Справа №423/3594/19
28 січня 2020 року
Попаснянський районний суд Луганської області
у складі головуючої судді Архипенко А.В.
при секретарі Іваненко С.П.
розглянувши у судовому засіданні в м.Попасна без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотівської територіальної громади в особі військово-цивільної адміністрації міста Золоте та села Катеринівка Попаснянського району Луганської області про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивач звернувся до суду із дійсним позовом .
В подану позову позивач зазначив, що померла мати позивача мала у власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який вона побудувала у період з 1963 року по 1971 рік, з дозволу виконкому Золотівської міської ради Луганської області, на виділеної їй земельній ділянці.
Позивач зазначає, що крім нього інших дітей у його матери не було та вона не була одружена тому він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті своїй матері та який прийняв спадщину, так як наступного дня після смерті матери він був зареєстрований у належному їй будинку та став там проживати.
У подальшому Постановою Верховної ради України №1693-VII від 07.10.2014 року «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області» територія м.Золоте з жовтня 2014 року була віднесена до території Попаснянського району Луганської області. А відповідно до розпорядження міського голови міста Золоте №4 від 12.02.2016 року АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_1, в зв'язку з чим, адреса за якою зараз знаходиться житловий будинок змінилася на: АДРЕСА_1 .
27.09.2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса в Попаснянського нотаріального округу в м.Золоте Луганської області, з питання оформлення спадщини на житловий будинок, тому що на теперішній час, в зв'язку із проведенням на території Луганської області АТО, м.Золоте віднесено до Попаснянського району, але йому було відмовлено в оформленні спадщини, із посиланням на те, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та який належав ОСОБА_2 , відсутня реєстрація в органах, що здійснювали державну реєстрацію нерухомого майна та неможливістю у зв'язку з проведенням АТО надати запит до Первомайського МГБТІ для встановлення належності нерухомого майна.
Крім того, з'ясувалося, що прізвище позивача, яке зазначено українською мовою в його паспорті та інших документах, не відповідає прізвищу його померлої матері, вказаному українською мовою у свідоцтві про її смерть, а саме у позивача ОСОБА_2 , а у його матери ОСОБА_2 .
За викладених обставин позивач у поданому позові, просить суд встановити факт того, що він є сином померлої ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будовами заадресою: АДРЕСА_1 , що належав його померлої матери, тому що іншим шляхом позивач не може оформити право на спадщину.
До початку судового розгляду позивач та його представник надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, у поданих заявах підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити..
Відповідач Золотівська територіальна громада в особі військово-цивільної адміністрації міста Золоте та села Катеринівка Попаснянського району Луганської області були сповіщені про день і час розгляду справи, також надали заяву про розгляд справи без участі представника, не заперечували щодо заявлених вимог.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Предметом даного судового розгляду є вирішення питання встановлення факту, що має юридичне значення (саме: факту родинних відносин між фізичними особами) з метою оформлення позивачем спадщини, та вирішення питання про право на спадкування за законом сина після смерті матери в умовах, коли це питання неможливо вирішити в нотаріальному порядку, що регулюється положеннями Цивільно-процесуального Кодексу України, Цивільного Кодексу України, та положеннями Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р.
Відповідно до положень ст.293, 315 ЦПК України - суди розглядають справи про встановлення фактів , що мають юридичне значення, зокрема про факти родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до статті 315 ЦПК України та положень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. судом розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
Відповідно до ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що на лежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української СРС 1963 року(який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ): «при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти( у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого».
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу Української СРС 1963 року. «Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.»
Також, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи визначені правові положення, суд зазначає.
Вирішуючи заявлені вимоги в частині встановлення факту родинних відносин, судом приходить до наступного..
Так відповідно із наданої позивачем копії свідоцтва про його народження, яке складено російською мовою (а.с.13) позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Золоте, Луганської області і його прізвище російською мовою вказане ОСОБА_2 . Його матерю зазначена російською мовою ОСОБА_2 . При цьому суд зазначає, що російською мовою прізвище позивача та його матери співпадало.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Золотівської міської ради Луганської області та у якому вказано про смерть ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво складено українською мовою и при цьому прізвище померлої вказано як « ОСОБА_2 ». (а.с.12)
Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в основному правовстановлюючому документі позивача - паспорті громадянина України (а.с.14-15) - його прізвище українською мовою зазначено як ОСОБА_2 , хоча інші анкетні відомості - ім'я, по-батькові, дата та місце народження - в повному обсязі співпадають з аналогічними анкетними даними, зазначеними в свідоцтві про народження позивача. При цьому його прізвище вказане російською мовою у паспорті також вказано як ОСОБА_2 .
Згідно будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 позивач та померла ОСОБА_2 неоднарозово проживали разом за однією адресою.(а.с.17-20).
Тому суд вважає очевидним, що вищезазначені розбіжності у прізвищі позивача та померлої ОСОБА_2 (вказані українською мовою), виникли під час отримання позивачем та його матерю паспортів громадян України, коли саме й були допущені розбіжності в зазначенні їх прізвищ за незалежних від позивача причин.
При цьому суд зазначає, що в дійсний час позивач позбавлений можливості звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану м.Первомайська та внести відповідні зміни в належні йому правовстановлюючі документи, так як, по-перше, мати позивача ОСОБА_2 померла, ІНФОРМАЦІЯ_3 , а по-друге, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції територія міста Первомайськ Луганської області який на даний час віднесений до переліку міст, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014р. № 1085-р., а тому отримати будь-які архівні відомості з цієї території в дійсний час неможливо.
Тобто суд зазначає, що підтвердити іншим шляхом факт родинних відносин із своєю померлою матерю позивач не може і встановення факту родинних відносин між ними створює умови позивачу для здійснення ним права щодо спадкування, що відповідає вимогам ст.293,315 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини, суд вважає, що факт родинних стосунків між позивачем та його матерю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доведеним, а тому позовні вимоги в цієї частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями суд приходить до наступного.
З матеріалів справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивач є спадкоємцем першої черги. (а.с.13).
Копією свідоцтва про смерть на (а.с.12) підтверджується, що мати позивача- ОСОБА_2 дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач - її син є єдиним спадкоємцем спадщини померлої по закону і це підтверджено відомостями, наданими приватним нотаріусом в Попаснянському нотаріальному окрузі в м.Золоте Луганської області, копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 57712127 про те, що після смерті ОСОБА_2 ніякі інші особи із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса у визначений законом строк - не зверталися.(а.с.22).
Згідно будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 позивач був зареєстрований у цьому будинку 20 липня 2000 року, тобто на наступний день після смерті ОСОБА_2 (а.с.17-20).
Згідно копії паспорту позивача він починаючи з 20.07.2000 року зареєстрований на мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
Тому, враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, надані письмові документи - позивач має право на спадщину після смерті своїй мати за законом у першу чергу.
При цьому позивач після смерті мати фактично прийняв спадщину, тому що, одразу ж після смерті матері, став проживати у будинку та володіє будинком та всіма документами щодо спадкового майна, утримує будинок.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що померлій ОСОБА_2 відповідно до рішення виконкому Золотівської міської ради №4 від 27 березня 1963 року (а.с.8) та договору «Про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку» від 30 березня 1963 року (а.с.9-10) була надана в безстрокове користування земельна ділянка загальною площею 600 кв.м. для будівництва житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом наступних років ОСОБА_2 за власні кошти побудувала житловий будинок разом із господарськими будівлями і спорудами за вищезазначеною адресою. Після чого на замовлення ОСОБА_2 у 1971 році Первомайським міським бюро технічної інвентаризації була виготовлена технічна документація на побудоване нею домоволодіння, про що свідчить копія технічного паспорту на (а.с.5-7).
Відповідно до ст.88 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час будівництва спірного будинку, основу особистої власності громадян становлять трудові доходи. Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою. Крім того, відповідно до ст.100 ЦК України (1963р.) в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
У відповідності зі ст.12 Закону України «Про власність» (якій діяв з 1991 року по 2007 рік) праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Згідно ст.328 ЦК України право власності виникає з підстав, що не суперечать закону, в тому числі за правочинами. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо неправомірність прямо не витікає з закону, чи незаконність права власності не встановлена судом.
Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином судом встановлено, що фактично ОСОБА_2 набула право власності на побудований нею житловий будинок із господарськими будівлями на законних підставах, при цьому у ОСОБА_2 були усі документи, необхідні для отримання нею свідоцтва про право власності та реєстрації за нею права власності на побудований нею будинок, але за життя вона не скористувалася своїм правом з невідомих суду причин, та що зараз створює труднощі позивачу для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, про що вбачається із відмови нотаріуса позивачу (а.с.23).
При цьому враховуючи вищевикладене та встановлені по справі фактичні обставини, суд зазначає, що відповідно до оглядового листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126 роз'яснюється:
- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;
- по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ, тобто технічний паспорт.
Виходячи зі змісту наведеного, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями, отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Розглядаючи можливість задоволення позовних вимог позивача, суд, враховує, що відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від16.05.2013року№ 24/753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», висловлено думку про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту , що має застосовуватися , якщо інсують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
А так, суд вважає, що відсутність у позивача правовстановлючих документів на зазначений житловий будинок та смерть його матері є перешкодою в оформленні спадщини.
При цьому, суд зазначає, що в даному випадку інших спадкоємців на зазначений житловий будинок немає і при вирішення даного позову інтереси будь-яких інших осіб не порушуються.
Враховуючи вищенаведене у сукупності суд вважає, що при таких обставинах позовні вимоги позивача в цієї частині позову також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При тім, суд також враховує те, щовідповідно до Постанови Верховної ради України №1693-VII від 07.10.2014 року «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області», територія м.Золоте, яка раніше відносилася до міста Первомайська, з жовтня 2014 року була віднесена до території Попаснянського району Луганської області. А відповідно до розпорядження міського голови м.Золоте №4 від 12.02.2016 року «Про перейменування вулиць» була змінена назва АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.(а.с.21).
На підставі викладеного, ст.ст.529,549 Цивільного кодексу Української РСР, 331,392,1218-1222,1261, ЦК України, Закону України «Про власність», керуючись ст.ст. т.ст.12,81,258-259,263-265,352,354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Золотівської територіальної громади в особі військово-цивільної адміністрації міста Золоте та села Катеринівка Попаснянського району Луганської області про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, загальною площею 50,82 кв.метрів, у тому числі житловою площею 28,11 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма спорудами та господарськими будовами (веранда -а-1, погріб -В-1, сараї -Б-1, Г-1).
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, через Попаснянський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.В.Архипенко