020 ОСОБА_1 09.01.2020 о 15 год. 00 хв. у м. Стрию Львівської області по вул. Сколівська керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння обличчя, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотеста «Драгер 6820» на місці зупинки транспортного засобу відмовився в присутності двох свідків, а виявив бажання проходити огляд у медичному закладі, де також відмовився проходити огляд у присутності свідків, тому його дії кваліфіковані як порушення пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 321424 від 09.01.2020 /а.с. 2/, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів /а.с. 3/, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /а.с. 5/, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 7 від 09.01.2020 /а.с. 6/, пояснення свідка ОСОБА_2 /а.с. 7, а також відеозапис події, наданий поліцейськими.
Аналізуючи дотримання поліцейськими процедури проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, суд враховує вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок).
Так, за змістом частини 2 ст. 266 КУпАП, а також пункту 6 розділу II «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції огляд водія (судноводія) на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (частина 3 ст. 266 КУпАП, пункт 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції, пункт 6 Порядку).
З аналізу норм Інструкції, які регламентують порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів (пункти 1-22 розділу ІІІ Інструкції) випливає, що з метою виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, в закладах охорони здоров'я проводяться лабораторні дослідження. В окремих випадках лабораторні дослідження є обов'язковими (пункт 7 та 14 розділу ІІІ Інструкції).
Для проведення лабораторного дослідження в особи відбираються зразки біологічного середовища (слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (пункт 12 розділу ІІІ Інструкції). Водночас, Інструкція допускає можливість використання також крові для дослідження біологічного середовища за умови, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки зазначених біологічних середовищ (пункт 13 розділу ІІІ Інструкції).
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що працівники закладу охорони здоров'я мали намір отримати в ОСОБА_1 зразки біологічного середовища, однак такі відібрати не було можливості через фізичні (анатомічні) особливості особи або відмови даної особи від їх надання.
З пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено, що він неодноразово продував (жодним чином не відмовлявся) пропоновані йому спеціальні технічні засоби для проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я. Проте в осіб, які проводили відповідний огляд, виникали зауваження щодо проходження ним огляду, а тому ОСОБА_1 просив взяти у нього кров для проведення лабораторного дослідження. Дана обставина також підтверджується долученими до адміністративних матеріалів відеозаписами, здійсненими працівниками поліції, однак в цьому йому було відмовлено /а.с. 9-10/.
Із зафіксованих на вказаних записах пояснень лікарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та поліцейського ОСОБА_4 , присутніх при огляді, випливає, що така відмова була обґрунтована відсутністю правових підстав для відібрання в нього крові та роз'яснено, що кров відбирається в особи за наявності під час ДТП потерпілих.
Крім цього, ОСОБА_1 роз'яснено, що у випадку незгоди із встановленим працівниками поліції результатом, останній має право самостійно звернутися до Стрийської ЦРЛ і здати кров з метою його спростування. На зауваження, що такий огляд має проходити в присутності працівників поліції, та на прохання ОСОБА_1 доставити його для проходження такого огляду до Стрийської ЦРЛ йому відмовлено. Дана обставина також підтверджується долученим до адміністративних матеріалів відеозаписом /відеозапис VID-20200117-WA0001 1 хв. 59 сек./
Суд вважає дану відмову необґрунтованою і такою, що не відповідає вимогам Інструкції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Інструкції, якщо водій-учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Дана норма визначає дві умови, за наявності яких аналіз крові проводиться обов'язково, а саме: учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває з тяжкими травмами.
Водночас, аналіз норм розділу ІІІ Інструкції дає підстави суду дійти висновку, що дослідження крові з метою виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, проводиться не тільки в обов'язкових випадках, передбачених Інструкцією, але й в інших випадках, коли в проведенні такого дослідження є об'єктивна необхідність, або коли особа просить та наполягає на такому дослідженні. У таких випадках відповідні працівники закладу охорони здоров'я повинні вжити всіх заходів з метою проведення огляду в спосіб, визначений Інструкцією, для встановлення стану сп'яніння особи.
Однак працівниками закладу охорони здоров'я таких заходів вжито не було та огляду ОСОБА_1 за його проханням на стан сп'яніння шляхом дослідження його крові ними не проведено.
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я і наполягав на його проведені у спосіб, передбачений Інструкцією, однак такого огляду в закладі охорони здоров'я відповідними компетентними особами йому проведено не було.
Окрему увагу суддя вважає за необхідне звернути на те, що згідно із ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Всупереч наведеному, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Більше того, останній стверджує, що після складання протоколу він продовжив рух. Зазначене викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, з досліджених доказів суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 виконав усі необхідні для нього дії, спрямовані на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що спростовує дані, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення. Відтак протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 321424 від 08.01.2020 відносно ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам події, а тому не може бути належним доказом на підтвердження винуватості особи.
Будь-які інші належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Козинець проти України» (заява № 75520/01) від 06 грудня 2007 року суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За таких обставин, суд вважає, що при складенні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не зібрано переконливих доказів його вини.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП, суддя
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Л.В.Гула