Справа № 428/13419/19
Провадження №3/428/34/2020
25 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Якуніної С.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 від 02.12.2014 року, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 122767 від 26.11.2019 року, 26 листопада 2019 року о 21 годині 47 хвилин в м.Сєвєродонецьку поблизу буд. 26 по проспекту Хіміків, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки CHEVROLET EVANDA, державний номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 1141 від 26.11.2019 року. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку лікарем-наркологом за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, 254ж.
У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 з'явитись в судове засідання не може, оскільки хворіє, але чим саме, не змогла сказати. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 не знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, будь-які документи на підтвердження поважності неявки до суду не надала. Зазначила, що провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не визнає, у стані алкогольного сп'яніння 26.11.2019 року він не перебував. Крім того, п. 12 Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, що якщо на думку поліцейського особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння, поліцейський направляє особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Всупереч вимогам вказаного пункту Інструкції ОСОБА_1 було направлено на огляд до м. Лисичанська до ЛОНД, замість найближчого закладу охорони здоров'я у м. Сєвєродонецьку. Крім того, необхідне направлення особи для огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я видала ОСОБА_3 , а не поліцейський УПП в Луганській області Зінченко Д.О., який склав протокол про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 її друг. 26.11.2019 року ввечері вона знаходилась в районі лікарні по вул АДРЕСА_2 , 5 в м АДРЕСА_3 Сєвєродонецьку та попросила ОСОБА_1 відвезти її додому, на що він погодився. Вони зустрілись приблизно о 21 годині, а що він робив до цього часу, їй невідомо. Вона попросила ОСОБА_1 зупинитись поблизу кіоску для придбання сигарет, він зупинився та увімкнув аварійну світову сигналізацію. До них під'їхали співробітники поліції, попросили переїхати в інше місце, оскільки ОСОБА_1 неправильно припаркував автомобіль та пояснили, що буде призначений штраф у розмірі 425 грн. ОСОБА_1 того дня був тверезий, але працівники поліції сказали, що ОСОБА_1 п'яний і забрали його в лікарню, а вона залишилась в автомобілі. Вона зателефонувала ОСОБА_5 та попросила поїхати на автомобілі ОСОБА_1 за ним у лікарню в м. Лисичанську, на що той погодився. Вони разом з ОСОБА_5 поїхали в лікарню м. Лисичанська, де знаходився ОСОБА_1 .
У судовому засіданні заступник командира взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Луганській області Зінченко Д.О. пояснив, що 26.11.2019 року він знаходився на патрулюванні. Вони побачили, що ОСОБА_1 порушив правила зупинки, оскільки зупинив автомобіль ближче 10 м до виїзду з прилеглої території та перехрестя проспекту Центрального та Хіміків, чим порушив п. 15.9 Правил дорожнього руху України. Вони під'їхали до ОСОБА_1 з увімкненими синіми проблисковими маячками, при цьому ОСОБА_1 одразу увімкнув двигун і переїхав у квартал за торгівельний центр «Кредо». Вони поїхали за ним, зупинились, підійшли до ОСОБА_1 і почали спілкуватись. В ході спілкування ОСОБА_1 поводив себе зухвало, говорив, що їде з лікарні. Було з'ясовано, що зіниці у ОСОБА_1 не реагують на світло, у зв"язку з чим у нього були виявлені ознаки наркотичного сп"яніння. Однак останній сказав, що він закодований і не вживає нічого протизаконного. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», на що він відмовився і наполягав на проходженні огляду у медичному закладі. Вони поїхали до ЛОНД в м. Лисичанську, оскільки це вже був нічний час, а нарколог у нічний час є лише у м. Лисичанську, бо в м. Сєвєродонецьку нарколог працює лише до 16-00 години. До медичного закладу у м. Лисичанську поїхали, оскільки встановили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння. У ЛОНД в м. Лисичанську ОСОБА_1 оглянув лікар, який сказав, що у зазначеної особи наявні ознаки алкогольного сп"яніння. Після чого ОСОБА_1 продув алкотестер «Драгер», який показав позитивний результат. Направлення на огляд на стан сп'яніння писала у ЛОНД в м. Лисичанську ОСОБА_6 , з якою в той день вони разом патрулювали.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що у листопаді 2019 року йому зателефонувала знайома ОСОБА_7 , яка попросила з'їздити до м. Лисичанська, оскільки ОСОБА_1 затримали за неправильне паркування. Він під'їхав до автомобіля ОСОБА_1 і на ньому вони поїхали до лікарні у м. Лисичанську, де знаходився ОСОБА_1 та співробітники поліції. ОСОБА_1 не був агресивний, навпаки був спокійний. Він чув, що медсестра просила ОСОБА_1 здати аналіз сечі, але останній не зміг цього зробити. ОСОБА_1 пропонував взяти інші аналізи, однак співробітники лікарні в агресивній формі, на підвищених тонах, просили ОСОБА_1 здати сечу. Медсестра кричала, лікар поводив себе неадекватно, хотів, щоб все відбулось швидко. У ОСОБА_1 не було ознак сп'яніння, ознак наркотичного сп'яніння також не було. Свідок наполягав, що співробітники лікарні поводили себе агресивно, але в чому саме проявлялась агресія, пояснити не зміг.
У судовому засіданні поліцейський взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Луганській області ОСОБА_3 пояснила, що 26.11.2019 року вона знаходилась на патрулюванні. На службовому автомобілі вони рухались по пр. Центральному та побачили транспортний засіб, який стояв ближче 10 м до виїзду з прилеглої території. Вони увімкнули проблискові маячки, водій одразу ж від'їхав у квартал, вони поїхали за ним. Після зупинки автомобіля, почали перевіряти документи, водієм виявився ОСОБА_1 , у якого не було полісу обов'язкового страхування. Її напарник ОСОБА_8 виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та запропонував проїхати в лікарню для огляду на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 близько не підходив, і спочатку вони не почули запаху алкоголю, тому й запропонували пройти огляд на наркотичне сп'яніння. Однак, коли їхали в лікарню, то почули запах алкоголю. У лікарні вона виписала направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп"яніння, в якому зазначила, що у результаті огляду, проведеного поліцейським у ОСОБА_1 виявлені запах саме алкоголю з порожнини рота, порушення мови. У лікарні в м. Лисичанську ОСОБА_1 хотів здати кров на аналіз, але потім відмовився. ОСОБА_1 продув алкотестер «Драгер», який показав позитивний результат.
Суд, вислухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Якуніну С.Г., пояснення свідків, поліцейських батальйону УПП в Луганській області, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, які притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до вставленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.
Згідно п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій Наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Пункт 3 вказаної інструкції передбачає ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 4 визначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однією чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 6 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 зазначеної інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту ч. 3 ст. 266 КУпАП слідує, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння у закладах охорони здоров'я проводиться у разі їх відмови від проведення огляду працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів, або в разі незгоди з його результатами.
На виконання вимог п. 2.7 Інструкції по оформленню матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 року № 185, до протоколу залучаються матеріали, які підтверджують факт здійснення адміністративного правопорушення (рапорту посадовців, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення та ін.).
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» (далі - Інструкція) затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно». Тобто відеофіксація повинна розпочинатися з моменту початку зупинення автомобілю працівниками поліція та повинен бути зафіксований факт керування особою транспортним засобом.
Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Проте, з відеозапису, що міститься на диску для систем лазерного зчитування з маркіруванням «DVD-R» (дата створення 26.11.2019 року), який було досліджено в ході судового засідання, взагалі не вбачається, щоб на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу.
Як було встановлено у судовому засіданні з пояснень співробітників поліції, на місці зупинки транспортного засобу вони виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, у зв"язку з чим повезли його до ЛОНД в м. Лисичанську для проходження огляду на стан саме наркотичного сп'яніння. Але згодом, перебуваючи в патрульному автомобілі, під час руху до лікарні, вони виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп"яніння, у медичному закладі виписали направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп"яніння, в якому зазначили, що у результаті огляду, у ОСОБА_1 виявлені запах саме алкоголю з порожнини рота, порушення мови. У медичному закладі ОСОБА_1 проходив огляд на стан саме алкогольного сп'яніння, незважаючи на те, що привезли його до лікарні з метою перевірки стану наркотичного сп"яніння.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.11.2019 року, ОСОБА_1 26.11.2019 року о 21-50 годині перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій Наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.
Аналіз вищевказаних доказів свідчить про те, що працівниками поліції не було дотримано порядку огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а саме працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Зазначене не спростовано жодним доказом, а навпаки, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Суд критично оцінює надані працівником поліції ОСОБА_8 пояснення в частині того, що він пропонував ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, з точки зору їх достовірності, оскільки вони спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів належного проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є порушенням ст. 266 КУпАП.
Отже, аналіз зібраних у справі доказів спростовує обставини, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 122767 від 26.11.2019 р. про те, що 26.11.2019 року о 21-47 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки CHEVROLET EVANDA, державний номерний знак НОМЕР_3 , у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 26, 33-35, 36, 247, 268, 278, 130 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н. В. Бойко